Свобода, війна і кіно: про що говорили Сенцов та Кольченко

«Я би хотів подивитися новий фільм Квентіна Тарантіно», — каже звільнений з російського ув'язнення активіст Олександр Кольченко. Режисер Олег Сенцов бере слово і зазначає, що фільм «Плем'я» режисера Слабошпицького — «це дуже круто». Обоє були в ув'язненні понад 5 років, засуджені за сфабрикованими справами до 10 і 20 років відповідно і 7 вересня під час обміну разом із 33 українцями повернулися додому. Про анексію Криму та агресію РФ, арешт, обмін, медіа, політичну ситуацію в Україні та Росії – Кольченко і Сенцов відповіли під час прес-конференції в Українському домі через три дні після звільнення, 10 вересня. Hromadske зібрало головні тези з двогодинної прес-конференції українців.

Про затримання

Кольченко: Я оцінюю це як випадковість. На моєму місці міг опинитися будь-хто, хто в той час займався протестною діяльністю та виступав проти наступу на громадянські свободи. До того ж я знехтував правилами безпеки. Я свою безтурботну поведінку можу пояснити тим, що оцінював себе як «невловимого Джо». Думав, я не цікавий спецслужбі.

Про свідчення Геннадія Афанасьєва та Олексія Чирнія, на які спиралось обвинувачення

Сенцов: Колекціонування образ — це справа слабких. Якщо хочеш бути сильним — потрібно вміти прощати. Тому в мене немає ніяких образ, претензій, тим більше — дій проти Афанасьєва і навіть Чирнія. У кожного своя доля, кожен вибирає своє. Гена зміг, врешті-решт, в якійсь мірі реабілітуватися. Я бажаю їм обом: Чирнію — свободи, Геннадію Афанасьєву — всього хорошого. І ніяких у мене немає претензій. Але це не означає, що я зобов'язаний з ним спілкуватися.

Про повернення в Крим

Кольченко: Доки Путін при владі, в Крим повертатися не збираюся.

Сенцов: Повернутися туди — тільки на танках. Але не сприймайте мої слова буквально.

Про політичну ситуацію в Україні

Сенцов: Зараз важко щось коментувати, тому що я не люблю швидкі висновки, гучні слова, і просто так говорити я не буду, мені потрібно подивитися, що і як. Але я розумію, навіть не зі своїх спостережень, а з листів людей, яким я довіряю, що проблеми існують, не все добре, багато речей не здійснено або зроблені погано. Але в цілому країна рухається, і рухається в правильному напрямку.

Про зрушення в питанні обміну

Сенцов: Уся попередня адміністрація (президента — ред.) дуже довго працювала над цим, тому не треба розглядати наш кейс окремо. Нас багато, але вийшло, що ми трохи більш відомі, ніж інші. Це не зовсім правильно, але так було. Були звільнені інші полонені за минулої адміністрації. Просто діалог зайшов у глухий кут, це всі розуміли.

З приходом нової влади у Росії є шанс ці відносини перезавантажити. Президент Зеленський теж робить крок назустріч. Я бачу, що він щиро хоче цей конфлікт вирішити на благо країни, без втрати інтересів, і це правильно. Я вже говорив, що сто років перемовин краще, ніж один день війни.

Що стосується того, що Росія хоче миру — скільки б вовк не наряджався в овечу шкуру, зуби у нього, як і раніше, на місці, не переживайте. Не вірте в це. Я не вірю.

Про Зеленського

Сенцов: Я не належу до табору Зеленського або ще якогось. Я сам по собі.

Про обмін Цемаха

(фігурант справи МН17, його передали із іншими особами, яких запросила РФ в обмін на 35 українців) 

Кольченко: Стосовно цієї фігури в мене ще не сформувалася власна думка, позиція.

Сенцов: Я це прізвище почув уперше в літаку (в день повернення – ред.). Я взагалі не любитель коментувати чужі дії. Є президент — людина, яку Україна наділила повноваженнями, має довіру. Самі знаєте, відсоток був високий. Це означає, люди довіряють цій людині. У нього є більше інформації, ніж у нас з вами. Він прийняв таке рішення, значить, в цьому була необхідність.

Про звільнення та інформаційну війну

Сенцов: Усі ці п'ять років був спокійний, тому що був упевнений — усе закінчиться добре. І ось воно добре... Хочу сказати дуже велику подяку усім українським, і не тільки українським, ЗМІ за вашу роботу, за вашу боротьбу. Тому що те, що зараз відбувається в Україні, наш конфлікт з Росією, назвемо так, він багато в чому інформаційний.

І проблема не в тому, що Путін напав на Україну, а в тому, що більшість росіян його в цьому підтримують. Тобто, ця імперія будується на брехні, а єдиний спосіб боротьби з брехнею — говорити правду.

Тому спасибі вам за вашу боротьбу, за те, що ви говорите правду.

Про в'язнів Кремля

Сенцов: Я, зі свого боку, зроблю все, що в моїх силах (для звільнення українських політв'язнів — ред.). Крім наших полонених, в Росії є і ті люди, росіяни, які теж борються за себе, за свою вільну Росію, за нашу Україну, які наші справжні брати. Там, самі знаєте, що відбувається. Зокрема, останні арешти, швидкі суди. Я б хотів, щоб ми їх не розділяли. Це теж в'язні Кремля.

Про листи

Кольченко: Якийсь окремий лист важко виокремити. Але мені дуже надавали сил і листи Олега, і листи моїх друзів, з якими я був знайомий ще з волі. Звісно, було дуже приємно отримувати листи, відчувати підтримку.

Сенцов: Для будь-якого ув'язненого — політично чи не політично, українець він, казах, хто завгодно — у в'язниці листи — це дуже важливо. Це найважливіше. Ти можеш не поїсти день, тобі може не бути передачі, з тобою можуть щось робити — усі чекають листів. Тому пишіть. Пишіть, пишіть. Про що завгодно.

У мене дві сумки. В одній трошки речей, друга — 22 кг макулатури. Це листи. Я жодного листа не викинув, усе привіз.

Про плани

Кольченко: Я вже вирішив, що продовжу навчання в Таврійському національному університеті, де навчався перед арештом. Я встиг закінчити два курси на заочній формі навчання. І я планую продовжити навчання за цим же фахом.

Сенцов: Я збираюся займатися двома найбільш чудовими речами на цій землі — знімати кіно і жити.