Підозрюваний у вбивстві Аміни Окуєвої і в замаху на Адама Осмаєва Ігор Редькін під час засідання Святошинського районного суду Києва з обрання йому запобіжного заходу, 14 січня 2020 року
Фото:

Вікторія Рощина/hromadske

Святошинський суд арештував на два місяці без можливості внесення застави Ігоря Редькіна, підозрюваного у вбивстві Аміни Окуєвої — доброволиці, яка служила у батальйоні поліції «Київ-2» та була речницею «Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва». Про те, хто він такий і як проходило судове засідання — у нашому матеріалі.

Святошинський суд Києва, 16:10. До зали засідань заводять підозрюваного: обличчя до землі, ледь переставляє ноги. На голові — капюшон. Побачивши у залі журналістів, знімає його та починає нервово пересуватися по боксу.

«Де ви були ввечері 30 жовтня 2017 року, у день убивства Аміни Окуєвої?», — питаю його.

«Не можу згадати, треба гаджети дивитися. В мене все забрали. Підозру мені дали два дні тому, а ось цей текст (показує купу паперів — ред.) — три години тому. Я цей час в автозаці просидів, навіть не встиг прочитати», — відповідає Ігор Редькін.

Він запевняє, що не міг скоїти вбивство, адже в нього артроз, немає двох пальців на правій руці, а також проблеми з плечима через спортивні травми.

«Ви подивіться на мене. Вони не можуть відбитки взяти, бо пальці не згинаються», — пояснює Редькін, розмахуючи руками. Потім просить посадити його прям у залі на детектор брехні.

Автомобіль Аміни Окуєвої та її чоловіка Адама Осмаєва обстріляли 30 жовтня 2017 року неподалік селища Глеваха Київської області. Від вогнепальних поранень Аміна померла, Адам потрапив у лікарню.

Редькін запевняє, що в районі Глевахи був дуже давно: «Мене апріорі не могло там бути. Я в тому районі був років 10 тому, коли на Одесу їхав машиною».

Та додає: «Добре, що Шеремета не в Київській області вбили, а то б теж сказали, що я».

На питання, чи чув він узагалі про вбивство Аміни Окуєвої, каже, що новин не читає: «Я чув про це вже тільки в управлінні, коли мене затримали, і то вони хвалилися, що затримали іншого». Але не уточнює, кого саме.

Та пропонує свою версію того, чому його затримали: «Як я тут опинився? Чи я схожий на чеченський, російський слід? Тільки тому, що народився у Дагестані?»

Аміна Окуева біля посольства Росії в Україні, Київ, 21 квітня 2016 року
Фото:

Мусієнко Владислав/УНІАН

ІТ-бізнес та підозра у вбивствах

56-річний Ігор Редькін — уродженець міста Каспійськ, що в Дагестані. Тривалий час проживає в Україні. У Реєстрі юридичних осіб він вказаний як співвласник та засновник декількох компаній, зокрема «Голден-Фіш» та «Блек-Шрімп». 

Серед їх засновників є і народний депутат від «Слуги народу» Юрій Арістов. На сторінці у Фейсбук депутат зазначив, що з весни 2019 року Редькін більше не має відношення до цих компаній. Відтоді, запевняє Арістов, їхня співпраця закінчилась.

Сам підозрюваний зазначив, що має успішний бізнес в галузі ІТ-технологій.

«Я працював у сфері інформаційних технологій, був генеральним директором. Ми співпрацювали з США. Ви розумієте, які там доходи? Від 3 до 5 тисяч доларів офіційно. І я б пішов убивати за гроші?»,говорить Ігор Редькін.

За даними слідства, він входив до злочинної групи, яка займалася замовними вбивствами. У вересні 2019 року поліція затримала його та ще шістьох членів групи за підозрою у двох вбивствах: у вересні 2016 року в селищі Крушинка Васильківського району Київщини вбили директора компанії «Caparol Україна» Павла Зможного, у 2019 році — керівника відділу реклами КП «Київський метрополітен» Павла Миленького. Редькін підтвердив, що знайомий з двома іншими підозрюваними у цих справах — вони нібито були його офісними працівниками.

Взимку минулого року Шевченківський суд змінив запобіжний захід фігурантам на домашній арешт та особисте зобов'язання. На момент затримання по справі Окуєвої Редькін перебував під особистим зобов’язанням.

hromadske існує завдяки фінансовій підтримці глядачів, адже ми — незалежне медіа і не маємо власника. Допоможи журналістам і далі робити свою роботу, фондуй на Спільнокошті.
Підозрюваний у вбивстві Аміни Окуєвої і в замаху на Адама Осмаєва Ігор Редькін під час засідання Святошинського районного суду Києва з обрання йому запобіжного заходу, 14 січня 2020 року
Фото:

Вікторія Рощина/hromadske

Справа Окуєвої

Одним з ключових доказів ймовірної причетності Редькіна до вбивства Окуєвої слідство називає збіг його ДНК з ДНК на автоматі, що був залишений неподалік місця злочину. Про це йдеться у висновку експерта, який зачитала прокурорка Юлія Дядюк на засіданні. За даними слідства, на зброї знайшли зразки ще двох ДНК, однак чиї вони — не встановлено.

«Ми розуміємо, що не тільки той, хто безпосередньо вбивав, міг тримати цю зброю. Тому зараз тривають певні слідчі дії, які дадуть відповідь: або особа, яку вчора затримали, брала участь лише в організації та передачі зброї, або у безпосередньому виконанні», — сказав очільник Національної поліції України Ігор Клименко під час брифінгу 13 січня.

У 2017 році після вбивства Аміни тодішній радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко заявив, що на зброї знайшли ДНК імовірних стрілків. Тоді поліція цю інформацію спростувала. Зараз там кажуть, що зробили це, аби не зашкодити слідству.

Також поліція перевіряє діяльність злочинної групи, до якої нібито входив Редькін, у країнах Євросоюзу — адже знайдений неподалік місця злочину автомат був чеського виробництва.

Прокуратура просила взяти підозрюваного під варту, наголошуючи, що він може втекти, знищити речові докази, тиснути на свідків та інших ймовірних учасників злочину.

Адвокати заперечували: окрім експертизи ДНК, не надано інших доказів, а вона не доводить факт вчинення злочину. Також у Редькіна на утриманні — дружина та мама, в іншому кримінальному провадженні йому обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, і це, на думку адвокатів, зменшує ризик втечі. 

Також захист наголошував на незадовільному стані здоров’я підозрюваного. Однак у прокуратурі зазначили: усі надані довідки — за 2019 рік, а злочин відбувся у 2017.

Місце загибелі Аміни Окуєвої неподалік залізничного переїзду в Глевасі, Київська область, 30 жовтня 2017 року
Фото:

Гонтар Володимир/УНІАН

Хто замовники?

Раніше чоловік Аміни — Адам Осмаєв у коментарі hromadske зазначив, що скоро стануть відомі замовники вбивства: «Я думаю, скоро слідство надасть інформацію щодо замовників. Це представники влади в РФ».

Депутат Верховної Ради 8-го скликання Ігор Мосійчук, помічницею якого була Аміна та на якого також скоїли замах напередодні її вбивства, запевнив, що замовники відомі слідству: «Вони ті ж, що замовляли і мене. За моєю інформацією, за вбивство Аміни пропонували 500 тисяч доларів, за моє вбивство також 500 тисяч доларів, за вбивство Адама — 1 мільйон доларів».

Мосійчук наголосив, що в день убивства Аміна з Адамом їхали до нього в лікарню. Також, за його інформацією, були люди, які знали про заплановані вбивства, але не повідомили слідчі органи.

Ірина Камінська, мама Аміни Окуєвої, зазначила, що тим, хто замовив убивство її доньки, не давала спокою незалежність України: «Для Аміни було дуже важливо служити бійцем-добровольцем у складі підрозділу МВС. Поки ми пам’ятаємо наших героїв, країна має право на існування».

Мати Аміни Окуєвої Ірина Камінська під час засідання Святошинського районного суду Києва з обрання запобіжного заходу Ігорю Редькіну — підозрюваному у вбивстві Аміни і замаху на Адама Осмаєва, 14 січня 2020 року
Фото:

Ратинський В'ячеслав/УНІАН

Перший замах

Перший напад на Аміну та Адама стався у червні 2017 року. За версією слідства, нападник назвався журналістом французької газети «Le Monde» Алексом Вернером і запросив подружжя на зустріч. У машині він вистрілив в Адама. Аміна вистрелила у відповідь. Подружжя госпіталізували. Слідство встановило, що стріляв у них Артур Денісултанов-Курмакаєв — кілер на прізвисько «Дінго». 29 грудня 2019 року його віддали в рамках обміну полоненими до Росії.

Аміна Окуєва народилася в Одесі. Деякий час жила в Москві та в Чечні. Після другої чеченської війни переїхала в Україну. Служила в лавах батальйону поліції «Київ-2». Одночасно була прессекретаркою «Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва». Окуєва також співпрацювала з кримськотатарським каналом ATR, де готувала авторську програму «Герої Кавказу», перший епізод якої показали одразу після її смерті.

Її чоловік, Адам Осмаєв, був керівником батальйону імені Джохара Дудаєва. У Росії його звинувачують у замаху на президента Володимира Путіна.

Підозрюваний у вбивстві Аміни Окуєвої і в замаху на Адама Осмаєва Ігор Редькін під час засідання Святошинського районного суду Києва з обрання йому запобіжного заходу, 14 січня 2020 року
Фото:

Вікторія Рощина/hromadske

Поділитись: