У кадрі — війна. Фільми про Донбас, ветеранів та ПТСР
Останнім часом інфопростір заполонили тривожні новини про загрозу повномасштабної війни з Росією. Зрозуміти сьогоднішню геополітичну ситуацію допоможуть фільми. Українське кіно ще від початку війни на Донбасі намагається осмислити ці події у формах ігрових і документальних стрічок. Разом з онлайн-платформою українського кіно Takflix ми зібрали 8 фільмів, що допоможуть краще зрозуміти як історію Донбасу, так і його сьогодення.
Інший Челсі
(документальний, режисер Якоб Пройс, 2010)
Цей документальний фільм знайомить глядача з Донецьком після Помаранчевої революції. Стрічка об’єднує два різних світи: середовище простих людей, з їхнім побутом і проблемами, та світ серйозних грошей і влади, яку уособлює член «Партії регіонів» Коля Левченко. Понад те, життя Донецька показане через призму футболу. Адже якими б різними не були жителі міста, вони вболівають на «Донбас Арені» за улюблений «Шахтар».
Режисер фільму, німець Якоб Пройс, був міжнародним спостерігачем на Донеччині під час президентських виборів 2004-го року. Саме тоді у нього виникла ідея цієї стрічки, яка з критичним поглядом і гумором мала показати Західній Європі справжній Донецьк.
Погані дороги
(воєнна драма, режисерка Наталка Ворожбит, 2020)
«Погані дороги» — фільм-антологія з 5 новел. Усі історії відбуваються на Донбасі під час війни та поєднані темою доріг. Дороги тут будуть як метафоричні, так і реальні — з перешкодами у формі блокпостів. А втім, усі новели дуже різні за темпом і настроєм — від гротескно-анекдотичних до тривожних і жорстоких.
Для сценаристки і драматургині Наталки Ворожбит, відомої за роботою над серіалом «Спіймати Кайдаша», цей фільм став режисерським дебютом. Прем’єра стрічка відбулася на Венеційському кінофестивалі, де вона отримала заохочувальну «Нагороду веронського кіноклубу». Також «Погані дороги» увійшли до довгого списку премії «Оскар».
Зошит війни
(знайдений кадр (англ. found footage), режисер Роман Любий, 2021)
«Зошит війни» — той фільм, який чесно покаже буденне життя українських військових на фронті. Стрічка повністю створена з особистих відео воїнів, які вони знімали на телефони, камери та GoPro.
Фільм вражає не тільки новим поглядом на тему війни, а й своєю кіномовою та формою. Попри те, що відео знімалися на різні носії багатьма авторами, стрічка не перетворилася на архаїчну мозаїку з непов'язаних між собою шматочків. Це цілісний логічний твір, який проводить глядача від літа в зиму, від новобранців до впевнених бійців та повільно вплітає у канву явище смерті.
Із зав’язаними очима
(драма, режисер Тарас Дронь, 2020)
У спортивній драмі «Із зав’язаними очима» російсько-українська війна вже завершилася, проте персонажі досі відчувають і проживають її наслідки. Головна героїня — бійчиня змішаних бойових мистецтв Юлія, наречений якої вважається зниклим безвісти на війні. Від друзів, колег по спорту й мами Дениса вона відчуває психологічний тиск, який не дає їй відпустити цю травму. Коли Юлія нарешті зустрічає нове кохання і вирішує кинути спорт, аби втекти від оточення, мамі Дениса приходить сумнівна есемеска. Виявляється, що наречений Юлії може бути живим і потребує великої суми на операцію.
Стрічка розповідає про різні травми війни. Серед героїв — не тільки люди, які втратили близьку людину й по-різному проживають цей досвід. Тут і ветеран, який відчуває себе зайвим серед «нормальних» людей, і ті, для кого війни ніколи не було.
Какофонія Донбасу
(документальний, режисер Ігор Мінаєв, 2018)
Документальна стрічка «Какофонія Донбасу» бере на себе амбітну ціль — ретельно дослідити й деконструювати міф про регіон. Уже в назві спостерігається алюзія на перший документальний український фільм-експеримент Дзиґи Вертова «Симфонія Донбасу». У стрічці 1930 року Донбас оспівується як ідеал індустріалізації та головний вугільний регіон Радянського Союзу.
«Какофонія Донбасу» за допомогою архівних кадрів та інтерв’ю з очевидцями відстежує, як створювалася радянська ідеологія навколо регіону та які факти реальності приховувалися (наприклад, дані про загибель шахтарів). Автори фільму проводять паралелі між радянською міфологією та сучасною інформаційною війною, яка точиться навколо війни на Донбасі.
Бульмастиф
(драма, режисерка Анастасія Буковська, 2020)
Мітя — ветеран війни на Донбасі. Він повернувся додому, де почувається загубленим і не може віднайти себе. Хлопець випадково зустрічає на вулиці бульмастифа (порода собак — ред.), який починає за ним слідувати. Мітя неохоче залишає його у себе, поки шукає господарів собаки. Та неочікувано знаходить нового друга.
Короткометражний фільм «Бульмастиф» — це алегорична історія про посттравматичний розлад та ізоляцію, до якої він часто призводить. Попри складну тему фільм легкий і життєрадісний. Стрічка отримала спеціальний диплом журі Національного конкурсу на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість».
Кіборги
(воєнна драма, режисер Ахтем Сеітаблаєв, 2017)
Бої за Донецький аеропорт, які розпочались у вересні 2014 року, тривали 242 дні. Самі окупанти назвали українських військових «кіборгами», бо ніяк не могли зламати їхній опір. Воєнна драма «Кіборги» розповідає про групу добровольців та їхній досвід під час уявних 10 днів оборони аеропорту.
Фільм може похвалитися екшн-сценами, від яких перехоплює подих. Проте головними у стрічці є різні досвіди та світогляди військових. У вільний час хлопці розмовляють про філософію, історію, літературу та любов до України. І все це має напрочуд органічний вигляд, адже всі персонажі вийшли живими та об’ємними. А все завдяки тому, що сценаристка фільму Наталка Ворожбит писала сценарій на основі розповідей військових, які брали участь у тих подіях.
Поїзд «Київ — Війна»
(документальний, режисер Корній Грицюк, 2020)
Нічний потяг номер 126, який їде від Києва до Костянтинівки, часто називають поїздом «Київ — Війна». Костянтинівка — це маленьке прифронтове містечко на сході, за яким розташована лінія фронту. У вагонах поїзда збираються багато різних людей: переселенці, військові, добровольці, жителі окупованих територій та просто подорожні.
Режисер фільму Корній Грицюк народився в Донецьку і сам часто подорожував 126-им поїздом. Він зняв документальний фільм з метою показати, що люди з різними соціальними статусами та політичними поглядами можуть сперечатись і сваритись, однак усі вони прагнуть однієї мети — миру.
- Поділитися: