Розслідування / Корупція

Музей чи торговий центр: що не так з будівництвом на Поштовій площі столиці?

27 березня, 2018 15:39
Розслідування/Корупція/Музей чи торговий центр: що не так з будівництвом на Поштовій площі столиці?
Зберегти
Вигляд
«Байдужістю до власної історії» називають дії забудовників і влади археологи — під загрозою опинилася археологічна знахідка — Боричів узвіз, вулиця XII століття, яку знайшли на київському Подолі, на місці сучасної Поштової площі. Тут же планують звести торговельно-розважальний центр. Конфлікт між археологами та будівельниками триває ось уже три роки.

Київський міський голова Віталій Кличко пообіцяв у березні цього року скликати комісію та, за участі ЮНЕСКО і Мінкульту, розробити план консервації, щоб зберегти знахідки.

Сьогодні ж на місці розкопок ані будівельників, ані археологів. Чи продовжуватиметься будівництво на Поштовій площі — розбиралося Громадське.

Як все починалося?

Розбудова Поштової площі почалась у 2005 році. Тоді міська влада на чолі з Олександром Омельченком ухвалила рішення щодо реалізації будівельного проекту, який розділили на 2 етапи.

Перший обійшовся місту в 504 мільйони гривень — це будівництво підземного тунелю на території площі. Передбачалося з'єднати Володимирський узвіз та Набережне шосе для покращення транспортної розв'язки.

Другий етап — будівництво «об'єкту багатофункціонального призначення», згодом його назвали просто торговельно-розважальним центром. Він коштував 145 мільйонів. Фінансував роботи інвестор. Паралельно з будівництвом, під землею тривали археологічні розкопки, згідно з укладеним договором про археологічний нагляд території. Наразі і будівництво, і розкопки призупинені.

Хто інвестує?

Конкурс на пошуки інвестора оголосили в січні 2013-го, коли мером Києва був Олександр Попов. Перемогла компанія «Хенсфорд —Україна», заснована британською «Хенсфорд Імпекс ЛЛП».

У 2013 році видання «Наші Гроші» розповідало про зв'язок цих фірм з колишнім оточенням екс-президента України Віктора Януковича, а саме Андрієм Кравцем, який тоді очолював Державне управління справами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Зоряний час»: як живеться в Україні колишньому завгоспу Януковича

Відповідно до реєстру фізичних осіб, компанія створена в лютому 2013-го, тобто вже після оголошення конкурсу, а отже не мала права брати в ньому участь за відсутності відповідного досвіду.

Попри це, замовник та компанія «Хенсфорд — Україна» уклали інвестиційний договір, згідно з яким торговельно-розважальний центр після здачі в експлуатацію переходить у власність інвестора.

Початкова сума будівництва складала 68 мільйонів гривень. Додаткова угода передбачила збільшення суми до 88 мільйонів гривень, а у 2015-му — до 145. Місто ж від цього мало отримати 5%, тобто близько 7 мільйонів гривень.

Будівництво на Поштовій площі у Києві, 12 серпня 2015 року Фото: Олександр Синиця/УНІАН

Поштова площа для «своїх»

  • Замовник будівництва — комунальне підприємство Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва. Тоді його очолював Володимир Кисліцин. На той час він був помічником депутата Олександра Грановського від «Блоку Петра Порошенка», а до 2012-го — помічником екс-регіонала Володимира Продивуса.
  • Генпроектувальник — «Проектні системи ЛТД». Підписант і керівник — Ігор Марков, засновник — Андрій Миргородський. Обидва у 2008 році балотувалися до Київської міської ради від «Блоку Віталія Кличка».
  • Генпідрядник — «Альтіс Холдинг». Власник — Олександр Глімбовський — тесть нещодавно звільненого голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова.

Згідно із земельним кодексом України, для будівництва торговельного центру, як і для іншого об'єкту нерухомості, має відводитися земельна ділянка. Утім, цього не зробили. За цим фактом Подільська прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто й чому виселяє архів-музей літератури та мистецтва з «Софії Київської»

Єдиний документ, на який посилались інвестор і КМДА, — це лист від 31 липня 2013 року Міністерства регіонального розвитку до замовника будівництва:

«Зазначений проект реалізується відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади й органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної та комунальної власності. У такому випадку, відповідно до пункту 4 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою»



Документ підписав екс-заступник міністра регіонального розвитку Дмитро Ісаєнко, якого у 2015 звільнили за підробку посвідчення учасника бойових дій. 

Краєзнавець та голова громадського об'єднання «Громадський рух «Почайна» Аннабелла Моріна, яка стежить за будівництвом на Поштовій, переконана, що зведення торговельного центру в межах проекту інфраструктури — це певна корупційна схема, якою скористалися чиновники з оточення Віктора Януковича, й продовжує користуватися чинна влада:

«Зрозуміло, що торговельний центр — це не нова дорога. Однак будують його в межах проекту інфраструктури, користуючись певною спрощеною процедурою і можливістю не відводити земельну ділянку для будівництва. А в проекті, замість документу про надання землі, — лист Ісаєнка. Він якраз усіма цими речами опікувався»,— розповіла вона Громадському.

Неочікувана знахідка

Археологи зайшли на територію Поштової площі у 2014 році, уклавши відповідний договір про археологічний нагляд з комунальним підприємством.

У лютому 2015-го на глибині 7,5 метрів науковці знайшли фрагмент вулиці XI-XII століть. Зокрема, розкопали древній Боричів узвіз, який з'єднував Михайлівську гору і прибережну частину Подолу. За словами археолога Михайла Сагайдака, раніше тут протікала річка Почайна, в ній, можливо, хрестили киян.

Утім, за його словами, радість від знайдених у 2015 році пам'яток тривала не довго. Їхню цінність науковці доводили Міністерству культури майже рік. У 2016-му їх таки почули — наказом Мінкультури територія набула статусу пам'ятки місцевого значення, отримавши охоронний номер. А згідно із законом «Про охорону культурної спадщини», на території всієї пам'ятки на час археологічних досліджень будівництво мали призупинити.

Директор Центру археології Києва Інституту археології України Михайло Сагайдак під час презентації проекту «Віртуальна реальність Поштової площі» на місті археологічних знахідок, Київ, 15 липня 2016 року Фото: В'ячеслав Ратинський/УНІАН

План «Б» від інвестора

Зупинивши будівництво ТРЦ, інвестор мусив фінансувати подальші розкопки. Принаймні згідно з інвестиційним договором. Але такі перспективи його не влаштували. У 2017-му компанія припиняє фінансування розкопок і вносить коригування в проект будівництва.

Михайло Сагайдак розповідає Громадському, що в новому проекті вже віднайдені історичні стовпи пропонували підперти бетонною плитою, і таки звести ТРЦ площею 10 тисяч квадратних метрів. А музею історії залишити всього 110 із них.

«Інвестор почав дрейф у сторону, щоб звузити музейну зону, — розповідає археолог. — Він подав коригування до проекту. З'явилася ця плита. Й ми побачили, що там передбачені лише кафе та ресторани. І це стало каменем спотикання. Бо ідея музеєфікації задекларована, але жодних кроків назустріч».

Хто підтримав

Новий проект затвердило Міністерство культури. Рекомендацію він отримав і від Інституту археології НАН, якому підпорядковується Центр археології. Утім, не одразу. У квітні 2017-го Інститут виступив проти внесених коригувань. Але вже за три місяці їхня позиція змінилася:

«Вважаємо за необхідне, беручи до уваги лист ТОВ «Альтіс Констракшн» Центру археології, терміново призупинити розробку ґрунту нижче відмітки 100 до влаштування згаданої плити, а Дирекції будівництва шляхово-транспортних споруд терміново спорудити монополітну плиту».

Лист компанії «Альтіс-Констракшн», який змінив позицію Інституту археології, датований 2016 роком. Поза тим, адресований до тих самих компаній — інвестора, проектанта й замовника. Ідеться в ньому про можливі ризики аварійності в разі відхилення від першочергового проекту. Отже, не зрозуміло, чому в інституті посилалися на цей документ. Активісти вважають, що на установу тиснули.



Засновник «Альтіс-Констракшн» — компанія «Альтіс Холдинг Лімітед», а кінцевий бенефіціар — Олександр Глімбовський, тесть Романа Насірова. До того ж, «Альтіс-Констракшн» фігурує в кримінальному провадженні.

Згідно з ухвалою суду від грудня 2017-го, протягом 2015 — 2017 років службові особи ТОВ «Альтіс-Констракшн» та комунальної установи з капітального будівництва Херсонської обласної ради привласнили понад 22 мільйони гривень бюджетних коштів під час будівництва.

Історичні стовпи — частина древньої київської вулиці Боричів узвіз, знайдені під час археологічних розкопок під Поштовою площею, Київ, 15 липня 2016 року Фото: В'ячеслав Ратинський/УНІАН

Укріплення чи підлога ТРЦ?

Торік улітку Департамент культури київської міськдержадміністрації частково припинив археологічні роботи, посилаючись на аварійний стан території. Згодом на сайті Управління збереження навколишнього середовища й охорони об'єктів культурної спадщини з'явилося уточнення.

«Подальші археологічні дослідження небезпечні й можуть становити загрозу життю людей під час виконання робіт. Замовникові видали припис, яким заборонили проведення будівельних робіт до влаштування захисної монолітної плити на не досліджуваній території».

Таким чином, місцева влада пропонувала встановити відповідну бетонну плиту задля безпеки. Утім, Аннабелла Моріна пояснює Громадському, що це не протиаварійні заходи, а підлога торговельного центру, яка ставить під загрозу і подальшу роботу археологів, і створення музею:

«Чиновники всіляко намагалися показати плиту протиаварійною спорудою. Але в нас є проект будівництва торговельного центру. У кресленнях ми побачили, що це підлога між першим і другим поверхом ТРЦ. Спочатку вона накладається периметром і в центрі лишається дірка. Заходять екскаватори, виривають ще нижній поверх і після цього закладають».

Археологи ж кажуть, що плита може зруйнувати культурний шар, а також заважатиме подальшим розкопкам або взагалі унеможливить їх.

«Тяжко з точки зору методики. Отут ляже плита. Ми викопаємо яму й станемо перед такою горизонтальною стіною. І нам треба вибудовувати якісь підстилки, щоб такими шахтами заходити. Археологія майже ніде шахтами не копає. Тільки в унікальних випадках. У горах десь», — каже Михайло Сагайдак.

Чи є альтернатива?

Альтернатива плиті є, про це казали іноземні експерти з Кракова, досвід яких торік вивчали депутати КМДА та археологи. Заступник міського голови Києва Олексій Рєзніков тоді розповідав про можливі альтернативні варіанти, однак тепер знову наполягає на її встановлені, називаючи «протиаварійною»:

«Інтерес і будівельників, і археологів — копати далі. Тут вони збігаються. Але на сьогодні ми не дозволимо нікому копати далі, поки не вирішимо технічну можливість укріплення. Адже на горі — Поштова площа з людьми, збоку — будівлі. Якщо далі копати, а балі будуть неукріплені, система не витримає навантаження в сотні тисяч тонн ґрунту — це буде питання техногенної катастрофи. Ми чекаємо рішення науковців».

Рішення, про яке казав Рєзніков, — це звіт державного науково-дослідницького інституту будівельних конструкцій від 2 лютого 2018-го, який, до речі, фінансувався інвестором. У висновку йдеться про необхідність установки плити:

«Ураховуючи технічний стан зведених конструкцій і оголення арматури штробою під влаштування фрагменту перекриття-обичайки (плити) і паль огородження котловану, та випадки затікання техногенних вод у котлован, рекомендуємо терміново виконати роботи по влаштуванню перекриття-обичайки та скоротити загальні строки будівництва й археологічних досліджень з метою запобігання утворенню аварійних ситуацій».

Тобто фактично йдеться про ту ж саму плиту, яка виступатиме підлогою ТРЦ, проти чого виступають археологи й активісти. Поза тим, автор звіту, Юрій Слюсаренко, пропонує всі знайдені пам'ятки викопати й законсервувати, а будівництво ТРЦ — продовжити. А коли воно закінчиться, все законсервоване зібрати на мінус другому поверсі під славнозвісною плитою.

У Міністерстві культури дотримуються іншої думки. Заступниця міністра Тамара Мазур каже, що пам'ятки не можна переносити, їх треба зберігати на місці:

«Дехто плутає, вважаючи, ніби пам'ятку археології можна дослідити, вилучити предмети із землі і таким чином пам'ятка стане вільною для забудови. Це можливо лише тоді, коли йдеться про рятівні археологічні розкопки, які мають на меті звільнити ділянку під забудову. У даному випадку говоримо про наукові археологічні дослідження, є рішення про необхідність збереження їх у місці перебування та музеєфікації на місці».

Представник інвестора Валерій Олійник зустрітися з журналістами відмовився, утім, телефоном повідомив, що про зупинення будівництва не йдеться. Компанія готова продовжувати зведення ТРЦ, але коли саме, наразі невідомо.

Київський міський голова Віталій Кличко на місті будівництва ТРЦ на Поштовій площі, Київ, 7 березня 2017 року Фото: Андрій Скакодуб/POOL/УНІАН

Відсутність консерваторів

Відповідальність за збереження та консервацію пам'яток, згідно з рішенням КМДА від 2015 року, поклали на комунальне підприємство замовника. У 2017-му з бюджету виділили 11 мільйонів гривень. Комунальне підприємство у вересні оголосили тендер на пошуки компанії, яка займатиметься консервацією, загальна сума — 9 мільйонів гривень.

Утім, торги не відбулися нібито через відсутність учасників. У грудні комунальне підприємство знову оголосило тендер — і знову жодного учасника. Ми звернулися за коментарем до нинішнього директора комунального підприємства замовника — Максима Калініна. Він спілкувався з нами неохоче, сказавши, що вся інформація про тендер є на сайті.

Наразі ані обіцяної міським головою консервації пам'яток, ані музею на місці розкопок на Поштовій площі немає. Ми звернулися до Віталія Кличка з питанням, що або хто став на заваді.

«Усі роботи на Поштовій площі призупинені, ми не можемо заглиблюватися — є ризик руйнування конструкції. Ми скликали міжнародний конгрес, на якому будуть представники ЮНЕСКО, Мінкульту, щоб розробити план консервації. Та, використовуючи найкращий світовий досвід, зберегти ті знахідки», — відповів міський голова, додавши, що конференція за участі іноземних експертів планується вже в березні.

Активісти ж переконані: київська влада намагатиметься залякати всіх аварійним станом, аби встановити плиту. Зі свого боку, археологи закликають знайти альтернативні варіанти укріплення, адже вони існують, про це свідчить і зарубіжний досвід. 

«Ця байдужість не випадкова, — каже Михайло Сагайдак. — Вона вмотивована. Байдужість до власної історії. Відень збирає всіх археологів. Тому що археологія — це додана вартість міста. 

А коли наші літописні гори стають будівельними ділянками для патриціїв, якими вони себе вважають, тоді ми не можемо гарантувати, що всі ці структури будуть так сильно на цю додану вартість зважати».

У Кличка поки не бачать підстав для розірвання угоди з інвестором. Водночас у листопаді 2017 група депутатів зареєструвала проект рішення, згідно з яким, договір з інвестором ТОВ «Хенсфорд-Україна» буде припинено, після чого об’єкт передадуть у комунальну власність, а згодом — у постійне користування Музею історії міста Києва.

Пов`язані новини