Секс за взаємною згодою чи зґвалтування? У чому різниця

Активіст(к)и, лідер(к)и думок, феміністично налаштовані громадян(к)и — усі ми звідусіль кричимо про те, що потрібно боротися з культурою зґвалтування та впроваджувати культуру згоди.

Який вигляд це має на практиці? Нам необхідно створювати такий суспільний контекст, де буде нульова толерантність до сексуальних злочинів; контекст, де постраждалим від сексуального насилля будуть вірити й захищати їх, а на кривдників чекатимуть суспільний осуд і покарання за скоєне.

Одним із перших кроків є визначення того, чим саме зґвалтування відрізняється від сексу за взаємною згодою. Це стосується як боротьби з побутовими стереотипами про те, що таке шлюб, чим є романтика, якими мають бути «правильні жінки», так і роботи на законодавчому рівні.

Як згоду на секс визначає українське законодавство 

Принцип активної згоди почали утверджувати в українському законодавстві порівняно нещодавно. Лише у 2019 році змінили старе положення, яке вимагало доказів фізичного насильства/спротиву, щоб довести зґвалтування. До цього зґвалтуванням вважали «статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи».

Натомість тепер зґвалтування — це вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій чи будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (стаття 152 Кримінального кодексу України). Такі зміни стали великим кроком у визнанні того, наскільки різним буває сексуальне насильство, і що найголовніше у такому злочині — це порушення принципу згоди жертви на інтимні стосунки.

За оновленим законодавством згода має бути надана вільно та свідомо й не може бути отримана під час застосування насильства, погроз чи інших форм тиску.

У тій же 152 статті ККУ йдеться про те, що згода на інші види активностей, як-от спільний відпочинок, вживання алкоголю чи спільна ночівля, не може автоматично вважатися згодою на секс. Для активної згоди необхідно чітко та недвозначно виражати її вербально чи невербально, але так, щоб це було зрозуміло обом партнерам.

Згода розглядається як добровільна лише в тому разі, коли вона є результатом вільного волевиявлення особи та враховує всі супутні обставини. Згода не вважається дійсною, якщо її надали під час фізичного чи психологічного тиску, насильства, обману або у стані безпорадності. До такого стану зараховують, зокрема, алкогольне та наркотичне сп'яніння.

А втім, в українському законодавстві досі є прогалини, адже зміни 2019 року не охоплюють дії сексуального характеру, не повʼязані з проникненням у тіло, а такими діями можна вважати, наприклад, домагання в позиції влади чи повноваження, а також ті випадки, коли жінка ґвалтує чоловіка без проникнення в тіло.

Які ситуації ніколи не є згодою на секс

Розглянемо докладніше небезпечні упередження про те, що певні ситуації є автоматичною згодою на секс:

1. Зґвалтування у шлюбі. Згода на секс завжди повинна бути вільною та обопільною, дружина і чоловік не є власністю одне одного.

2. Можливість передумати. Згода на секс повинна бути вільно вираженою, в будь-який момент особа може відкликати свою згоду.

3. Надання згоди на одну дію сексуального характеру не означає згоди на всі інші дії.

4. Розбещення неповнолітніх. Люди, що не досягли віку згоди (в Україні це 16 років), не можуть надавати згоду на статеві стосунки.

5. Непритомний стан або інтоксикація. Сексуальні стосунки з кимось, хто перебуває в непритомному стані, уві сні або під впливом інтоксикації, не можуть бути засновані на згоді, оскільки ця людина неспроможна дати вільну обґрунтовану згоду через неможливість тверезої та усвідомленої оцінки власних дій.

6. Зґвалтування через обман. Ситуації, де одна сторона приховує інформацію або використовує обман, щоб отримати згоду на секс під фальшивими умовами.

7. Люди з розумовими порушеннями або вразливими станами не завжди здатні висловити свою згоду на секс чи розуміти наслідки власних дій та дій інших людей стосовно них, тому необхідно захищати їхні права й безпеку.

8. Позиція довіри або повноваження. У ситуаціях, коли одна сторона використовує свою позицію довіри чи повноваження (керівник щодо підлеглих, викладач щодо студентів), щоб отримати згоду на секс, є тиск використання влади та вищої позиції, — це зґвалтування.

Небезпечні упередження про згоду

«Культура згоди руйнує романтику в сексуальних стосунках. Закони про згоду лише призведуть до наклепів». Такі побоювання висловлюють у публічному просторі. Що з ними не так — розбираємо далі.

У 2019 році, коли в Україні набули чинності зміни до Кримінального кодексу, в інтернеті активно поширювали меми про «розписки на секс», нарікали, що нове законодавство нібито закріплює очевидні речі, а вимоги до згоди стануть причиною наклепів за сексуальне насильство.

Жарти про зґвалтування є яскравим проявом культури насильства (адже йдеться про знецінення серйозності злочину). Особливо якщо взяти до уваги, що 67% українок не звертаються до поліції через страх, що їм не повірять.

Більшість жертв сексуального насильства навіть не завжди одразу усвідомлюють, що їх зґвалтували. Дослідження, яке охопило 28 випадків зґвалтувань жінок і дівчат віком від 14 років, показало, що в цих випадках 60% жертв спочатку не усвідомлювали, що їх зґвалтували. З огляду на таку невтішну ситуацію в суспільстві ідея про те, що наклепи про зґвалтування є більш розповсюдженими, аніж справжні зґвалтування, є хибною та маніпулятивною.

Що стосується стереотипу про те, що нібито вербальна згода руйнує романтику у статевих стосунках, то проблемою є саме романтизація сексуальної агресії. Культура насильства поширює агресію як щось привабливе у масовій культурі: фільми, серіали, літературні твори та навіть міфологічні сюжети — усе це закріплює силу й агресію в ролі справжньої маскулінності. Тому метою культури згоди є зворотне — романтизація взаємної згоди як цінності у стосунках.

* * *

Насильство не може мати виправдань. Важливо помічати, якими різними бувають зґвалтування, щоб визначити для них адекватне покарання.

Якщо людина каже «ні» або є вашою підлеглою особою чи не досягла віку згоди, то цього вже достатньо, щоб зрозуміти: будь-які подальші дії сексуального характеру щодо неї є насильством.

Одяг людини, макіяж, мова жестів, навіть статус ваших стосунків не означають «так». «Ні» означає ні. Що може бути простішим?