Техно і консерватизм: як розділилася Грузія (СПЕЦРЕПОРТАЖ)

Ці події лише загострили конфлікт, який останнім часом спостерігається в Грузії — розкол між консервативною і прогресивною частиною суспільства. З одного боку, в країні посилюються націоналістичні й навіть проросійські настрої. А з другого — прогресивна молодь активно виступає за декриміналізацію наркотиків і відстоює права ЛГБТ. Громадське вирушило до Грузії, щоб на власні очі побачити ці два різні світи.

Танцювальний протест

17 травня, полудень, на площі Революції Троянд у центрі Тбілісі збираються люди на марш з нагоди Дня згуртованості та святості сім'ї. Це свято впровадила церква зовсім недавно — у 2014 році. На площі встановили металеві загорожі й вартують усього кілька поліцейських — лише про людське око, очевидно, провокацій тут сьогодні не очікують.

Неподалік — діти в національному вбранні, джигіти в чохах та ахалухі (традиційний грузинський одяг) і навіть у папахах, попри спеку; поодаль — священики з іконами.

Посеред майдану — велика ікона Богородиці з немовлям, до якої час від часу приклоняються люди. Лунає національна музика.

Тут, на площі Революції Троянд, зібралася традиційна патріархальна Грузія — православна, віруюча, та, що шанує традиції. Учасники маршу наголошують на важливості традиційної сім'ї — тобто, гетеросексуальної, хоч саме це слово ніхто вголос не промовляє. Недарма церква призначила Днем сім'ї саме 17 травня — День міжнародної боротьби з гомофобією.

Учасники маршу на честь свята, затвердженого грузинською православною церквою — Дня згуртованості і святості сім'ї, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/ГромадськеУчасники маршу на честь свята, затвердженого грузинською православною церквою — Дня згуртованості і святості сім'ї, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

У 2012 і 2013 році місцеві ЛГБТ-організації цього дня планували пройти ходою центральними вулицями Тбілісі, та їх атакували націоналісти й ультраправі. Представники церкви, зі свого боку, вийшли з плакатами проти гомосексуалів — дехто з них також поводився доволі агресивно.

А у 2014 році грузинський патріарх Іллія Другий затвердив нове свято 17 травня, перехопивши у такий спосіб порядок денний у ЛГБТ-активістів. Ось і цьогоріч ЛГБТ-організації планували вийти на акцію саме 17 травня, але передумали — щоб уникнути провокацій.

Поза тим, в останні кілька тижнів у Грузії і без того панує напруга. Після спецоперацій поліції в найбільших нічних клубах Тбілісі й арештів активістів та підозрюваних у розповсюдженні наркотиків, «клубна молодь» вийшла на акції протесту.

Кілька тисяч людей (організатори кажуть про 15 тисяч) 12 травня зібралися перед будівлею грузинського парламенту, щоб висловити невдоволення діями силовиків. Серед організаторів акції був рух «Білий шум» — головні активісти за лібералізацію наркополітики в Грузії. Втім, на цих мітингах про наркотики майже не говорили — протестувальники вимагали відставки прем'єр-міністра і глави МВС через жорстоке поводження поліції в клубах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Наркотики і політика: що відомо про рейди в нічних клубах Тбілісі

Протест назвали «танцювальним» — учасники акції привезли апаратуру, танцювали й скандували: We dance together, we fight together («Разом танцюємо — разом боремося»).

У відповідь на поліцейські рейди в клубах Bassiani та Cafe Gallery представники громадської організації «Білий шум», яка виступає за лібералізацію державної наркополітики, організували в центрі столиці масштабну акцію протесту, Тбілісі, Грузія, 13 травня 2018 року Фото: Леван Микадзе/JAMnews

У відповідь на вулицю вийшли місцеві націоналісти з «Грузинського маршу» — формально приводом став танець активістки на монументі жертвам 9 квітня 1989 року (тоді під час розгону демонстрантів загинули щонайменше 18 людей). Утім, згодом учасники контракції заявляли, що вийшли проти наркоманії.

Спалахували сутички, поліція ледве стримувала натовп від прориву до будівлі парламенту. 13 травня міністр внутрішніх справ вийшов до протестувальників і вибачився за дії силовиків. Міністр пообіцяв службове розслідуванняі щодо спецоперацій, а також повернутися до спільної з активістами роботи над лібералізацією наркополітики. Учасники «танцювального протесту» вирішили розійтися до 19 травня.

На марші на честь Дня сім'ї про мітинги, звичайно, знають, хоч тут і запевняють — вийшли зовсім не на противагу їм.

«Чули, звичайно, — каже грузинка Манана, на вигляд їй близько 50 років. Люди старшого віку здебільшого знають російську, а ось молоді вже простіше спілкуватися англійською. — Вони хочуть, щоб легалізували наркотики. Але ми проти цього. Ми православні, в нас повинна бути сімейна чистота. Негативно впливає це все на наші сім'ї».

Учасники маршу на честь свята, затвердженого грузинською православною церквою — Дня згуртованості і святості сім'ї, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/ГромадськеУчасники маршу на честь свята, затвердженого грузинською православною церквою — Дня згуртованості і святості сім'ї, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

Трохи осторонь стоять кілька чоловіків 50 — 60 років. Вони розповідають, що на свято 17 травня щороку приходять сім'ями, йдуть маршем, а потім — відпочивають. Та щойно мова заходить про мітинги під парламентом, їхній миролюбний настрій миттєво змінюється.

«Це не люди були там. Там геї одні! Точніше, п*******, — емоційно розмахує руками чоловік в окулярах, який представився Тенгізом. — Я ненавиджу їх. І не тільки ми тут проти — і в Росії теж проти. Путін теж проти».

Розмовляючи з Тенгізом і його друзями, з'ясовуємо, що вони — представники тієї частини грузинського населення, яка лояльно ставиться і до Росії, і до російського президента. Тенгіз запевняє — Грузія з Росією історично повинні бути разом і нещадно лає колишнього грузинського президента Міхеіла Саакашвілі. Він зневажливо відгукується про «америкосів», а його друг, почувши, що ми з України, радить: «Дружіть з Путіним — і буде у вас все добре».

Учасники маршу на честь свята, затвердженого грузинською православною церквою — Дня згуртованості і святості сім'ї, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/ГромадськеУчасники маршу на честь свята, затвердженого грузинською православною церквою — Дня згуртованості і святості сім'ї, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

Націоналізм з ноткою фашизму

«Ви бачили там фашистів? Купка людей йшла з пов'язками на руках, зігували», — каже нам грузин Дмитро Аваліані — редактор видання JAM News, коли ми вже сидимо в їхній редакції.

Фотографії молодих людей, які викидали руки у нацистському привітанні та мали на одязі вишневі пов'язки з хрестами, швидко розійшлися інтернетом. Це представники організації «Національна єдність Грузії», яку тут вважають неонацистською, та й самі лідери відверто називають себе фашистами.

«Вони активно розповсюджують російську пропаганду, — продовжує Аваліані. — Що західний шлях нам не потрібен, євроінтеграція не потрібна, а от із Росією дружити потрібно. Ну і що, воювали, ну посварилися, але сусіди ж. Узагалі, російська пропаганда в Грузії почувається чудово. До нас, наприклад, постійно приїжджає [колишній мер Москви Юрій] Лужков. Крім Путіна, складно уявити людину, яка більше завдала б шкоди державності Грузії, ніж Лужков. Але він спокійно сюди їздить».

Грузинський журналіст, редактор видання JAM News Дмитро Аваліані в редакції, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

Дмитро Аваліані певен, що Росія фінансує ультраправі організації в Грузії. А їхні проросійські гасла знаходять відгук в більш традиційної частини населення, яка виступає «проти ЛГБТ і легалізації наркотиків».

Головна націоналістична організація в Грузії — «Грузинський марш». Її лідер — Сандро Брегадзе, колишній заступник міністра з питань діаспори. Брегадзе — послідовний противник ЛГБТ-спільноти, він пропонував унести зміни до Конституції Грузії й чітко прописати, що шлюб — це союз чоловіка і жінки. У липні 2017 року «Грузинський марш» також проводив мітинги проти мігрантів — зокрема, проти турків і арабів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Грузинський марш» — проти мігрантів і НАТО

Під час «клубних протестів» «Грузинський марш» став ініціатором створення «Об'єднання національних сил», куди ввійшли місцеві ультраправі організації. Правозахисники з Transparency International з'ясували, що один із лідерів «Об'єднання національних сил», колишній депутат парламенту Грузії Дмитро Лорткіпанідзе два місяці тому став директором «Грузино-російського громадського центру імені Примакова». У серпні 2013-го організацію заснував «Інститут міжнародних відносин» і «Фонд підтримки публічної дипломатії імені Горчакова», який свого часу створило МЗС Росії за указом президента Дмитра Медведєва.

«Нині в Грузії створили небезпечний прецедент, — каже Дмитро Аваліані. — Молоді люди вийшли на мирний протест, за свої права. І тут з'явилися якісь інші люди, які вирішили, що їм це не подобається. І вони домоглися свого — акція розійшлася. Злякалися провокацій, не хотіли крові. Але це несерйозно».

За нашу і вашу свободу

Попри те, що ЛГБТ-організації офіційно скасували всі заходи 17 травня, ввечері в Тбілісі все ж відбулася акція проти гомофобії. За годину до її початку біля будівлі Державної канцелярії всі підходи оточила поліція, прийшло багато журналістів.

Будівля уряду Грузії в Тбілісі, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/ГромадськеПлоща перед будівлею уряду і всі підходи до неї оточені поліцією, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 рокуФото: Олександр Кохан/Громадське

В акції взяли участь близько двох сотень людей. Майже всі тут знайомі один з одним — обіймаються при зустрічі, щось жваво обговорюють, емоційно розмахуючи руками. Люди в один голос кажуть — вийшли не тільки проти гомофобії, а й узагалі проти всього, що сьогодні відбувається в Грузії.

«Я хочу жити вільно, спокійно, хочу бути такою, якою я є. Я не лесбі, я проста людина. Але я за свободу», — каже Анна, дівчина років 25 з яскравим рудим волоссям. Її подруга Кеті додає:

«На вулицях, взагалі-то, квітне гомофобія. Я неодноразово ставала її жертвою, я і мій 19-річний син, тому що в нього довге волосся».

Учасники та учасниці акції проти гомофобії, представники грузинської ЛГБТ-спільноти та активісти правозахисних рухів біля будівлі уряду, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/ГромадськеУчасники та учасниці акції проти гомофобії, представники грузинської ЛГБТ-спільноти та активісти правозахисних рухів біля будівлі уряду, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

Більшість людей, що прийшли на мітинг, були учасниками «танцювальних протестів». Анна і Кеті теж там були. Своїх ультраправих опонентів вони називають «фашистами». Це ще один лейтмотив мітингу — розквіт неонацистських ідей.

«Я вийшла, тому що не хочу, щоб у моїй країні так спокійно розгулювали фашисти, — каже Анна. — Їхній час скінчився, 21 століття, люди!»

«Вони [противники «танцювальних протестів»] чомусь думали, що ми захищаємо людей, які продають наркотики, — підключається Кеті. — Ми просто захищаємо свою свободу. Ми хочемо жити тут спокійно, працювати й робити свою справу. Хтось хоче випивати, а я люблю ЛСД [психотропний наркотик] — у чому проблема? Я ж нікому нічого поганого не роблю. Тим, хто не підтримує нас, я скажу, щоб вони прийшли в клуб. Там любов, усі піклуються одне про одного. Нехай сходять і подивляться».

Учасники та учасниці акції проти гомофобії, представники грузинської ЛГБТ-спільноти та активісти правозахисних рухів біля будівлі уряду, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

У п'ятисот метрах від будівлі Держканцелярії, біля грузинського парламенту, все ж з'явилися противники ЛГБТ; організував їх «Грузинський марш». Один з учасників зміг прорватися до мітингу проти гомофобії, та його швидко заарештувала поліція.

За півгодини після цього, до будівлі Держканцелярії під'їхали автобуси, які мали вивезти учасників, щоб уникнути сутичок. Після кривавих подій у 2012-му і 2013 році, поліція вживає максимальних заходів безпеки.

Після кривавих сутичок у 2012-му і 2013 роках поліція вживає максимальних заходів безпеки (на фото — поліція під час мітингу противників ЛГБТ біля будівлі грузинського парламенту, організованого націоналістичною організацією «Грузинський марш», Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 роки) Фото: Олександр Кохан/ГромадськеПоліція під час мітингу противників ЛГБТ біля будівлі грузинського парламенту, організованого націоналістичною організацією «Грузинський марш», Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан / Громадське

Та навіть після закінчення мітингу проти гомофобії, його противники не розійшлися. Біля парламенту залишалися близько 1000 людей: молоді хлопці та літні чоловіки, жінки в хустках і священики. Грузинська церква — давній союзник правих організацій в боротьбі з ЛГБТ.

Журналістів тут майже не було, та й люди тут не надто охоче спілкуються з пресою, мовляв, «ми не довіряємо телебаченню, воно про нас постійно бреше!».

Ті ж, хто погодився говорити, висловлюють приблизно однакові думки.

«Ми ненавидимо, вибачте на слові, п*******в і лесбіянок, — каже Георгій, на вигляд йому близько 45 років. — Ми грузини, справжні грузини і любимо нашу країну. Тут живуть грузини, а ці — не грузини. У них навіть віри ніякої немає».

«Сьогодні день сімейний. А ЛГБТ і наркомани вважають, що це їхній день, — пояснює позицію 40-річна Майя. — Ми протестуємо, тому що в нашій країні їх не повинно бути. Дуже мало нас, а так ще менше стане».

Учасники та учасниці акції проти гомофобії, представники грузинської ЛГБТ-спільноти та активісти правозахисних рухів біля будівлі уряду, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/ГромадськеДо будівлі уряду під'їхали автобуси, які в супроводі поліції вивезли учасників мітингу проти гомофобії, щоб уникнути сутичок з праворадикалами, Тбілісі, Грузія, 17 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

Наркополітика і протести

19 травня «танцювальні протести» в Тбілісі повинні були відновитися. Але напередодні в «Білому шумі» заявили, що акцій не буде. Один з лідерів організації Давид Субеліані пояснює це так: потрібно шукати нові формати розмови з владою. Та й тимчасове припинення протестів розслабило людей, тож масштабний мітинг зібрати не вийшло б.

Журналіст Дмитро Аваліані висловлює іншу версію — акції не буде через загрозу нападу ультраправих.

Офіс «Білого шуму» розташований у самому центрі Тбілісі, на сусідній вулиці з проспектом Шота Руставелі. Давид показує вид з вікна — з одного боку президентський палац і церква, з іншого — будинок, де живе «тіньовий лідер» Грузії Бідзіна Іванішвілі. Давид сміється, що «Білий шум» оточений з усіх боків.

Офіс руху «Білий шум» — головних активістів за лібералізацію наркополітики в Грузії, Тбілісі, Грузія, 18 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

Організацію створили у 2013 році. Її майбутнього лідера Беку Цікарішвілі заарештували за зберігання наркотиків — у нього знайшли 69 грамів марихуани. За тодішнім грузинським законодавством, йому загрожувало до 11 років в'язниці. Друзі Беки розгорнули кампанію на його захист під гаслом: «Бека не кримінал», згодом до акції долучилося багато людей.

У 2015 році Конституційний суд Грузії визнав неконституційною норму, яка передбачає позбавлення волі за придбання і зберігання марихуани для особистого користування. Бека заплатив штраф 2000 ларі (близько 820 доларів) і заснував рух «Білий шум» за лібералізацію наркополітики.

«Знаєте, чому« Білий шум»? — пояснює Давид. — Буває, вмикаєте телевізор, і якийсь канал не показує, там тільки білий шум. І всім некомфортно, всім одразу хочеться перемикнути. Ось ми вирішили, що ми будемо таким білим шумом — від нас некомфортно, нас хочуть перемикнути, але ми постійно нагадуватимемо про себе».

Давиду 40 років, у нього є дружина й діти. Він цікавиться, де ми «тусуємо в Києві», дружить з київськими організаторами техно-рейвів і знає всіх власників клубів у Тбілісі. У «Білому шумі» він від самого початку існування організації. Після того, як активісти домоглися права на зберігання марихуани в особистих цілях, вони вимагають повної декриміналізації всіх наркотиків.

Активіст руху «Білий шум» Давид Субеліані, Тбілісі, Грузія, 18 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

У 2017 році в парламент Грузії внесли законопроект, підготовлений «Білим шумом». Активісти взяли за основу досвід Португалії, де з 2001 року декриміналізовані всі наркотики, зокрема й ін'єкційні, кокаїн і героїн. За португальським законодавством, зберігання наркотиків для особистого використання належить до сфери адміністративної відповідальності, а не кримінальної.

«Ми не могли говорити тільки про марихуану або тільки про так звані клубні наркотики, — пояснює Давид. — Тому що люди, які вживають ін'єкційні наркотики, перебувають в найгіршому становищі. Вони стигматизовані, в них проблеми з правами. Якщо ми вже хочемо міняти систему, то потрібно міняти її для всіх».

У 2015 — 2016 році у «Білого шуму» був вдалий час. Давид розповідає, що «вулиця» тоді відмінно взаємодіяла з депутатами, які підтримували ідею декриміналізації наркотиків. Вони пообіцяли ухвалити закон восени 2017 року. Велику підтримку активістам висловлювали депутати опозиційної партії «Гірчі», створеної у 2015 році — їхня назва перекладається як «шишки».

«Ми підрахували, що більше половини депутатів були за, — каже Давид. — Але його навіть не виносили на голосування. Нам усі говорили: почекайте, не можна тиснути, все буде. І ми вірили. А потім в якусь мить я зрозумів, що став частиною політики. Нас просто обдурили. Ми просто перейшли з вулиць у кабінети. І все закінчилося».

Активіст руху «Білий шум» Давид Субеліані, Тбілісі, Грузія, 18 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

Одночасно з тим, як законопроект внесли в парламент, націоналістичні організації почали кампанію проти «Білого шуму», розповідає Давид. Вони стверджували, що активісти пропонують закон для розповсюджувачів наркотиків, а не для споживачів. Активно проти законопроекту виступала й церква — тож правляча партія «Грузинська мрія» так і не взялася за розгляд документу. Хоча після «танцювальних протестів» міністерка юстиції Грузії Тея Цулукіані заявила, що уряд лише проти повної легалізації наркотиків, але не проти декриміналізації.

Громадська думка повернулася проти «Білого шуму». Тому навіть тепер, під час «танцювальних протестів», рух намагався не надто афішувати свою роль і майже не порушував питання лібералізації наркополітики. Втім, це не допомогло — грузинські консерватори впевнені, що мітингували лише «геї та наркомани».

Лінія розколу

Давид Субеліані каже, що протягом двох тижнів акцій протесту точно не буде. Він зазначає, що на сьогодні ситуація для декриміналізації наркотиків погіршилася. А тому «Білий шум» вирішив розширити вимоги, не зосереджуючись лише на наркополітиці.

«Ми хочемо порушити питання в цілому про права людини в Грузії — це і питання ЛГБТ, і питання фашизму, власних свобод. І, звичайно, питання наркополітики».

Грузинський журналіст Дмитро Аваліані каже, що розкол в Грузії глибший, ніж здається на перший погляд. Зростання ультраправих і проросійських настроїв у країні призводить до зіткнення двох частин суспільства — консервативної і прогресивної. Представники останньої відпочивають у нічних клубах, хочуть декриміналізації наркотиків, а також підтримують ЛГБТ. Консервативна частина дотримується традиційних поглядів на сім'ю і спосіб життя і вважає, що «клубна молодь хоче знищити грузинську ідентичність». І саме з цією частиною суспільства працюють політики.

«Молодь у нас дуже аполітична, — пояснює Дмитро. — З нею ніхто не працює. Отож вони майже не виходять на акції протесту. Один раз вийшли тому, що музикантам підклали наркотики [у 2017-му році двох реперів заарештували, але незабаром відпустили, після того, як почалися масові протести], тепер вони вийшли, тому що держава залізла на їхню територію. Але виходити з якихось політичних приводів вони не будуть. Їх це не цікавить».

Вид на столицю Грузії — місто Тбілісі, 18 травня 2018 року Фото: Олександр Кохан/Громадське

Дмитро Аваліані каже, що конфлікт між двома частинами суспільства назрівав давно — просто найчіткіше він проявився саме під час «танцювальних протестів». Коли у 2004 році Міхеіл Саакашвілі став президентом, Грузія різко змінила курс розвитку країни на прозахідний, провела низку жорстких і часто непопулярних реформ. Аваліані каже, що це змінило менталітет грузинів, проте неможливо швидко змінити систему.

«Я дуже сподіваюся, що проросійські настрої в Грузії не зростатимуть. Та небезпечний прецедент створений. Конфлікт не закінчиться. Він просто проявлятиметься в іншій формі. Я сподіваюся, що прозахідні партії зможуть все-таки змінити ситуацію», — підсумовує Аваліані.

/За підтримки «Російськомовної медіамережі»