«Він завжди виснажував своїх жінок, тепер виснажив мене»: розпорядник спадщини Гемінґвея

Письменник і фотограф Катакіс розповів Громадському про те, що всім варто знати про Гемінґвея, чому не можна матюкатися до другої тридцяти дня та про одну пиятику, що перевернула його життя. Далі — тези нашої розмови.

Я контролюю все, що стосується творчості Ернеста Гемінґвея. Тобто вирішую, який видавець буде публікувати, які книжки видаватимуться, веду всі контракти, зустрічаюся з усіма людьми, які цим займаються.

Я — консультант документального фільму про Гемінґвея. Я допомагаю писати сценарій. Це фільм, можливо, на 10 годин, а може й на 20. У ньому геть усе — від дня його народження до дня смерті. Потрібно кілька років кропіткої праці і 30 мільйонів доларів, щоб зробити його.

Якось я читав у Лондоні лекцію про Гемінґвея. Зайшов до аудиторії і побачив трьох великих чоловіків. Це було троє росіян із Москви. Один із них, з великою бородою, підвівся і з жахливим акцентом сказав: «Містере Гемінґвей! Я люблю ваші книжки!» Він тис мою руку і казав, що мої книжки фантастичні. «Я перепрошую, але містер Гемінґвей мертвий!» — кажу. «Мертвий?! Гемінґвей мертвий?!» — «Ще з 1961-го». Він повернувся до своїх друзів, вони обговорили цю новину, подякували мені й пішли.

Моє прізвище — Катакіс, а не Гемінґвей. Я довго відмовлявся давати інтерв’ю про нього та його спадок. Завжди переймався, що через нашу близькість люди не помітять моєї роботи. Цієї книжки не було б, якби Патрік Гемінґвей не попросив мене написати її. Я щиро прагнув зробити її чесною, адже це моя відповідальність як письменника. Але для мене важливо дотримуватися межі між нами.

Розпорядник літературної спадщини Ернеста Гемінґвея Майкл Катакіс на Форумі видавців у Львові, 20 вересня 2018 рокуФото: Олена Зашко/Громадське

Це почалося 20 років тому. Я редагував книжку старшого сина Ернеста Гемінґвея, Патріка. Він запросив мене до себе в Монтану на риболовлю. Сказав: «Ми шукаємо того, хто подбає про спадщину батька». Я відповів, що йому варто попросити когось із родини. «Моя родина божевільна», — пояснив він. «Усі родини божевільні», — кажу. Ми добряче посміялися, і я відмовився. «Ви певні?» — перепитав він. «Так, цілком».

Потім Патрік почастував мене ікрою тої риби, що ми виловили, а також горілкою. Пригостив м'ясом антилопи, яку сам уполював. Ми випили багато вина. А потім іще були впольовані Патріком качки і ще більше вина. І після вечері ми теж випивали.

Наступного ранку дружина повідомила мені, що я погодився стати розпорядником літературної спадщини Гемінґвея. Мені не хотілося називати людину брехуном. Тож я сказав, що допоможу трошки. Це було 20 років тому, і я ще й досі допомагаю.

Ось три поради людям, що хочуть знати, хто такий Ернест Гемінґвей:

Не вірте в легенду

До того, як почати працювати зі спадком Гемінґвея, я думав, що знаю про нього все. Але потім я дізнався ще стільки всього про цю людську істоту, надзвичайно складну, неймовірно здібну і самозакохану. Після 20 років розмов з його сином, 11 тисяч фотографій і листів, а ще цілої купи речей, які він залишив по собі, містер Гемінґвей нарешті почав поставати переді мною. Й історія його реального життя набагато цікавіша за міф про нього.

Він знав секрет, як добре писати

Гемінґвей був видатним спостерігачем життя 20-го століття. Те, як він вмів перетворити його в текст — унікальна річ. Наведу приклад. Гемінґвей ніколи не вів щоденника. Але якщо їхав потягом з Трієста до Відня, зберігав квиток назавжди. Адже коли згодом дивився на нього, згадував подорож. Ось що шокувало, коли я вивчав ці матеріали: які гарні залізничні квитки були раніше! Номер місця вписували від руки. Я про те, як жорстоко сучасні цифрові технології виганяють поезію навіть із найдрібніших артефактів життя. Тож я не думаю, що він лишив квиток тільки на пам’ять. Він міг зробити це з естетичних міркувань.

Книжка Майкла Катакіса «Ернест Гемінґвей. Артефакти з життя», Форум видавців у Львові, 20 вересня 2018 рокуФото: Олена Зашко/Громадське

Він був живою людиною

Він різний: жорстокий і добрий, люблячий і саркастичний, відданий друг і нікчемний друг, добрий чоловік і водночас жахливий. Як батько — часом хороший, часом не надто. А ще він був ще той п*здун. Уже минула друга тридцять по обіді, тож можна матюкатися. Чому так? Це пов'язано з однією історією, яку розповів Патрік.

Ернест Гемінґвей був на Кубі, і його три сини приїхали до нього. Він працює та раптом чує, як за вікном сини матюкаються. Це його засмучує. Він кличе хлопців до себе й каже: «Ви говорите дуже погані слова. Це точно не те, що повинні робити хороші хлопчики. Тепер у вас буде півгодини щодня, спеціально щоб матюкатися. Ви можете обрати, коли саме» — «Добре, нехай це буде друга тридцять дня», — кажуть хлопці. Вони потискають одне одному руки. Минає кілька днів, і Гемінґвей отримує телеграму з Голлівуда. Продюсер пише, що хоче екранізувати оповідання «Недовге щастя Френсіса Маккомбера»: «Дорогий містере Гемінґвей, назва Вашого оповідання задовга, чи не можете Ви її скоротити?» Гемінґвей розлючений, він підстрибує з криком: «А не пішов би ти на х*й?!» І тут заходять хлопці: «Татку, татку, ще немає другої тридцять!» Як каже Патрік: «Часом мій батько був дуже веселим дядьком».

Не впевнений, чи мені сподобався б Ернест Гемінґвей, якби ми зустрілися. Я думаю, ми надто схожі. Ясна річ, він талановитіший, і, певно, мене би взув. Але я не думаю, що ми сподобалися б один одному.

Кілька років тому мене спитали: де Гемінґвей жив би нині? Я відповів: точно не в Америці, йому було б дуже нудно. Я не думаю, що він любив би соціальні мережі, постив фотографії в Instagram чи був би тревел-блогером. Я думаю, він усе одно любив би газети.

У Гемінґвея був список книжок, які варто прочитати письменнику-початківцю. Я думаю, що завжди добре читати Чехова, Мопасана, Марка Твена. Кундера — прекрасна особа. Є чудовий британський автор Джуліан Барнс. А ще є люди, які написали лише одну книжку, але надзвичайну. В одному з листів Гемінґвей пише: «Молода дівчина з Африки написала книжку, яка змушує нас усіх почуватися грубими ремісниками». Це про Беріл Макхем і її книжку «На Захід услід за ніччю». Але Господи, добрих книжок так багато! Не дочекаюся, коли в мене буде старече недоумство, і мені доведеться прочитати всі їх знову, ніби вперше! Це буде прекрасно!