Працівник комунальної служби Стамбула дезінфікує трамвай, щоб запобігти поширенню коронавірусу, в історичному центрі міста в районі Султанахмет, Туреччина, 18 березня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/SEDAT SUNA

«Зупинити громадський транспорт — це як натиснути “ядерну кнопку”. Це крайній засіб, до якого слід вдатися, коли все інше не працює»,вважає австралійський вірусолог Аллен Ченг. Іншої думки професор Технологічного університету Свінберна (Мельбурн) Брюс Томпсон: зупинка транспорту є логічним наслідком заборони великих зібрань, і потрібна, щоб не допустити повторення подій в Італії та Китаї.

Як різні країни вирішують питання роботи громадського транспорту в умовах поширення коронавірусу — та які результати це дає?

Зупиняти чи ні?

Громадський транспорт може бути сприятливим середовищем для поширення коронавірусу. Проте його зупинка чи обмеження стають жорстким ударом по економіці. Більше того, ним користуються мільйони людей, що забезпечують критично важливі послуги та товари чи потребують його в інших важливих цілях.

Після вибуху епідемії в китайському місті Ухань громадський транспорт там повністю зупинили. Водночас інші азійські країни — Тайвань, Японія, Південна Корея — припиняти роботу транспорту не стали: заповнені пасажирами в масках вагони метро там все ще є звичним явищем.

Громадський транспорт продовжує працювати і в уражених епідемією містах США та Європи — Нью-Йорку, Мілані, Римі, Парижі, Мадриді, Берліні тощо.

Мер Лондона Садік Хан вважає: «Важливо забезпечити вільний рух для критично важливих для міста працівників — ми в боргу перед ними і повинні зробити все, що від нас залежить, щоб їм допомогти».

У Лос-Анджелесі влада говорить, що «поки виконуються необхідні вимоги і зберігається соціальна дистанція, користуватися метро — безпечно для здорових пасажирів».

Жінка у захисній масці для обличчя чекає трамвай на зупинці в Мілані, Італія, 11 березня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/MOURAD BALTI TOUATI

В епіцентрі епідемії у Європі, італійському регіоні Ломбардія, і далі працюють автобуси, трамваї, метро та приміські потяги. У найбільш жорстоко враженому епідемією місті Бергамо автобуси їздять за скороченим графіком — кількість транспорту знизили приблизно на 40%.

Ломбардський чиновник Джуліо Галлера вважає, що метро та потяги переповнені і їх слід негайно зупинити: «Хто захоче — користуватиметься авто або самоорганізується в інший спосіб».

Мер Мілана Беппе Сала вважає це демагогією: «Як ми забезпечимо рух працівників життєво важливих служб? Потрібно робити правильні речі».

У деяких інших країнах Європи підійшли до цього питання більш радикально.

16 березня весь громадський транспорт — потяги, автобуси, трамваї — зупинили у Словенії. Працює лише таксі — за умови, що водії ретельно чистять автомобілі після кожної поїздки. Заборона спричиняє незручності лікарям та іншим працівникам, що живуть далеко від роботи. Вирішувати ці проблеми вони повинні самотужки. Проте влада також шукає рішення. Так, у Любляні тимчасове житло для лікарів облаштовують у готелі неподалік лікарні, а у місті Целє для цього ж використають студентський гуртожиток.

За останні кілька днів зупинити транспорт на термін від 14 до 30 днів вирішили ще декілька країн: Хорватія (за винятком таксі), Сербія, Оман, Алжир, Саудівська Аравія та, на більшості території, Філіппіни.

З 23 березня перестали працювати всі потяги, в тому числі й приміські, в Індії. Зупинилося метро столиці Делі. Це рішення частина користувачів Твіттеру зустріла зі схваленням — транспорт в Індії часто заповнений понад міру. Однак багато хто запитує: що робити лікарям та тим, хто продовжує працювати? У відповідь влада обіцяє організувати транспорт для «ключових працівників».

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.
Пасажир захистив обличчя хусткою, поки чекає відправлення спеціального урядового автобусу в Колкаті, Індія, 23 березня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/PIYAL ADHIKARY

Дистанція в транспорті

Країни та міста, що не зупиняють громадський транспорт, повинні дбати як про пасажирів, так і про власних працівників. Для їхньої безпеки найважливішою є дистанція між людьми.

Після початку пандемії та запровадження карантину кількість пасажирів у громадському транспорті більшості великих міст Європи, США та Латинської Америки різко впала — на 50-90%. Щоби запобігти скупченням пасажирів, у багатьох містах намагалися якомога довше не знижувати кількість транспорту. Так вчинили у Мадриді, Нью-Йорку, Берліні, Сантьяго, Таллінні тощо. У Римі, попри десятикратне падіння пасажиропотоку, кількість рейсів у метро знизилась лише на 20%. У Копенгагені кількість поїздів у метро навіть збільшили.

З часом більшість служб громадського транспорту все ж скорочує інтенсивність руху. В Берліні з 23 березня доводиться вже вдвічі довше чекати на потяги метро та автобуси. У Польщі міські та приміські автобуси і потяги переважно їздять за суботнім розкладом — а деякі з них узагалі скасували.

У Лондоні закрили 40 із 270 станцій метро, а лінії, що ведуть до ділового центру міста, не працюють зовсім. Скасували також нічні потяги.

У Кишиневі громадський транспорт працюватиме лише в окремі години: від 5:30 до 10 ранку та від 16 до 20 години ввечері. У Римі та Мадриді метро закінчуватиме роботу на декілька годин раніше.

Транспортні організації наголошують, що пристосовують пропозицію до зміни поведінки пасажирів. Так, у Мадриді виявили зміну ранкової години пік і наростили в цей період частоту рейсів. Готуючись до скорочення рейсів у інші години та зниження кількості персоналу, пріоритетними визнали ті станції, що знаходяться біля шпиталів.

В іспанській столиці також визначили максимальну кількість місць, яку можна займати в автобусах. Для великих автобусів вона тепер становить 20 осіб. А у найменших — що є дещо меншими за українські маршрутки — можна перевозити до 5 осіб. Слідкують за дотриманням цих правил та запобігають скупченням на станціях метро та зупинках транспортні працівники, а також військові підрозділу з надзвичайних ситуацій.

Також важливим інструментом забезпечення дистанції між пасажирами є карантинні обмеження.

В Іспанії, щоб вийти з дому, потрібно мати на це важливу причину. Щоб скористатися транспортом, необхідно мати документи, що підтверджують необхідність поїздки. Їх час від часу перевіряє поліція. 

Перелік таких причин не є вичерпним — це означає, що транспортом можуть скористатися не лише працівники лікарень чи державних установ, а всі, хто може довести таку необхідність. Як наслідок, кількість пасажирів упала на 80-90%.

В інших країнах, де формальні обмеження не такі суворі, кількість пасажирів все одно падає: через самоізоляцію, перехід на віддалену роботу, закриття закладів, припинення навчання в школах тощо. Мешканка Вроцлава Вікторія Щуцька розповідає hromadske, що за час ранішньої поїздки майже через все місто автобусом скористалося 7 пасажирів.

Пасажири в метро зберігають безпечну дистанцію одне від одного, щоб запобігти поширенню коронавірусу, Сеул, Південна Корея, 23 березня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/YONHAP

Як захистити водіїв?

Ще одна причина, чому кількість громадського транспорту поступово скорочують — турбота про працівників цієї галузі та очікуване зростання захворюваності серед них.

Так, в американському штаті Массачусетс та іспанському Мадриді скорочення рейсів пояснили тим, що частина працівників змушена доглядати дітей через зупинку навчання в школах. Крім того, все більше працівників опиняється у лікарнях чи у самоізоляції після контактів із хворими.

Водії, контролери та прибиральники особливо ризикують захворіти через постійні контакти з пасажирами. Саме через побоювання водіїв 17 березня не курсували автобуси у Детройті. Працівників не забезпечили засобами захисту, а через закриття ресторанів та магазинів водії не мали де помити руки. Врешті-решт, рух відновили — але щоб мінімізувати контакти з пасажирами, вхід у автобуси дозволили лише через задні двері. Також водії тепер не продають квитків.

У вроцлавських автобусах заборонено займати перші два ряди сидінь. У багатьох польських автобусах водіїв від пасажирів відгородили пластиковими перегородками.

У Таллінні транспорт тепер безплатний для всіх — щоб не наражати на небезпеку контролерів.

У Тбілісі повністю відмовилися від маршруток, в яких небезпека як для водіїв, так і для пасажирів, на думку мерії, найвища. Це викликало скарги на переповненість автобусів, але влада пообіцяла вивести на маршрути додаткові.

Водій автобуса у захисній масці для обличчя під часа карантину в Буенос-Айресі, Аргентина, 23 березня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/JUAN IGNACIO RONCORONI

Особливу увагу тепер надають очищенню транспорту. 

У Мадриді та Сантьяго всі вагони метро та автобуси чистять щодоби із застосуванням антисептика.

У Гонконгу цим займаються також роботи, які краще відчищають важкодоступні поверхні.

Натомість у Берліні транспорт миють як і раніше. Керівництво говорить, що не може дозволити собі частого миття противірусними спецзасобами. Проте німці запевняють, що через контакт із поверхнями в транспорті не відбулося ще жодного зараження.

Маски на пасажирах можна помітити все частіше — менше у Європі та США, більше — в Азії. Проте обов’язковими вони не є — за винятком деяких китайських міст. Маски роздають працівникам транспорту, на найбільших станціях встановлюють дезінфікуючі гелі.

У деяких містах — як-от Тайпеї чи Боготі — повідомляли про вимірювання температури у пасажирів на окремих станціях, проте масовою практикою це ще не стало. 

У Чилі розпочинають добровільний збір даних пасажирів міжміських автобусів, щоб зв’язатися з ними, якщо у когось виявлять коронавірус.

Іспанські армійці з підрозділу надзвичайних ситуацій (UME) проводять дезінфекцію залізничної станції та станції метро Пуерта-дель-Соль в центрі Мадрида, Іспанія, 20 березня 2020 року
Фото:

EPA-EFE/MLP

В багатьох містах світу намагаються посилити альтернативу громадському транспорту. 

У Боготі за декілька днів на 17% наростили довжину велосипедних доріжок. У багатьох містах США ввели менш прискіпливий контроль за дотриманням правил паркування, а в польських Кракові та Гдині скасували плату за паркування особистих автівок.

Поділитись: