Страшніший за чуму. Що таке сказ і як уберегтися від нього

Люди часто бояться чогось далекого та малоймовірного більше, ніж близького й небезпечного. Новини про поодинокі випадки чуми десь у Китаї спричиняють резонанс в Україні, хоча в нас цю хворобу востаннє бачили сто років тому. А, наприклад, сказом цікавляться значно менше попри те, що він щороку вбиває десятки тисяч людей у всьому світі.

На сказ хворіють і в Україні — і помирають, якщо відразу після зараження не звернутися по допомогу. hromadske розповідає, що варто знати про цю вкрай небезпечну хворобу. 

Хвороба тварин і людей

Сказ — це вірусна хвороба, якою люди можуть заражатися від тварин. У 99% випадків у світі — від собак, але в окремих регіонах бувають свої особливості: так, у США найчастіше заражаються від кажанів. Крім того, небезпеку можуть становити миші, борсуки, вовки, пацюки та інші ссавці.

Коли хвора тварина кусає чи дряпає людину, разом зі слиною у кров потрапляє збудник хвороби — Rabies virus. Також можна заразитися, якщо слина хворої тварини потрапить на слизову оболонку.

Після цього людина може довго не здогадуватися про те, що їй загрожує. Інкубаційний період (час, допоки хвороба не проявиться) в середньому триває 2-3 місяці, але залежно від різних обставин може бути або значно коротшим, або тривати до одного року чи навіть довше.

Два сценарії — обидва невтішні

Далі є два варіанти розвитку подій. За першого — найпоширенішого — у людини проявляється гідрофобія (страх води), часом аерофобія (страх свіжого повітря), вона стає гіперактивною, і за кілька днів після цього серцево-судинна система припиняє працювати.

Але десь у 20% випадків захворювання перебігає не так бурхливо, хоч і з таким самим результатом: м'язи люди поступово, починаючи від місця укусу чи подряпини, паралізує. Потім настає кома і смерть.

Десятки тисяч смертей і мільярди доларів збитків 

За даними ВООЗ, сказ щороку вбиває в середньому 60 тисяч людей. Близько 40% з них — це діти та підлітки віком до 15 років. А економічні збитки від цієї хвороби перевищують вісім мільярдів американських доларів.

В Україні, за даними Центру громадського здоров’я, щороку фіксують кілька випадків захворювання на сказ серед людей. Найбільше (аж сім) їх сталося у 2007 році.

До речі, у світовій статистиці можуть бути суттєві похибки. Адже хвороба вельми поширена в бідних країнах Африки та Азії, де можливості діагностики досить обмежені — а це означає, що сказ легко сплутати з іншими хворобами.

Історія Йозефа Майстера

Якщо хвороба вже почала проявлятися — медицина нічим не зарадить. Але якщо почати діяти швидко — одразу після того як людину вкусила чи подряпала тварина, — то можна допомогти. І це вкотре доводить, що вакцини недарма вважають одним із найважливіших надбань людства.

Вакцині проти сказу людство завдячує видатному французькому досліднику Луї Пастеру. У липні 1885 року до його паризької лабораторії приїхала жінка з Ельзасу разом зі своїм 9-річним сином. Йозеф Майстер (так звали хлопчика) стане першою людиною в історії, яку вдалося врятувати від сказу.

Малого вкусив скажений собака, і якщо хтось таки й міг його врятувати — то це видатний вчений, який тоді працював над вакциною проти цієї страшної хвороби. Його робота вартувала життя багатьом кроликам, яких спершу заражали, а потім робили вакцину з їхнього мозку. Це навряд чи схвалили би сучасні захисники тварин, проте такою є ціна прогресу.

Йозефові терміново призначили двотижневий курс вакцини, яка до того випробувалася лише на собаках. І вона спрацювала! Випадковістю це бути не могло. У жовтні того ж року вийшла наукова стаття Луї Пастера, з якої світ дізнався про справжній прорив у лікуванні ще вчора невиліковної хвороби.

Пастерівські станції  

Після цього в Парижі з’явилася перша так звана пастерівська станція — заклад, де готували вакцини проти сказу і де ними лікували людей, яких покусали хворі тварини. Луї Пастер спочатку вважав, що одного такого закладу буде достатньо для всієї Європи. Адже інкубаційний період у сказу, як ми пам’ятаємо, досить довгий. Це мало дозволити навіть мешканцям інших країн встигнути дістатися Парижа — і вони справді їхали.

Втім, Пастер недооцінював масштаби поширення хвороби, і незабаром вимушений був дати дозвіл на використання своєї технології в інших країнах. Другу пастерівську станцію було відкрито в Одесі (про це hromadske розповідало в статті про нобелівського лауреата Іллю Мечникова). У 1889 році в Європі та Америці налічувалося вже 25 пастерівських станцій.

Вдячний Йозеф Майстер все життя пропрацював сторожем у Пастерівському інституті. Але після того, як у 1940 році німецька армія вдерлася до Парижа, він наклав на себе руки.

Сьогодні у світі щороку понад 29 мільйонів людей отримують вакцини від сказу після того, як їх кусають тварини. За даними ВООЗ, це дозволяє врятувати сотні тисяч людських життів.

Проблема в тому, що курс вакцинації коштує близько 40-50 доларів — залежно від регіону планети. Для багатьох людей (передусім в бідних країнах) він практично недоступний.

Вакцина до і після 

Більшість вакцин треба застосувати «на випередження» — ще до того, як збудник потрапив до організму людини. Натомість вакцину від сказу вводять уже після того, як вас вкусили чи подряпали. Почати курс слід не пізніше, ніж за 14 днів після небезпечного контакту із твариною, а потім повторити кілька разів за спеціальною схемою (вона може відрізнятися залежно від тієї чи іншої вакцини). Після курсу вакцинації людина отримує захист від хвороби на все життя.

Застосовувати її можна і для профілактики — тобто ще до нападу хворої тварини. Але робити це варто не всім, а лише людям, що входять до груп ризику: співробітникам лабораторій, які працюють зі збудником, ветеринарам, єгерям і людям, що живуть у віддалених районах, де є високі шанси заразитися на сказ. Ще одна категорія ризику — це діти: вони дуже люблять бавитися із тваринами і не завжди повідомляють дорослих про укуси чи подряпини.

Як діяти, якщо вас вкусили 

Боротьба зі сказом, як і з більшістю хвороб, має бути комплексною. Передусім важливо вакцинувати тварин, від яких можуть заразитися люди.

Але якщо вас вкусить собака чи інша тварина — діяти слід негайно. Подеколи у вакцині немає потреби: наприклад, якщо достеменно відомо, що людину вкусила здорова тварина. Зрозуміло, що часто ми цього не знаємо. Тож ризик захворіти є навіть тоді, коли тварина виглядає здоровою. Якщо ж вона очевидно хвора, а тим паче якщо її напад не був спровокований людиною — ризик зростає.

Рану треба якомога швидше ретельно промити з милом і терміново розпочати вакцинацію. Деякі ситуації є особливо небезпечними: наприклад, якщо тварина прокусила шкіру наскрізь. Тоді на додачу до вакцини призначають антирабічний імуноглобулін. Це спеціальний препарат, який містить специфічні антитіла, що здатні нейтралізувати вірус. Він не може замінити вакцину, але потрібен у випадках, коли інкубаційний період виявляється вкрай коротким і вакцина просто не встигає подіяти.