РОСІЙСЬКІ МОСТИ ДО КРИМУ

20 жовтня 2015 20:43

Будівництво чи розпил сторіччя?

Після блокади товарних поставок до Криму організатори акції обіцяють перекрити чи обмежити й постачання на півострів електроенергії. За їхніми словами, блек-аут можливий вже в жовтні. Однак скандальна угода на купівлю електроенергії Україною в Росії із зобов’язаннями постачати її до т. зв. “Кримського федерального округу” діє до кінця 2015 року. Чи буде її подовжено на наступний рік, невідомо. В уряді кажуть, що говорити про це зарано.

Загальні обсяги споживання електроенергії Кримом сягають 850 КВт, пікові – 1,2 ГВт. Чотири теплові станції півострова генерують близько 200 МВт, решту Крим отримує з материкової частини України чотирма лініями. Енергетичні нитки можуть обірватися остаточно.

В «Укренерго» стверджують, що до негативних технічних наслідків енергетична блокада окупованого Криму не призведе. Якщо, звісно, не зважати на укладені з окупантами угоди і загальну залежність України від імпорту російського струму.

Чекаємо на енергоміст?

Якби Україна вимкнула струм одразу після окупації півострова, перекрити дефіцит потужності до 1 ГВт Кремль і кримська “влада” були неспроможні. Увесь цей час окупанти обіцяють забезпечити енергетичну незалежність Криму від материкової частини України за допомогою будівництва енергетичного мосту та власної генерації на півострові. Після виходу нашого докладного сюжету про будівництво енергомосту пояснення російської сторони знов змінилися – нині російський віце-прем’єр Дмитро Козак заявляє про будівництво нової кримської генерації вже не в Криму, а на Таманському півострові, до 2018 року. При цьому енергоміст обіцяють збудувати до кінця 2016 року. Що ж він постачатиме до Криму без створеної для цього генерації?

Інші фактори, що здатні пом’якшити для окупаційної влади енергетичну блокаду Криму, відомі. Близько 500 МВт планують отримувати від мобільної генерації - це мобільні ГТЕС (потужністю понад 200 МВт) і близько тисячі дизель-генераторів. Однак це занадто дороге рішення - для запуску МГТЕС на повну потужність необхідно збільшити видобуток газу, а струм від дизельних генераторів значно дорожчий за атомну енергію, яка постачається з материка.

Наполегливість, з якою в російському уряді називають дату будівництва енергомосту – 2016 рік – з огляду на економічний стан РФ та міжнародні санкції спочатку викликала деякий подив. Але все стало зрозуміло, коли видання BlackSeaNews оприлюднило світлини китайського спеціального судна-укладача в Камиш-Бурунському порту. Тож, успіх проекту “Енергетичний міст” цілком залежить від того, якими ефективними насправді виявляться міжнародні санкції.

Міст Ротенберга

Окрім енергетичного мосту, Росія заявила про намір навести до Кримського півострова міст фізичний. На початку серпня наші кореспонденти завітали до анонсованого місця будівництва транспортної артерії через Керченську протоку. Все, що вдалося побачити тоді – це гори будматеріалів і підготовлений майданчик для подальшого будівництва.

Та вже від кінця вересня російські ЗМІ із захватом розповідають про успіхи будівельників газопроводів (а це профільний вид діяльності підрядника ТОВ “Стройгазмонтаж”) у нелегкій справі мостобудування. Наразі йдеться лише про зведення технологічних мостів на трьох ділянках 19-кілометрового маршруту - допоміжних конструкцій до основної структури. З трьох технологічних мостів - від Таманського півострова до острова Тузла, від Тузли до судноплавного фарватера і від фарватера до Керчі – поки що збудовано лише один, від Тамані до Тузли. Це – найпростіша ділянка для такого будівництва. У 90-х тут був лише один кілометр водного простору глибиною менш ніж 4 метри. У 2003 році, під час тузлинського конфлікту, коли Росія насипала дамбу, відстань до Тузли зменшилася до 102 метрів. Відтоді дамбу значною мірою розмило, але результатом першого зазіхання Росії на українські землі стало зменшення відстані до Тузли та глибини ділянки.

Саме будівництво сторіччя – страшенна таємниця. Незалежних журналістів на місце будівництва з російської сторони Керченської протоки не пускають. І це попри те, що, за російськими законами, вільний прохід на узбережжя гарантований.

Але найцікавіше в грандіозному проекті – його фінансування, темпи якого обганяють темпи реального будівництва. Загальний кошторис будівництва – 228,3 млрд. рублів. Перший транш генеральний підрядник ТОВ “Стройгазмонтаж” отримав 2 липня 2015 року. Судячи з платіжок, оприлюднених на офіційному сайті держзакупівель Російської Федерації, компанії друга Володимира Путіна Аркадія Ротенберга вже фактично перераховано понад 16% від загальної вартості, а саме – 40 мільярдів рублів. З яких 3 млрд. - на проектування і 37 - на будівництво. Чи можемо ми стверджувати, що ці гроші витрачені фактично? Ні, але звернемо вашу увагу на те, що за планом фінансування фірма друга Путіна до кінця 2015 року має отримати ще 9 мільярдів. Прецедентів, коли б друзі президента РФ не встигали «освоїти» бюджетні кошти, ми не знайшли.

Але найдивніше те, що фактично будівництво почалося ще до затвердження проектної документації і техніко-економічного обґрунтування. Сенсаційне зізнання зробив російський віце-прем’єр Дмитро Козак: "Проектна документація проходить технологічний та ціновий аудит, технічну і цінову експертизу. Одразу після завершення експертизи почнуться основні роботи", - сказав він у коментарі ТАСС.

Тож, загальну вартість будівництва Керченського мосту може бути, і, ймовірно, буде змінено – хоча в підписаному зі “Стройгазмонтажем” контракті суму вказано остаточну, навіть із урахуванням рівню інфляції впродовж усіх термінів будівництва.

Найбільші проблеми на цьому етапі можуть виникнути з економічним обґрунтуванням будівництва. Анатолій Тищенко, головний інженер інституту, який свого часу готував техніко-економічну доповідь будівництва мосту через Керченську протоку для мера Москви Юрія Лужкова, каже, що цей проект ніколи не був привабливим для інвесторів саме тому, що кошти почали б відбиватися лише за 15 років після завершення будівництва, а умова успіху проекту – розбудова транспортної інфраструктурі аж від західних кордонів України до Кавказу. А зараз Крим узагалі блокадний.

«Це радше політичний, ніж економічний проект. А для того, щоб він став економічним, треба було починати будувати від західний кордонів, від Львова. Щоб потік автомобілів міг прийти з західних кордонів України до Керченської протоки. Мало того, і цього було б недостатньо. Тому що для того, щоб перетнути Керченську протоку, треба було влізти в Тамань. Там серйозні проблеми, пов’язані з ґрунтами, заболоченістю. І від нього будувати дороги до Новоросійська, а далі — до Кавказу”.

Але ж нічого не заважає укласти чергову “додаткову угоду” до контракту. Тим більше, що декілька вже підписано. І що складнішими виявляться для тимчасових споруд умови зимування в Керченській протоці, то більше зростатиме загальний кошторис. Якщо остаточну вартість взагалі колись назвуть, а гроші не зникнуть разом із банком, який обрано для супроводу надкоштовного будівництва. Зараз гроші з російського бюджету на будівництво Керченского мосту йдуть через “Мособлбанк”, що рефінансується СМП банком братів Ротенбергів. Мособлбанк не входить до переліку фінустанов, які мають право супроводжувати бюджетне будівництво вартістю понад 10 млрд. рублів, але ж друзям Путіна дозволено обходити постанови російського уряду. Лише одна додаткова угода до контракту, і право обирати супроводжуючу банківську установу отримав підрядник. І підрядник обрав банк, касовий розрив якого становить близько 100 млрд. рублів. Тобто, майже половину від загальної вартості об’єкту.

http://zakupki.gov.ru/epz/order/notice/ep44/view/documents.html?regNumber=0347100003015000001

Будівництво сторіччя – транспортний перехід через Керченську протоку – може вилитися в аферу сторіччя. Як і інші райдужні прожекти окупантів у Криму.

Сергій Мокрушин, Кримський Центр журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»