Рік на руїнах

Довкола отворів від куль та осколків намальовані маки – так нині виглядає знак на в’їзді в Слов’янськ. Тут же ж починається Семенівка – поселення, де торік на початку травня почалися перші бої за участі військових. Розташоване упритул поселення постраждало чи не найбільше.

Одразу за перехрестям – руїна, саме лише каміння. На його місці торік був будинок, де жили тьотя Валя та її чоловік Шаміль Аббасович. Тепер вони ночують в маленькому сарайчику, в якому облаштували два ліжка. У тьоті Валі всі руки в подряпинах – хижу побудувала сама. Кухня на дворі під навісом. Привезли шифер, тому тепер хоч дощ на голову не падає. Перезимували у знайомих в іншому селі, а весною повернулися у двір на свої руїни. Жити в запропонованому їм гуртожитку відмовилися через погані умови. Селянам складно перебратися в маленьку кімнатку. Шаміль Аббасович переїхав на Донбас у 1989-му, тікаючи від війни у Середній Азії і на старості років не чекав, що війна знайде його знову. Подружжя розповідає про свої негаразди, але на прощання каже: “Повертайтеся, можливо наступного разу зайдете в гості.”

Чимало людей в Семенівці втратили: будинок, бізнес, а головне минуле.
Тим, в кого вибило вікна і стіни, за цей рік волонтери переважно допомогли відремонтувати будинки. Тим, чиї хати знищені вщент, особливої допомоги не було – державної програми з відбудови зруйнованих приватних помешкань не існує. Постраждалих чимало, але настрої  різні: одні справедливо бідкаються, інші намагаються тішитися тому, що мають.

В семенівському дитсадку в одній групі 28 дітей різного віку. Стара будівля знищена. Цей відкрили в будівлі школи, яку цьогоріч відбудували. Там дві кімнати: спальня й ігрова. Гратися на вулиці проблемно: майданчика і загорожі немає, а неподалік дорога. Вихователька пояснює, що згодом батьки збираються зробити пісочницю.

Коли в липні 2014-го звільняли Слов'янськ та Краматорськ, Громадське одним із перших приїхало на схід, де в серії «Життя після «ДНР» показало жителів розбитих квартир і зруйнованих будинків, родичів загиблих, військових, лікарів, активістів. Через рік знімальна група повернулося до тих самих людей, у ті самі помешкання, щоб побачити, що змінилося за цей час.

 / Наталя Гуменюк, Яків Любчич