«Я б дуже хотів, щоб убивство Аміни було інсценуванням, але це не так», — інтерв'ю з Адамом Осмаєвим

З Адамом Осмаєвим я і моя колега Ірина Ромалійська з видання Цензор. НЕТ зустрічаємось в лікарняній палаті шпиталю за 5 днів після вбивства його дружини Аміни Окуєвої.

Ми спокійно піднімаємося до нього, ніхто нас не зупиняє й не розпитує, куди і навіщо ми йдемо. І лише перед входом до палати чатують двоє спецпризначенців Нацполіції. Ми зауважуємо, що охорони тут не надто багато, зважаючи на те, що на Адама вчинили замах удруге за півроку. Але спецпризначенці дають нам зрозуміти, що вони тут не одні.

В Осмаєва окрема маленька палата приблизно метр на три. Він блідий, з перебинтованою правою ногою, але постійно усміхається.

Про загибель Аміни Окуєвої

Як усе сталося?

Класична військова засідка в класичному місці на повороті. Ми  переїхали переїзд, Г-подібний поворот, на повороті раптово почалася стрілянина. Я одразу — на газ, був за кермом, Аміна сиділа поруч. Обстріл тривав буквально кілька секунд з правого боку, поки я не вийшов із зони обстрілу. Спочатку кулі потрапляли під кутом, потім — прямо у двері. За ці кілька секунд, на жаль, у неї поцілили. Виходить, Аміна мене собою прикрила.

Машина проїхала ще трохи й заглохла. Я думав почнуть добивати, але ніхто так і не підійшов. Вони виявилися боягузами. Аміна була непритомна. Куля потрапила в голову — роздробила череп. Я намагався целоксами, які ми завжди носимо, забинтувати, зупинити кровотечу. Але вона за якийсь час перестала подавати ознаки життя. Я звісно одразу подзвонив у поліцію, потім — швидку. У неї 5 куль потрапило. Мені влучили в ногу, куля пройшла на виліт, кістку не зламала. Але в бронежилет жодна куля не попала ні мені, ні їй.

Ви постійно їздили цим маршрутом? 

Майже рік тому переїхали туди. Виходить, вони цілодобово сиділи там у засідці. Ми не могли повністю відмовитися від публічного життя. Виїжджали на якісь події, але завжди пильнували, щоб за нами ніхто не слідкував. Насправді вже планували звідти переїжджати. Аміна хотіла жити на природі. Її мама купила будинок у селі біля Білої Церкви місяць тому. Почали там робити ремонт. І от — не встигли. Ми якраз звідти верталися.

Місце нападу на Аміну Окуєву та Адама Осмаєва неподалік залізничного переїзду в Глевасі, Київська область, 30 жовтня 2017 року Фото: Володимир Гонтар/УНІАН

Ви розумієте, хто це зробив?

Нащо зайвий раз казати? Ті, хто й перший раз зробив (замах на Окуєву й Осмаєва — 1 червня цього року в Києві на Подолі — ред.) — поза всяким сумнівом. Замовник — це Москва, а як один з можливих виконавців — Кадиров. Є групи найманців, яким вони дають завдання — абсолютно різним групам, і хто його виконає, той і отримує винагороду. Я впевнений, що діяла не одна група, а кілька.

Ви усвідомлювали, що є кілька таких груп, і водночас відмовилися від охорони?

Нас попередили охоронці, що вони з нами до кінця місяця, а далі не продовжуватимуть. Ми до цього з розумінням поставились. Розуміємо, що державі, можливо, зараз важко всіх охороняти.

Ви зараз почуваєтеся в безпеці? Бо ми сюди зайшли без проблем. 

Так. Бандити теж бояться за своє життя, й просто так не  зв’язуватимуться з озброєними людьми.

Ви пов’язуєте справу Мосійчука з вашою? 

Звісно, організатор — з Росії. Може, виконавці різні, але замовники звідти однозначно.

Ви давно знайомі з ним?

Нас познайомила Аміна у 2015, може, 2016 році. Вона була в нього помічником і консультантом. Вони мали хороші стосунки — поважали одне одного. Але щоб товаришували — я б не сказав. Ми симпатизували його жорсткій позиції щодо російської агресії. Можливо, вона надавала якісь консультації щодо чеченської тематики. Посвідченням помічника депутата ніколи не користувалася. Вона була офіцером поліції, мала посвідчення поліцейського, цього вистачало.

Ви інших версій не розглядаєте? Неприязнь, особисті вороги, сварки у вашому батальйоні?

Ні (сміється — ред.), ну як це? Звісно, багатьох виганяли, Іса Мунаєв виганяв, від нас теж ішли люди. Але ніколи ніякого приводу не було, навіть близько. Можливостей, уміння та й ресурсів просто ні в кого немає таких. Зараз дуже активно мусують в Росії, що це нібито розбірки за гроші в батальйоні. Після кожного замаху вони піднімають усю свою агентуру, аби дискредитувати людей. І коли Кадиров каже, що це  українські спецслужби — це доводить його провину.

Про знайомство й стосунки з Аміною

Як ви познайомилися?

На одному з тематичних форумів. Мені сподобалося, як вона викладає думки — грамотно й красиво. Насамперед мені сподобався її розум. Потім почали спілкуватися. Виявилося, що мешкаємо в одному місті.

Вона була дуже розумною. Закінчила хірургію на відмінно. Працювала інтерном. Раніше вона навчалася в Москві — на міжнародних відносинах, знала мови різні. У Києві хотіла піти на роботу в ООН, подала навіть туди резюме. Там були в захваті. Щось пов’язане з  правами жінок. Так що красива зовнішність була далеко не головною її чеснотою.

Правда, що Аміна студенткою підробляла моделлю?

Ні, маячня. Вона в 16 років вийшла заміж у Москві.

Коли вас судили в Одесі, вона чим займалася?

Вчилася в медуніверситеті. Вона і зараз вчилася на факультеті ВДВ — в академії сухопутних військ. Отримала звання лейтенанта.

У чеченських війнах вона брала участь?

Так, у другій війні. Аміна все ж пішла на війну, була наїздами в горах — у найнебезпечніших точках. Більше логістикою займалася.

А ми зустрілися вже у 2008-му в Одесі.

А те, що вона народилась в Одесі з іменем Наталія Нікіфорова ви знали?

А що в цьому кримінального? Я не розумію. Вона ж узагалі не винна, що її назвали таким іменем. Її мати, коли ще була вагітна, — приїхала з Кавказу в Одесу, і там вона народилася. Жила з вітчимом. Я ніколи не говорив з нею про її батька, для неї це була болюча тема.

З Наталії вона змінила ім'я на Анастасію, а з Анастасії — на Аміну. З Аміною зрозуміло, це пов’язано з прийняттям ісламу. А чому з Наталії вона стала Анастасією?

Без поняття.

Чому її ховали не публічно?

Боялися терактів. Не можна ризикувати життям людей заради прощання, яке необов’язкове.

Що вона хотіла, але не встигла зробити?

Проект «Нові казки України». Там Шкіряк в образі Пітера Пена. Там є Ярош, і Філатов, і Гордійчук — герой України. У неї була ідея серії передач на АТР. Я хотів би це реалізувати. Але наразі не можна. Через безпеку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Я хотіла пояснити людям, що головний ворог — Путін»: ким була Аміна Окуєва

Аміна Окуєва та Адам Осмаєв Фото: зі сторінки Адама у facebook

Про переслідування Кадировим

Ви сказали, що в Одесі ховались від російської влади? Чому саме там?

Я жив у Москві, у мене було все добре, я мав другий хамер. Працював менеджером у великій міжнародній компанії — аудит, консалтинг. Коли мого батька почав переслідувати Кадиров — він переїхав в Одесу. І коли вже до мене дійшла черга, тоді й я перебрався туди.

Після того як у 2007 році вас звинуватили у замаху і начинили машину вибухівкою?

Офіційно це називалося «замах на Кадирова». Та машина взагалі до мене жодного стосунку не має. Її господар, у дворі якого вона стояла на іншому кінці Москви, сказав, нібито я хотів на ній підірвати Кадирова, коли той буде в Москві. На цьому грунтується все звинувачення.

У політичних питаннях ми з батьком не погоджувалися. Кадиров старший запросив його у Чечню відновлював там нафтову галузь. Після смерті старшого Кадирова молодший почав встановлювати диктатуру — жорсткими методами, неприйнятними для чеченців, бо в нас суспільство рівноправне. Мій батько був проти — через це й стався конфлікт. Його попередили, що він повинен поїхати з Росії. Він чомусь вибрав Одесу. І потім я вже поїхав до нього.

В Одесі ви з кимось товаришували?

Були товариші, більше чеченська компанія. Я знаю про кримінальний чеченський світ, але я з ним знайомий не був.

А чим ви займались в Одесі? Чим ваш батько зараз там займається?

Мій батько багато чим займався, він встиг навіть побудувати під Одесою маленький нафтопереробний заводик, і в Грузії він такий побудував. У мене була аптека в Одесі якийсь час. У британському коледжі я мав відмінно з бізнесу.

Університет ви чому покинули?

З’явилася можливість поїхати в Чечню офіційно. Я не зміг вмовити свого батька не їхати туди до Кадирова і вчинив хитро, сказавши: давай я поїду тобі помагати. Він був гендиректором «Чеченнафтопродукту» — державного підприємства. Я очолював його службу безпеки — мені тоді було 20 років.

Про затримання в Одесі

Розкажіть про затримання у 2012 році, я бачила ці фото, де ваше обличчя в зеленці...

Земляк попросив зустріти в Одесі людей — показати місто, вони у справах приїхали. Зустрів, поселив поруч із собою. Я сильно постраждав під час пожежі у квартирі, де ці хлопці жили, коли прийшов до них у гості. Вони варили якісь хімікати.

Там була вибухівка?

Ні, якби там була вибухівка, від нас би нічого не залишилося. Там загинув чоловік.​ Він задихнувся й згорів. Може вони й готували вибухівку, я цього не виключаю, але там була саме пожежа — не вибух. Може й виготовляли вибухівку, але суд сказав, що доказів проти мене немає.

Але ж був вирок обвинувальний?

Я просидів тоді два роки й шість місяців. Янукович дуже хотів прислужитися Путіну — видати мене. Лише тому, що заступився ЄСПЛ, мене не видали Росії. Але після Майдану суд почав об’єктивно розслідування.

Зрештою, усі статті, приміром, замах на Путіна, зняли. Залишилися дрібні — незаконне поводження з вибуховими предметами. Мені сказали, що їх варто визнати, бо я ж два роки просидів. Тому так — я визнав, що водив їх в аптеку, де вони купили ліки, з яких виготовляли вибухівку. Значить помагав — показав, де аптека.

Адам Осмаєв під час судового засідання в Одесі Фото: зі сторінки Адама у facebook

Ви досі в розшуку Інтерполу?

Є процедура, за якою можна зняти з розшуку Інтерполу, але треба зібрати купу документів. Для мене це принципова справа, як я можу кинути боротьбу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Знайдуться всі: Інтерпол, як інструмент боротьби з інакомисленням

Про контакти з правоохоронними органами

Чим ви займалися останні два роки? Як заробляли гроші? 

Ми люди воєнні, особливих затрат не маємо. Орендувати житло під Києвом не дуже дорого. Аміна довго працювала в поліції, у мене були запаси старі — з того, що заробляв у Москві, коли займався бізнесом. Машини були волонтерські, це подарували українські бізнесмени. Зброя, дорога гвинтівка — це все теж меценати. Є в Україні патріоти серед бізнесменів. Пальне теж завжди нам давали. Затрати в нас були мінімальні. Аміна практично не їла. Одягалась у військову форму.

А правда, що вона була прикомандирована до Служби безпеки? 

Я б не хотів про це говорити, можливо, вона помагала.

Ви дуже добре відгукуєтеся про правоохоронні структури, а надто МВС, водночас з вас судимість не знімають, громадянство не  дають.

Не все так однозначно. Що стосується громадянства, то я  обвинувачувався в замаху на Путіна. Якщо мені указом президента дадуть громадянство, це суттєво ускладнить йому переговорні процеси. Доля однієї людини менш важлива, ніж доля міжнаціональних переговорів, хай навіть і з ворогом.

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков вручив добровольцю АТО Аміні Окуєвій нагородний пістолет Glock-43, а також пораненому в результаті нападу екс-бійцю батальйону імені Дудаєва Адаму Осмаєву — годинник. На фото зліва направо — очільник Нацполіції Сергій Князєв, Аміна Окуєва, Адам Осмаєв та міністр внутрішній справ Арсен Аваков. Фото: Юлія Бабич/фейсбук Арсена Авакова

Антон Геращенко у такій важкій для вас ситуації опинився найближче, й навіть сказав, що опікуватиметься похоронами. Він справді така близька до вас людина? 

Не знаю, чому до нього таке різне ставлення. Наскільки я знаю, це дуже порядна людина. Просто щиро допоміг.

Тобто ви дружите? 

Можна і так сказати. Більше з ним Аміна була знайома, вона ж довго була в структурі МВС, а він був радником міністра. І Арсен Борисович проявив увагу, навіть от цю охорону надав. Просто нормальне людське ставлення.

Ви вже чули версію, що це все — інсценування?

Я б дуже хотів, щоб це було інсценуванням, але, на жаль, це не так. Щоб така кількість людей знала й мовчала — поліція, швидка, працівники моргу тощо — вони всі мають бути суперагентами.

Що ви робитимете далі?

Давайте це буде сюрпризом

Підписуйтесь на наш канал у Telegram