росіяни крадуть наших дітей, щоб вчити їх вбивати. Як фонд Save Ukraine рятує з депортації маленьких українців

Нещодавно hromadske презентувало фільм-розслідування «Путівник пеклом» про викрадення росією українських дітей. Наші журналісти розшукали бабусю викраденого хлопчика, і пройшли з нею шлях довжиною в декілька тисяч кілометрів, трьох місяців і десятків інстанцій, щоб забрати з окупованої території 9-річного Микиту.

Ця історія закінчилася щасливо: хлопчик нині мешкає разом із бабусею в Польщі. А втім, не всі родичі викрадених неповнолітніх проходять допити ФСБ, детектори брехні, місяці очікування аналізів на тести ДНК. Тому досі тисячі українських дітей залишаються в руках росіян.

Разом із розслідувачами жінці допомагав Фонд «Save Ukraine», що опікується поверненням депортованих дітей. Від початку повномасштабного вторгнення їм вдалося врятувати 223 дитини.

Кожна п'ята українська дитина — під владою росії

Микола Кулеба — колишній уповноважений президента України з прав дитини. Має понад 25 років досвіду в цій сфері. У 2014 році він заснував фонд Save Ukraine і зараз ним керує. Зустрічаємося в київському офісі фонду. За спиною Кулеби — карта України з крихітними прапорцями та напнутими різнобарвними нитками: від одного населеного пункту до іншого. Це хаби фонду і маршрути, якими перевозять потерпілих від російської агресії.

«Евакуюємо найбільш незахищені верстви населення із зон бойових дій. На сьогодні таких людей близько 110 000. Також реабілітуємо переміщених унаслідок війни в одному з наших центрів “Надія та зцілення”. Там діти та їхні сім’ї перебувають до трьох місяців і отримують притулок, гуманітарну допомогу, психосоціальну підтримку тощо. Є окрема програма з допомоги дітям і жінкам, які зазнали сексуального насильства», — розповідає пан Микола.

Зосереджуємося саме на темі викрадення і повернення дітей.

російська уповноважена з прав дитини марія львова-бєлова сама зізналася у вивезенні 700 тисяч лише від початку повномасштабного вторгнення. За даними Кулеби, за 9 років війни під контролем росії (на окупованих територіях і в самій рф) перебувають 1,5 мільйона неповнолітніх громадян України. Тобто кожна п'ята дитина! А втім, з них ідентифіковано лише 19 546. Це ті випадки, які вдалося зафіксувати офіційно: коли батько, опікун чи свідок депортації дитини повідомив про це.

Хоча рф і стверджує, що захищає їх від війни, українці та світ знають, що вони викрадені. росія відмовляється надати інформацію про українських дітей, яких вона переховує, або співпрацювати для їхньої реєстрації та репатріації з нейтральним посередником, як-от Міжнародний комітет Червоного Хреста.

Саме за протизаконну депортацію неповнолітніх громадян України Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт путіна та львової-бєлової. Цьому сприяли, зокрема, справи вкрадених дітей, передані Save Ukraine до МКС (через офіси омбудсмена, СБУ та генерального прокурора).

Питаю, навіщо путіну наші діти?

«У його плані зі знищення України діти — на першому місці. Він викраде покоління дітей, частину вижене з України, а ще 30% дітей виїхали з батьками в інші країни. З 2014-го дитячого населення у нас залишилось удвічі менше. Щоб знищити Україну, треба знищити ідентичність, і легше це зробити через дітей, промивши їм мізки. Тому ворог робить усе, щоб залишити їх у себе й не віддати».

Повернення однієї дитини коштує від 3 до 5 тисяч доларів

На території росії Save Ukraine визнана терористичною організацією, бо нібито краде дітей з нових російських територій! Сам Кулеба у санкційних списках росії з 2015-го. Коли хтось із родичів їде забирати дітей в рф, на кордоні їм показують фото співробітників Фонду й запитують, чи вони їх не знають, чи не співпрацюють із ними. Якщо сказати, що знають, — стовідсоткова гарантія, що поїздка буде безрезультатною.

Як організації вдається повертати дітей, пан Микола не каже. Методи і способи є, вони відпрацьовані. Для кожної місії продумається легенда. Але розказати, як саме це відбувається, — значить провалити місію.

Кулеба зізнається, що порятунок кожної дитини обходиться у $3000-5000. Іноді доводиться купувати інформацію в чиновників або «підмащувати» людям, які можуть щось зробити для українців. Цьому сприяє російська корупція.

Зі свого боку росія використовує різні способи: від залякування до заманливих пропозицій, щоб діти залишилися там.

Комусь кажуть, що від нього відмовилися рідні й він нікому не потрібний; іншому, що небезпечно повертатися у країну під час війни. Якщо хтось відмовляється прийняти російське громадянство, спершу пропонують золоті гори. Один із врятованих Save Ukraine 14-річний хлопець розповідав, що його змушували взяти російський паспорт. Він відмовився. Заохочували сертифікатом на житло на мільйон рублів, коли йому виповниться 18. А 100 тисяч обіцяли дати одразу. Підліток не прийняв пропозиції. А втім, багато інших дітей погоджувалися взяти гроші.

«Якщо розібратися, сертифікат на мільйон рублів — це близько $10 тисяч. За них можна купити житло десь у селі за Уралом. Така політика умисна, щоб розселити молодь по всій країні. У росії демографічна криза. Вороги отримують розумних українських дітей, які зможуть надалі працювати на них. Перед цим їм промиють мізки. Знаю, що українських дітей автобусами возили в Москву слухати соловйова (російського пропагандиста — ред.)», — каже Кулеба.

Хлопець «топив» за російську імперію і путіна: як працює російська пропаганда

Колишній омбудсмен розповідає історію депортованого Дениса. Він був проукраїнським підлітком, який хотів повернутися додому. Та під упливом пропаганди вже через місяць видав: «Не повернуся, там нацисти. Мене заберуть в армію, мене уб'ють, а тут мені дають квартиру. А ще за кілька місяців Денис був уже в “юнармії” і повністю “топив за російську імперію та її керманича путіна”. 

І він не прикидався — справді працюють такі речі. Через пропаганду та просякнуті ненавистю до України шкільні програми налаштовують проти нас і використають у збройних конфліктах. І проти України, і в Сирії чи Ізраїлі», — підсумовує пан Микола.

Він знає багато випадків, коли 13-річні підлітки, викрадені ще на початку війни на сході України, виросли і стали 22-річними російськими військовими. Зараз вони впевнені, що в Україні — нацисти й НАТО, тому свідомо виступають проти своєї Батьківщини.

Жодна врятована дитина не потрапить до інтернату

У травні 2022 року росія спростила для українських дітей процес набуття російського громадянства. Отримавши російський паспорт, українські діти можуть бути усиновлені російськими сім’ями та змінити ім’я. Тоді для українських родичів або влади стає майже неможливо розшукати цих дітей чи законно повернути їх в Україну.

Навіщо діти путіну — ми знаємо, але для чого вони простим росіянам, які їх всиновлюють?

«Вони думають, що роблять добру справу, — розповідає пан Микола. — росіяни впевнені, що в нас тут нацисти, які вирощували дітей у ненависті до всього російського. І вони їх перевиховають, переінакшать, допоможуть полюбити росію. Вони вбачають у цьому свою місію».

Рік тому марія львова-бєлова опублікувала відео з привезеними з Маріуполя дітьми й розповіла, мовляв, ось вони ненавиділи путіна, росію, а ми з ними попрацювали два тижні, оздоровили, і вони вже співають наші пісні та люблять нас.

Цікавлюся, чи є момент неповернення, коли привезену додому дитину не можна знову «перепрошити» на українськість?

За словами Кулеби, дорослих переробити не можна. Вони вже сформовані. З дітьми це можливо на 100%.

«Мозок дитини пластичний, і до 18 років дитину з будь-якими думками можна перевчити, це питання формування нових нейронних зв'язків. Це справа часу. 

У нас є хлопець Кирило, йому 14. Він жив у російській родині, яка налаштовувала його проти України. Не хотів повертатися, ми з його сестрою ледве забрали хлопця. Через пів року після повернення додому він попросив: “Можете дати мені журналістів? Я хочу розповісти свою історію”. Перетворення у зворотному напрямку відбуваються».

росіяни змінили тактику вербування дітей: менше батогом, більше пряником

Спершу росіяни залякували дітей. Тоді було легше пояснити чи показати, що вдома краще. Зараз же працюють у контексті начебто «дружньої» атмосфери: дитину гарно вдягають, годують, водять у цирк, зоопарк, забирають у родину, створюють хороші умови.

«А ми повертаємо її у війну. Можливо, в неї хтось загинув, тут повітряні тривоги, немає впевненості. А дитині треба три основні речі: постійність, безпека й добробут. Ми стараємося огорнути дітей любов'ю. У кожного є місце, де він живе; є люди, які турбуються. Дитина знає, що її не виженуть, захистять. І що базові потреби, зокрема й освіта, будуть задоволені».

Декілька місяців діти відновлюються в центрах фонду, з їхніми травмами працюють психологи. Там вони надолужують навчання, фахівці вивчають їхні потреби, триває також робота з їхніми рідними. Потім для сиріт або дітей, чиї батьки були позбавлені батьківських прав, шукають українські родини. Жодна дитина не потрапить до інтернату.

Наостанок пан Микола розповідає про історію 12-річного хлопчика, яка його неймовірно вразила. Коли Save Ukraine уже переправила його додому, Кулеба запитав, чи не боявся він повертатися в Україну.

«Його вивезли в табір і не відпускали назад. То цей підліток відповів: “Я щоночі придумував план утечі. Я все вже передбачив, тільки не знав, як проходитиму мінні поля”. Тобто якби ми його не врятували, він би рушив по мінах, лише б повернутися до матері та бабусі».

Звернутися до Save Ukraine можна на гарячу лінію. Щодня туди надходить близько 300 дзвінків. Щодо кожної вкраденої дитини заводиться кейс і ведеться розслідування.

Дала собі обіцянку, що повернеться в Україну з 12-річним братом

Зараз у Save Ukraine працює 19-річна Ксенія Колдіна. Дитиною вона опинилася під владою росіян. Нині розповідає про цей свій досвід на українських та закордонних майданчиках. Цього року вступила в університет, навчається на тележурналістку. З опанованим фахом продовжить роботу в Save Ukraine. Вона розповіла свою історію hromadske.

Матір Ксенії та Сергія Колдіних позбавили батьківських прав за пияцтво. Батьки в них різні, діти їх не знали. Брата і сестру всиновила родина з Вовчанська. Як пізніше виявилося — щоб отримувати кошти від держави.

Улітку 2022-го названа мати відправила хлопчика до російського табору відпочинку. Окупанти запевнили, що там йому буде безпечно, ще й оздоровиться. Ксенія бачила, як вивозили дітей: тиснули на родичів, підробляли підписи батьків з інвалідністю. Дівчина розуміла, що може не побачити брата, але вдіяти нічого не могла. Її саму, щойно їй виповнилося 18 (а отже, на неї припинилися виплати), названа мати потягла до російського Шебекіно вчитися у коледжі на перукаря. Без її згоди зробила російський атестат.

Уже в російському технікумі Ксенії пропонували змінити громадянство, заманювали виплатами й житлом. А коли відмовилася, вигнали під приводом, що місто обстрілюють і там небезпечно.

Дівчина пообіцяла собі, що повернеться в Україну з 12-річним братом — єдиною рідною людиною. Його, звісно ж, залишили в росії.

Зідзвонювалася з ним, та знала, що його забрали до прийомної родини, яка теж «повелася на виплати». Через українські соціальні служби дівчина дізналася про Save Ukraine і попросила допомоги. Після паперової тяганини, яку взяв на себе фонд, вона вже з документами поїхала забирати Сергія.

Брат вийшов без настрою, не хотів її обіймати і заявив, що в Україну не поїде, бо там війна, нацисти, а тут йому подобається, у нього з’явилися друзі.

«Відчувалося, що на нього тисли. Я його не впізнавала. Ми балакали протягом трьох годин, я пробувала різні способи переконання і нарешті зманіпулювала: сказала, що поїдемо на місяць, а як не сподобається, повернемося назад», — згадує Ксенія.

Дівчина каже, що дивом устигла забрати брата — російська родина збиралася його усиновити офіційно. Коли в'їхали в Україну, здалося, що тут навіть повітря інше. Брат і сестра заплакали від щастя.

«Зараз Сергій живе в чудовій українській родині. Це знайомі Миколи Кулеби, брату там дуже подобається. Я працюю в центрі відновлення Save Ukraine. Усе життя мріяла побувати в Києві та мати український прапор. Тепер є: Микола Миколайович подарував. Я щаслива, що змогла повернутися», — Ксенія посміхається.

Цей матеріал підготовлено в межах спецпроєкту hromadske «Спільною хвилею». До свого 10-річчя ми розповідаємо про 10 ініціатив, які вплинули на розвиток українського суспільства й змінили життя людей.