Ракетні удари по мостах Херсонщини: навіщо ЗСУ б’є по переправах

Якщо хтось сумнівався, що далекобійна артилерія, яку Збройні сили України отримали від західних партнерів, здатна працювати якісно, то в Херсоні на це є своя відповідь. Два раунди артилерійських обстрілів — 20 та 27 липня — по Антонівському мосту, стали свідченням того, що звільнити південь України від загарбників можливо.

Антонівський міст — переправа завдовжки 1,5 кілометра. Сполучає Херсон з окупованими частинами лівобережної України. Для росіян міст нині стратегічний — ним з окупованого у 2014 році Криму вони доправляли боєприпаси для підрозділів армії рф на окупованій 2022 року Херсонщині.

Інша найближча переправа через Дніпро аж за 90 кілометрів звідси — у Новій Каховці. А втім, лишається ще залізничний Антонівський міст, який перетинає Дніпро за 20 кілометрів від автомобільного і йде до залізничного вокзалу міста. Але досі цим шляхом росіяни майже не перекидали свої війська та не доставляли боєприпаси. У залізничний, за інформацією херсонського журналіста Сергія Нікітенка, який виїхав з міста, також були прильоти тієї ж ночі, що й в автомобільний, але він пошкоджений зовсім трохи.

Першого разу, 20 липня, Антонівський міст зачепило незначно. Інженерні підрозділи російської армії, розташовані в Криму, могли б полагодити переправу доволі швидко. А от 27 липня мосту дісталося більше, і не тільки йому.

ЗСУ вдарили також по Даріївській переправі через річку Інгулець і по трасі через дамбу Каховської ГЕС. Саму гідроелектростанцію росіяни перетворили на свою базу. Недалеко звідти, до речі, у 1990-х відбувався знаменитий музичний фестиваль «Таврійські ігри», куди запрошувати російських зірок.

Американськими гаубицями по росіянах

Після руйнування Антонівського мосту росіян фактично відрізали від лівого берега Дніпра. І допомогла з цим зброя наших західних партнерів. Україна вже отримала від США 12 систем залпового вогню HIMARS. Вони влучають у цілі з відстані 80 кілометрів.

Власне про те, що міст пошкодили HIMARS, сказав колаборант Кирило Стремоусов, якого росіяни призначили так званим заступником голови своєї окупаційної адміністрації. Рух мостом окупанти змушені були перекрити.

Також на півдні працюють американські гаубиці М-777. Вони кращі за російські гаубиці «Мста-Б». Мають калібр 155 міліметрів проти 152. Здатні знищувати противника на відстані до 22,5 км і вдвічі швидше, ніж більшість подібних російських зразків. Ще на озброєнні української армії на півдні є словацькі, польські та німецькі гаубиці. Російські їм також трохи поступаються.

«Міст не зруйновано, але через завдані руйнування ним пересуватися неможливо, — зазначив Дмитро Бутрій, тимчасовий очільник Херсонської військової адміністрації. — Цим самим ЗСУ зруйнували логістичні й транспортні шляхи окупантів».

Тож уся група російських військ у Херсоні відтепер має проблеми з постачанням їжі, палива, персоналу, медикаментів і техніки. Так само проблеми зараз із лікуванням. Якщо російський солдат отримує бойове поранення на західній Херсонщині чи десь під Миколаєвом — він може розраховувати лише на перев’язку та знеболювальне. Найближчим часом його не прооперують.

«Ми цінуємо все, що є в нашій країні, навіть якщо воно під окупантами, і ми не руйнуємо інфраструктуру, ми руйнуємо плани ворога, — прокоментувала артилерійські удари по херсонських мостах Наталія Гуменюк, речниця Оперативного командування «Південь», і додала: — Так, удари були, але вони були філігранні».

Псевдореферендум, який ніяк не може організувати цілий генерал рф

Південним угрупуванням російських військ керує вихованець московської військової академії ім. Фрунзе, генерал Сергій Суровікін. Він випустився в 1995 році, а тоді навчальна програма ще була побудована на аналізі Другої світової війни та її відгомонів, на кшталт боротьби із залишками УПА на західній Україні наприкінці 1940-х та на початку 1950-х.

На початку 2000-х Суровікін ще встиг ознайомитися з певними навчальними програмами НАТО — до 2003 року російська армія ще брала участь у спільних навчаннях з Альянсом.

На Херсонщині Суровікін дуже скоро стикнеться з великими проблемами. Ймовірно, вже в серпні російська армія потребуватиме зміни камуфляжу — серпнево-вересневий ландшафт Херсонщини суттєво відрізняється від травнево-липневого. З літніх камуфляжів у росіян є варіації на тему «Операція СРСР в Афганістані» — однотонна світло-коричнева форма зі шкіряними берцями. Але цей камуфляж буде важко доправити до Херсона через руйнування мостів.

Тому вже в серпні російські солдати в південній Україні будуть помітні неозброєним оком для того, хто просто візьме в руки бінокль. А зважаючи на те, що місцеве населення окупантів не сприймає і відмовляється від співпраці, це їх дуже деморалізує.

У травні в регіоні активізувалися українські партизани. Вони не дозволяють розслабитися ні місцевим колаборантам, ні російським окупантам. Чинять тиск навіть учителі: не поспішають переходити на російську систему освіти.

Зрештою росіяни не змогли на Херсонщині провести псевдореферендум про приєднання області до рф. Його планували ще на 27 квітня. Але він не відбувся й досі.

Урок для російського солдата

Слабкість протиповітряної оборони росіян на Херсонщині теж дається взнаки. Військово-повітряні сили України вночі 21 липня аж десять разів атакували російські цілі. Тоді українські гелікоптери та бомбардувальники пошкодили російську техніку і знищили угрупування солдатів. Користуючись термінологією Генштабу ЗСУ, «завдали вогневого ураження найвищого ступеня складності».

Після того як ЗСУ продовжить на півдні свій контрнаступ углиб, можливо, припиняться щоденні ракетні удари по Миколаєву. А коли відтіснять російську артилерію якомога далі від міста, це стане знаковим рубежем у звільненні українського півдня.

Кілька днів тому провідний британський військовий експерт Майк Мартін припустив, що росіяни не зможуть більше витрачати сили й ресурси на захист стратегічно важливого Херсона і будуть змушені піти впродовж наступного тижня або близько того. На думку Мартіна, путін виведення своїх військ представить як черговий «жест доброї волі».

Зрештою, якщо не станеться так, як прогнозує британський експерт, то цілком можливий інший варіант. Адже українська армія вже почала контрнаступ: руйнування мостів — лише перший його крок. Тож є всі причини вірити, що дуже скоро російському солдатові доведеться вивчити урок, що Херсон — це Україна, і запам’ятати цей урок надовго.

Автор: Іван Верстюк