Кандидатка в президенти Білорусі (яка, вочевидь, їх і виграла) Світлана Тіхановська заявила, що в разі необхідності Росія має бути посередником для врегулювання політичної кризи в країні. Така позиція є цілком логічною.

Про це Тіхановська заявила в коментарі Euronews.

Вона зазначила, що це внутрішня криза, яка не направлена проти будь-якої іншої держави, тому білоруси мають самі владнати її шляхом діалогу всередині країни.

«Але якщо нам знадобиться міжнародне посередництво у переговорах, ми, звісно, бачимо Росію як одного з учасників цього процесу. Росія — це країна, з якою ми дружимо, з якою у нас тісні взаємовідносини», — сказала Тіхановська.

Чому це очікувано?

В Україні багатьом хотілось би, щоби протест в Білорусі був схожим на Майдан і означав відрив країни від сфери впливу Росії, але на це зовсім не схоже.

Білорусь куди більш залежна від Росії, ніж Україна у 2013 році (і то Янукович побоявся злити Путіна і відмовився підписати угоду про асоціацію з ЄС). За різними оцінками, прямо чи опосередковано Москва субсидує від 10 до 20% (а в якісь роки доходило до 25%, за оцінками МВФ) білоруської економіки.

Це відбувається не тільки через прямі кредити Росії, а й через енергосубсидії — тривалий час РФ продавала Білорусі нафту без мит, а в Білорусі з радянських часів залишились нафтопереробні заводи. Таким чином, Білорусь купує дешеву нафту з Росії, переробляє її та продає вже за ринковими цінами (зараз Москва кран прикручує, читайте про «податковий маневр» в РФ).

Зокрема, як оцінив МВФ, у період 2005-2015 років Білорусь отримала з Росії підтримку на 107 мільярдів доларів. Крім цього, РФ є найбільшим ринком збуту для білоруської продукції — на нього припадає майже 50% всього експорту з Білорусі.

У відносинах Москви і Мінська працює формула — Росія надає Білорусі економічну підтримку в обмін на політичну лояльність, яка, до слова, у Лукашенка часто виявлялась доволі слизькою (наприклад, Крим Білорусь російським не визнала).

Попри це, політично Білорусь залишається союзником Москви, обидві країни є членами низки альянсів — ОДКБ, Євразійський Союз, Союзна держава. Також у Білорусі є декілька російських військових баз.

Опозиція не антиросійська

На виборах президента головними конкурентами Лукашенка мали бути далеко не антиросійські кандидати — блогер Сергій Тіхановський, який критикував Лукашенка, але не критикував Кремль (і незаконно їздив у Крим), а також Віктор Бабарико, який очолював білоруську дочку Газпромбанку.

Найбільше підписів як кандидат зібрав саме Бабарико, тому можна казати, що він був найпопулярнішим кандидатом від опозиції, і білорусів не лякало, що він тривалий час працював у фактично російському банку.

Про відсутність антиросійської позиції неодноразово заявляли і представники Координаційної ради опозиції (Тіхановського та Бабарика там немає, бо обидва у в’язниці). Так, після сумнівів, які прозвучали у Кремлі, один з лідерів ради Павло Латушко назвав Росію друзями і запевнив, що опозиція не підтримує вихід з організацій, в яких вона зараз є членом разом з РФ.

Сама Тіхановська також запевняла, що протести не є антиросійськими, а направлені виключно проти режиму Лукашенка.

Якщо порівнювати з Україною, то в Білорусі протестувальники, на відміну від Євромайдану, не виступають за курс на євроінтеграцію, протести взагалі не пов’язані із зовнішньополітичним курсом. Крім цього, в Україні зовнішньополітичні орієнтири завжди були полярними в залежності від регіону — україномовні центр і захід підтримували проєвропейський курс, а російськомовний південний схід — проросійський. У Білорусі всі регіони російськомовні.

Путін має занадто багато впливу

Враховуючи такий вплив Москви, опозиція просто не може не зважати на позицію Кремля, бо ситуація схожа на те, що західні країни не планують проявляти занадто багато завзяття, щоби допомогти повалити режим Лукашенка, тоді як Путін вже прямо натякнув на те, що має інструменти, аби цей режим врятувати, зокрема і силовими методами.

У зв’язку з цим, хто б не претендував на владу у Білорусі, він буде змушений домовлятися з Кремлем. Поки ж Путін відкрито заявляє, що підтримує чинного президента Олександра Лукашенка.

Крім підтримки на словах, схоже на те, що Москва продовжить політику економічної підтримки в обмін на політичну лояльність — після розмови з Путіним Лукашенко розповів, що домовляється з ним про рефінансування російського кредиту на 1 мільярд доларів.

Поділитись: