«Схоже на Хіросіму. Не знаю, як Ліван це переживе». Що відомо про масштабний вибух у Бейруті?

Увечері 4 серпня в районі порту ліванської столиці стався потужний подвійний вибух. У будинках у найближчих до епіцентру кварталах Бейрута вилітали шибки й тріскалися стіни, а вибухова хвиля відчувалась у радіусі до 250 км — на Кіпрі та в сусідній Сирії. Уже відомо про понад сотню загиблих та щонайменше чотири тисячі поранених — і це не остаточна цифра: пошукова операція триває. Катастрофа сталась на портовому складі, де зберігалися тисячі тонн аміачної селітри, стверджує прем'єр-міністр Лівану Хасан Діаб. Однак що саме спричинило її займання, досі невідомо. Крім цієї, існують й інші версії катастрофи. Які саме, чому це могло статися і як Ліван, який нині потерпає від економічної кризи, впорається з наслідками вибуху?

Як це сталося?

«Це щось подібне до Хіросіми або Нагасакі — це єдине, що мені нагадав цей вибух. Я ніколи в житті ще не бачив руйнувань такого масштабу. Це національна катастрофа, велика біда для Лівану, і я не уявляю, як ми це переживемо. Ми ледь зводили кінці з кінцями і до вибуху, а як бути з цим, я не знаю», — говорив у розпачі ввечері 4 серпня Марван Аббуд, губернатор постраждалого Бейрута. Два потужні вибухи пролунали з кількасекундним інтервалом близько шостої вечора. Другий був суттєво сильнішим: на відео, які оприлюднювали очевидці, видно, як спершу над портом підіймається стовп диму, а після другого вибуху над містом з’являється величезна хмара у формі гриба.

Вибухи завдали шкоди будівлям у радіусі понад 10 кілометрів. За оцінками місцевої влади, понад 300 тис. постраждалих залишилися без даху над головою. У будинках, що розташовані у кварталах поблизу порту, повилітали шибки, автівки перекидалися на вулицях, а самі вулиці заповнювалися дрібними уламками зруйнованих споруд. Сильно постраждали кілька медичних закладів, зокрема й тих, де лікували інфікованих коронавірусом — нині у Лівані новий спалах. У лікарні Біхазької медичної групи в центрі міста на пацієнтів впала стеля, а лікарня Св. Георгія була так сильно пошкоджена, що довелося виписувати пацієнтів і закривати заклад.

Бейрутські лікарні, що працюють, переповнені, повідомили у ліванському Червоному хресті. Бейрут оголосили зоною катастрофи, тож влада може залучати армію для усунення її наслідків. У країні оголосили триденну жалобу за загиблими. Унаслідок вибуху постраждав і урядовий квартал, серед постраждалих (не сильно) — співробітники казахського, російського, німецького посольств. Також — корабель миротворчої місії ООН в Лівані, кілька військовослужбовців дістали поранень.

Ірина Карапата — випускниця ліванського університету «Каслік». Вона українка, з 2007 року живе в Лівані й нині служить у монастирі в околицях Бейрута (5 км від порту). У розмові з hromadske каже, що другому вибуху передував відчутний землетрус. Будівля монастиря хоча й трусилась, однак не постраждала, а от у храмі за 200 метрів від монастиря, виламало двері. Ірина згадує, що не зразу зрозуміла, що сталося.

«Перша думка, яка виникла, і перші голоси, які я чула із сусідніх будинків, були: “Ізраїль”. Ми чули два вибухи — один слабший, інший потужний. Я подумала, що скинули дві бомби — одну десь далі, а ще одну поблизу нас», — каже українка. За її словами, в перші години після вибуху в її районі був відключений інтернет-зв’язок, влада не інформувала, що сталося і як діяти, і це лише сприяло поширенню чуток та неправдивої інформації. Усі були в стані шоку.

«Говорили, що зараз буде ще один вибух, що треба рятуватися, але це говорили самі люди — з боку держави та посадовців не було жодних попереджень чи закликів на кшталт залишати місто. Лише деякі посольства зверталися до своїх громадян, казали, що треба одягнути маски у зв’язку з вибухом невідомої хімічної речовини», — пояснює Ірина.

За її словами, українська спільнота в Лівані доволі дружна: одразу після вибуху всі почали телефонувати знайомим, щоб переконатися, що все гаразд. За попередніми даними Посольства України в Лівані, серйозно постраждалих від вибуху серед українців немає. У пресслужбі МЗС hromadske розповіли, що відомо лише про одну громадянку України, чия квартира зазнала пошкоджень.

Основна версія та інші припущення

Вища рада оборони Лівану заявила, що вибух у порту Бейрута стався через 2750 тонн нітрату амонію (аміачної селітри), який зберігався у порту з 2014 року. Нібито під час зварювання дверей у приміщенні, де перебувала речовина. Рада призначила комісію для проведення розслідування — перші його результати мають оголосити за п’ять днів.

Узагалі аміачну селітру найчастіше використовують або як азотне добриво, або як вибуховий засіб. Через те, що вона вибухонебезпечна, і під час вибуху в атмосферу можуть потрапити токсичні гази, умови її зберігання дуже суворі.

«Я не заспокоюся, доки ми не знайдемо винного в тому, що сталося, щоби притягти його до відповідальності й накласти на нього найсуворіше покарання, тому що неприпустимо, щоби партія “аміачної селітри” вагою 2,7 т перебувала на складі 6 років без дотримання превентивних заходів безпеки», — наголосив прем’єр-міністр Лівану Хассан Діаб.

Таку кількість аміачної селітри конфіскували у 2014 році з судна російського бізнесмена. Як повідомило ліванське видання LBCI, йдеться про судно «Росус», яким володів російський підприємець Ігор Гречушкін із Хабаровська. Принаймні так говорили моряки, які працювали на цьому судні, пише російська Meduza.

У 2015-му сайт shiparrested.com повідомляв, що таке судно якраз із таким вантажем арештували у Бейруті. Відомо, що у 2013 році «Росус» під прапором Молдови вийшов із грузинського Батумі в Мозамбік, після чого через технічні несправності зайшов у порт Бейрута. Ліванська влада заборонила судну виходити в море. Більшу частину екіпажу відпустили, на борту залишилися четверо моряків, які змогли виїхати з Бейрута тільки через рік.

«Власник Гречушкін Ігор фактично кинув судно й екіпаж, який на ньому лишився. Грошей на утримання екіпажу не дає зовсім. Повністю позбавив судно хоч якогось зв’язку. Кажуть, збанкрутував», — писав капітан судна Борис Прокошев.

Через ризики, пов'язані зі зберіганням аміачної селітри, вантаж із цього судна перемістили на один зі складів у порту Бейрута. За даними сервісу MarineTraffic, останнього разу місце розташування судна реєстрували в листопаді 2014 року — воно стояло неподалік місця, де напередодні стався вибух.

Увечері 4 серпня, після катастрофи, ширилась велика кількість різних версій щодо причин вибуху. «Антиіранські джерела писали, що в цьому винна “Хезболла”. Нібито на цих складах вибухнув мало не весь їхніх ракетний арсенал. Проіранські джерела писали, що це диверсія, авіаудар Ізраїлю. Багато було спекуляцій щодо цього», — каже у коментарі hromadske Ілія Куса, експерт із міжнародної політики Українського інституту майбутнього.

Президент США Дональд Трамп долучився до дискусій і заявив на пресконференції, що вибух у Лівані «схожий на теракт. Бомба чи щось на кшталт неї». Однак після цього CNN із посиланням на власні джерела з Пентагона повідомляв, що військові США не мають таких даних і «взагалі не знають, про що це говорив президент».

«Я все-таки схиляюся до попередньої робочої версії, про яку говорять більшість ЗМІ: вибух стався під час зварювальних робіт. Щоправда, я конкретно не знаю, як це можливо. Але враховуючи стан державної системи в Лівані, мене це не здивувало б. Я не думаю, що це умисел (хоча нічого не можна виключати), але схоже на якусь абсолютно дурну недбалість. Нині єдине питання, яке цікавить усіх ліванців: якщо ця версія правдива, що ці речовини понад шість років робили на складі, то чому їх не перевезли в безпечне місце?», — додає Куса.

Але частина експертів радить поки що не відкидати можливість політичного умислу в тому, що сталося. «Факт, що в ангарі №12 зберігався нітрат амонію, є підтвердженим. Тобто ми не можемо казати, що його там не було. Проблема в тому, що партія “Хезболла” (воєнізована ліванська шиїтська організація, яка хоче створити в країні ісламську державу, як в Ірані — ред.), що має вплив на порт Бейрута і на аеропорт, має на сьогодні кабінет міністрів від своєї сили і президента в союзниках, і робить на кордоні з Сирією все, що заманеться, могла мати не тільки доступ до ангару, а й контролювати його. Її причетність підтверджує і те, що після вибуху на території порту Бейрута були бойовики цієї партії, які не дали поліції робити, що потрібно», — пояснює у коментарі hromadske виконавчий директор ліванського центру досліджень LCRS — POLITICA Тоні Хабіб.

Які наслідки це матиме для Лівану?

«На сьогодні ми вже знаємо, що цей потужний вибух, який відбувся вчора, знищив запаси пшениці, склад із медикаментами. Учора ще люди були розгублені, сьогодні у глибокому потрясінні, але уже починаємо оговтуватися. За цим вибухом буде інша катастрофа, і доведеться думати про життя в Лівані. Все це непросто. Наслідки доведеться довго долати», — каже Ірина Карапата.

Попередньо на компенсацію збитків від вибуху Лівану доведеться витратити від трьох до п'яти мільярдів доларів, можливо й більше, повідомив Марван Аббуд. Для країни, яка переживає економічну кризу, це велика сума. Ліван — залежна від імпорту країна, тому втрата порту стане для неї випробуванням. Сюди, до речі, прибували й українські судна. Відповідно до даних сервісу Marine Traffic, у порту на момент вибуху якраз стояли два українські кораблі із зерном — MERO STAR та RAOUF H, які прибули до Бейрута з Маріуполя. Але громадян України серед членів їхніх екіпажів немає, повідомили у консульському відділі Посольства України в Лівані.

«Багато буде проблем, пов’язаних з інфраструктурою: як організувати роботу з ліквідації наслідків вибуху, як прибрати завали. Ліванська влада зараз не в найкращому стані через кризу, тому що немає валюти, щоб розраховуватися за різні послуги, щоб імпортувати товари», — пояснює Ілія Куса.

Крім цього — брак місць у лікарнях та коштів на виплату постраждалим та родинам загиблих. Куса каже, ця ситуація може прискорити відставку нинішнього уряду Хасана Діаба: проти його політики вже були масові протести в країні, які спалахнули у жовтні 2019-го.

Через це Ліван просить про допомогу міжнародні організації та уряди країн. Низка країн, серед яких Франція, Росія та навіть ворожий Лівану Ізраїль, погодилися допомогти. Куса зазначає — вірогідно, що зараз почнуться «перегони» для допомоги Лівану, насамперед серед країн близькосхідного регіону: «Тобто тут дуже схоже на ситуацію із сусідньою Сирією, коли там розпочалася післявоєнна реконструкція, і на сирійську шахівницю зайшли країни, які в інших умовах не могли б повернути свій вплив, як-от Емірати і Бахрейн. Ми маємо розуміти, що разом із допомогою приходить і політичний вплив, політична й економічна присутність, економічна експансія».