«Людина президента не може опікуватися НАЗК без відома глави держави», — колишній член агентства Руслан Рябошапка

Обрання Руслана Рябошапки до Нацагентства з питань запобігання корупції було принциповим питанням для громадських організацій. На момент відбору конкурсною комісією він керував департаментом антикорупційної політики в неурядовій організації «Transparency International Україна». І саме він мав стати тією людиною, яка б не допустила, щоб у новоствореній організації запрацювали старі схеми. Руслана Рябошапку обрали членом НАЗК торік у березні, а в червні 2017-го він подав у відставку. Причина — блокування роботи агентства частиною його членів.

Інтерв’ю Руслана Рябошапки Громадському є водночас продовженням і реакцією на історію про зловживання в НАЗК, що її розповіла Ганна Соломатіна, голова департаменту фінансового контролю агентства.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я голосно пішла, аби не звинуватили в махінаціях, які відбуваються в НАЗК», — Ганна Соломатіна

Пані Ганна не впевнена, що президент знав про існування куратора в АП. Що ти думаєш з цього приводу? Чи може в Адміністрації президента Порошенка існувати якийсь куратор по конкретній антикорупційній інституції, про якого не знає президент?

Очевидно, що версія пані Ганни непереконлива, скажемо так. Не може помічник президента здійснювати кураторство антикорупційного органу без відома глави держави. Я це виключаю. Президент знав, що така ситуація існує і, виходячи з того, що не дав по руках кураторові, йому це було вигідно. Я виключаю ситуацію, коли б якийсь дрібний чиновник чи клерк здійснював кураторство антикорупційного органу у власних інтересах чи з власної ініціативи. Якщо це ексцес виконавця, то навряд чи керівник антикорупційного органу, члени НАЗК і керівник департаменту бігатимуть в адміністрацію на прийом і заглядатимуть у рота помічникові президента, очікуючи чергових команд.

Колишній член НАЗК Руслан Рябошапка у студії Громадського під час ефіру передачі «Реформа», 20 листопада 2017 року Фото: Громадське

Чи можеш ти підтвердити чи спростувати факти тиску з боку Адміністрації президента на НАЗК?

Зі мною з Адміністрації ніхто не контактував. Я особисто не отримував СМС, повідомлень в Telegram чи Whatsapp (програми-месенджери — авт.). Але я знаю, що члени агентства отримували повідомлення зі своєрідними «вітаннями» мені й обіцянками можливих наслідків.

Ти маєш на увазі текст «Рябошапка сяде в тюрму, а тобі це не потрібно»? Кому адресували цю СМС, панові Радецькому?

Це майже дослівно. Я не хочу розкривати адресата, але дійсно це отримав один із членів НАЗК, тоді ще декілька людей читали це повідомлення.

А писав цю СМС пан Горащенков?

Пан куратор.

Чого стосувалися ці погрози? Якихось питань у НАЗК, коли був потрібен твій голос?

Та ситуація не вимагала такої реакції. Просто робоча суперечка між членами НАЗК. І ми з Радецьким не погодилися щодо голосування по одному з питань порядку денного. Наскільки я пам’ятаю, там були декілька десятків висновків щодо перевірки звітів політичних партій. І нам принесли цей великий пакет документів. Без жодних інших матеріалів — лише висновки, де зазначалося, що «порушень не встановлено». Очевидно, що без якогось об’єктивного аналізу ми відмовилися голосувати. Одразу ж був контакт з куратором від одного з членів НАЗК і, відповідно, такого роду зворотній зв’язок з адміністрації.

Пані Ганна казала, що спосіб ухвалення пакетних рішень і підписання висновків Радецьким, а не Корчак, може в майбутньому призвести до скасування цих рішень.

Я розумію, про що йдеться. Це, власне, теза, яку часто повторювала Корчак: ми не можемо голосувати за декілька рішень одночасно, щодо перевірки декларацій чи щодо відмови, позаяк це нібито суперечитиме правилам, установленим нами самими. Це не так, і таких вимог у законодавстві немає. Ми могли або за кожне рішення голосувати окремо, або за 10 чи 20 рішень одночасно. Це не заборонялося.

Глава НАЗК Наталія Корчак (друга справоруч) та члени НАЗК Руслан Рябошапка (праворуч) і Олександр Скопич (ліворуч) під час екстреного засідання НАЗК, 13 серпня 2016 року Фото: Інна Соколовська/УНІАН

Пані Соломатіна казала також, що давним-давно можна було впровадити автоматизовану систему, яка б відсікала декларації, по яких можна очевидно «копати». А декларації, приміром, сільських голів, які мали «Жигуль», а потім — знову мали цей «Жигуль», не брати в роботу. Чому досі не впроваджена система?

Тому що це нікому не потрібно.

Це нікому не потрібно з членів НАЗК? Чи це нікому не потрібно з кураторів?

Це не потрібно владі. Так само, як і не потрібна ефективна НАЗК, так само, як і не потрібна ефективна перевірка декларацій. Очевидно, що автоматизація процесу дозволила б значно пришвидшити перевірку декларацій. Однозначно, це б не усунуло суб’єктивний фактор, оскільки там три руки, які піднімають за вказівкою Адміністрації. Цей фактор не усунула б автоматизація перевірки, але це дало б змогу перевірити значно більше декларацій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перша антикорупційна: що відбувається між старими та новими правоохоронними органами

Хто був проти? Можна просто підняти стенограму всіх засідань НАЗК, починаючи з минулого року. Жовтень, листопад, грудень, коли я наполягав, що є вже програма, розроблені програмні модулі. Давайте заберемо їх собі на баланс, доопрацюємо, якщо треба, і запустимо в роботу. Але Корчак, керівник апарату Ткаченко —  колишній кращий друг куратора, з яким вони пересварилися, — це  ключові особи, які були проти.

Улітку Міністерство юстиції заявляло, що НАЗК час розпустити, але нині не наполягає на розпуску.

Давайте запросимо Петренка та його молодих реформаторів і запитаємо, де ж ці обурені голоси міністра юстиції і його заступників, чому ж нині не перезавантажують?

Я маю версію, чому так відбувається. Починаючи десь з лютого цього року кілька місяців поспіль усі телеефіри присвячувалися НАЗК і тому, як у НАЗК потрапили випадкові люди. Але після того, як НАЗК гарантувала хороші, чисті висновки декларацій, чомусь ця критика на адресу НАЗК зникла. І агентство тепер улаштовує Міністерство юстиції. Наскільки я знаю, Мін’юст нині чи не найкращий партнер Національного агентства. Усі документи, які надходять з НАЗК в Мін’юст, швидко візуються, експерти Мін’юсту допомагають НАЗК відпрацьовувати ці документи…

Такий медовий місяць?

Так виглядає. Ну, наречена змінилася.

Ти був одним з архітекторів українського законодавства щодо конфлікту інтересів. Як кожна інституція має поводитися, щоб ми отримали неупереджене розслідування, неупереджені результати?

Ідеться, очевидно, про те, що існує конфлікт між двома антикорупційними інституціями. Це НАБУ і НАЗК. Роль у цьому Спеціалізованої прокуратури та Генеральної прокуратури. Із того, що відбулося буквально напередодні, ми дізналися, що генеральний прокурор за зверненням керівника Спеціалізованої прокуратури хоче забрати провадження з НАБУ й передати до служби безпеки. Якщо відсторонитися від питання, кому це вигідно, а брати суто правову точку зору…

Представниця департаменту фінансового контролю Національного агентства з питань запобігання корупції Ганна Соломатіна під час прес-конференції, 14 листопада 2017 року Фото: Дмитро Реплянчук/ГромадськеЗліва направо народні депутати — Єгор Соболєв, Мустафа Найєм, Віктор Чумак — і Світлана Заліщук (праворуч) під час прес-конференції представниці департаменту НАЗК Ганни Соломатіної. Колишній член НАЗК Руслан Радецький (другий праворуч) намагається спростувати звинувачення, озвучені пані Соломатіною, 14 листопада 2017 року  Фото: Дмитро Реплянчук/Громадське 

Давай почнемо з правової точки зору по тому факту, за яким хочуть забрати це провадження: кажуть, що в пана Ситника конфлікт інтересів з НАЗК, бо він використовував службову особу для відстоювання власних інтересів у суді.

По-перше, навіть якщо припустити, що спеціалісти НАБУ представляли Артема Ситника просто як фізичну особу, навіть у цьому випадку складу правопорушення, пов’язаного з конфліктом інтересів, не буде. Законодавство чітко визначає, що таке конфлікт інтересів — це суперечність між приватним і публічним інтересом, інтересом публічної служби. У цьому випадку суперечності в Артема Ситника немає. Відповідно, немає і правопорушення. Максимум — порушення етичних стандартів, але це лише в тому випадку, якщо Ситник використовував спеціалістів НАБУ для власних приватних інтересів. Але з обставин справи, які нам відомі, спірні правовідносини виникли через те, що Ситник перебуває на посаді директора Бюро. Якби він не був на цій посаді, справи в принципі не було б. Тому абсолютно очевидно, абсолютно нормально і це передбачено законодавством, що юристи НАБУ представляють у суді інтереси директора НАБУ, а не просто Артема Сергійовича Ситника, як простої фізичної особи.

Хто має розслідувати справу Соломатіної?

Це не справа Соломатіної. Це справа, що пов’язана із втручанням у роботу НАЗК зовнішнього чинника. Якщо брати до уваги, що Служба безпеки України — це орган, який безпосередньо напряму підпорядкований президентові України. Другий момент: один з фігурантів справи — діючий наразі офіцер СБУ. Очевидно, що в цій ситуації СБУ матиме конфлікт інтересів. Вона не зможе забезпечити об’єктивне розслідування. Не зможе СБУ розслідувати факт щодо втручання підлеглих президента, якщо Служба безпеки підпорядкована президентові. Це очевидно. Єдиний можливий варіант вирішення ситуації з конфліктом інтересів — зовнішній контроль, що його має здійснювати Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Адже це орган, який здійснює процесуальне керівництво в провадженнях, що веде НАБУ. І САП повинна забезпечити безсторонність і об’єктивність роботи детективів НАБУ. Я не бачу тут жодних проблем.

Чи є в заявах Холодницького і Юрія Луценка натяки на готовність беземоційно і відсторонено супроводжувати цю справу?

Це якраз питання «кому вигідно». Якщо ми бачимо, що забирають справу з органу кримінальної юстиції, який користується найбільшою довірою населення в орган, який не здатний забезпечити об’єктивне розслідування в даній ситуації, то висновки тут по-моєму очевидні. Мені здається, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура повинна взяти на себе відповідальність і забезпечити безстороннє розслідування.

Чи треба перезапускати НАЗК повністю? 

Дійсно, Карфаген повинен бути зруйнований. Усі члени НАЗК повинні бути звільненні без права переобрання, а апарат Агентства має бути вичищений, позаяк там працює багато недостойних, негідних людей, які підігрують як членам НАЗК, так і кураторам, що втручаються в роботу НАЗК.

Очевидно, висновки мали б бути зроблені і в центрах зовнішнього впливу. Не лише в Адміністрації. Я зрозумів, оскільки тепер існує дружба між НАЗК і Мін’юстом, «Народний Фронт» теж захотів погратися в цю гру і принаймні не мати такого головного болю від НАЗК. Але ці люди мають зрозуміти, що незалежний антикорупційний орган вигідний насамперед саме їм. Адже після зміни влади їм не потрібно буде боятися такого незалежного і потужного антикорупційного органу.

Чи готовий ти податися на конкурс?

Сьогодні не готовий. Лише після зміни влади. Ця влада не готова гарантувати чисті прозорі конкурси. Зокрема і в антикорупційні органи.

Колишній член НАЗК Руслан Рябошапка (ліворуч) у студії Громадського під час ефіру передачі «Реформа» з ведучим Андрієм Андрушківим (праворуч), 20 листопада 2017 року Фото: Громадське