«У країні через велику кількість ветеранів може настати фінансовий колапс». Що має змінитися, щоб цього не сталося?
Багато українців і досі мають радянський сентимент до всіляких пільг. І саме через них з 2014 року держава втілює турботу про військовослужбовців.Та чи сприяють пільги психологічній реабілітації та соціальній адаптації, коли ветерани повертаються у цивільне життя? Самі військові кажуть, що ні. Часто вони потребують абсолютно іншого механізму соціальної підтримки.
Держава просто збанкрутує через фінансування «паразитичних» пільг
«Краще відійти від принципу споживання і застосувати принцип збільшення можливостей. Держава має пропонувати ветеранам не рибу, а вудку», — переконаний військовослужбовець і голова ГО Veterans HUB ODESA Олександр Голопотелюк.
На сайті Мінветеранів можна ознайомитися з переліком пільг. Їх там багато, частина вже втратила актуальність (приміром, пільгове встановлення й оплата стаціонарного телефона), доступ до деяких ускладнено через юридичні й бюрократичні перешкоди (наприклад, отримання земельної ділянки), або їхні обсяги постійно скорочуються через брак фінансування (наприклад, забезпечення ветеранів житлом). За словами самих ветеранів, реально працює тільки частина пільг.
«У нас люблять пишатися пільгами на оплату житлово-комунальних послуг, — говорить військовослужбовець Ілля Шполянський, начальник штабу Руху ветеранів України. — У грошовому еквіваленті для сім'ї ветерана із двома дітьми йдеться щонайменше про 1000 гривень щомісяця. До початку повномасштабного вторгнення у нас нараховувалося приблизно 400 тисяч учасників бойових дій російсько-української війни. Тисяча гривень для кожного з них — це мінус 400 мільйонів гривень із держбюджету. Щомісяця! Тобто кілька мільярдів гривень на рік. Вони йдуть у пісок, не забезпечивши фінансової спроможності жодного ветерана! Те саме й зі щорічними виплатами учасникам бойових дій, інвалідам війни, членам сімей загиблих військовослужбовців до 5 травня».
Загалом у державному бюджеті на 2022 рік на Мінветеранів виділили трохи більш як 6 мільярдів (у шість разів більше супроти 2021-го). У 2023-му на підтримку ветеранів зі бюджету спрямували 6,8 мільярда гривень.
За різними прогнозами, після закінчення війни кількість учасників бойових дій може сягнути щонайменше 1 мільйона. Частина з них одружена, отже, їхні дружини й діти теж матимуть право на пільги, у певних випадках — і їхні батьки. Тобто обсяги пільг збільшаться у рази.
«Після війни в країні через кількість ветеранів може настати фінансовий колапс: нас буде дуже багато, держава просто не витягне таких витрат», — уважає керівник Центру для ветеранів і членів їхніх сімей «Бандерівський схрон» Ігор Чернецький. Він переконаний, що пільга привчає до проїдання готових грошей, а треба, щоб соціальна підтримка стимулювала ветеранів до їх заробляння.
Як же стимулювати?
У ветеранському середовищі вже мають відповідь. Про це свідчать результати опитувань, проведених у 2021 році фондом «Повернись живим» і у 2023 році групою «Рейтинг». З’ясувалося, що ветерани вкрай зацікавлені у створенні сприятливих умов для ведення власного бізнесу й підвищення професійних компетенцій.
Ветеранам очевидно, що починати треба з кількох важливих речей:
- спрощених дозволів для реєстрації бізнесу;
- безвідсоткових довготермінових кредитів і позик;
- гнучкої грантової політики;
- юридичного супроводу;
- податкового заохочення.
«Ідеться не просто про податкові канікули чи податкові пільги, — розмірковує про результати досліджень Тарас Лелюх, успішний власник ветеранського бізнесу, військовослужбовець. — Треба змінити саму їхню природу. Приміром, замість якогось безплатного проїзду чи інших подібних “переваг” запропонувати ветеранам можливість безплатного розмитнення авто, увезення без мита й податків іноземного обладнання, спрощену процедуру сертифікації їхньої продукції тощо».
Ясно, що не кожен ветеран може стати бізнесменом. Але він повинен мати змогу вдосталь заробляти, а значить мати високий професійний рівень. Нині законодавство передбачає для ветеранів освітні пільги — на отримання вищої і спеціальної професійної освіти, на підвищення кваліфікації та її зміну. Однак практична реалізація викликає запитання.
«Профорієнтаційні програми для ветеранів сьогодні реалізовують Мінветеранів і служби зайнятості, але вони малоефективні, а тому й не мають попиту, — говорить Ілля Шполянський. — Бо тільки висококваліфікований ветеран зможе бути самодостатньою одиницею на ринку праці. І, якщо йому потрібно пройти для цього тренінги, держава має дати таку можливість».
Що нині пропонує держава?
Ви запитаєте: якщо всі ці проблеми так чудово розуміють ветерани, то невже для держави вони неочевидні?
Насправді Міністерство у справах ветеранів віднедавна теж виступає за відмову від ідеї соціальних пільг і пропонує підтримувати ветеранський бізнес. Зокрема, ще 2 лютого 2022 року при Мінветеранів заснували Український ветеранський фонд (УВФ).
«За 2022 рік Фонд профінансував 53 ветеранських проєкти, більша частина з яких стосувалася агровиробництва, адже аграрний сектор в українській економіці дуже потужний, — каже заступниця виконавчого директора УВФ Каріна Дорошенко. — Наприклад, є ідея зрошення сільгоспугідь за допомогою агродронів. Ветеран, який отримав фінансування, служить аеророзвідником, тож чудово знається на справі. А інший наш підопічний Сергій Свириденко взагалі прославився на всю країну — вивіз з окупованої Донеччини на Волинь своїх 150 кіз і сьогодні й далі виготовляє крафтові сири. До кінця поточного року Фонд планує профінансувати приблизно 170 ветеранських проєктів — для цього з бюджету ми отримали 200 мільйонів гривень. Обсяги фінансування кожної пропозиції становитимуть від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень».
Ветеранська спільнота позитивно оцінює діяльність УВФ і вважає, що її обов'язково потрібно масштабувати. Тоді через кілька років країна матиме кількасот нових підприємців, які платитимуть податки й створюватимуть робочі місця.
Закон про ветеранське підприємництво розв'яже всі питання?
Хоча Фонд і успішна ініціатива держави, його ресурси досить обмежені. Поштовхом до потужного розвитку ветеранського бізнесу, на переконання того ж Мінвету, мають стати механізми й інструменти відповідного закону. Його проєкт (№ 6350 від 21.11.21), розроблений міністерством за підтримки Ради ветеранів, ще торік передали на розгляд Верховної Ради.
Перший заступник очільника Мінветеранів Олександр Порхун наголошує, що в документі вперше визначено поняття «ветеранський бізнес» і що він покликаний сприяти створенню робочих місць для ветеранів. Але не все так просто й легко, на думку самих ветеранів.
«Я і мої однодумці виступаємо за те, щоб ветеранським бізнесом уважали той, де серед засновників більш як 50 % ветеранів, — говорить військовослужбовець Тарас Лелюх, який бере участь у роботі над законопроєктом. — І щоб на зарплату ветеранам або членам їхніх родин ішло понад 50 % фонду оплати праці. Бо якщо постановити, що ветеранами мають бути просто більш ніж половина найманих працівників, як нам дехто пропонує, то фронтовиків братимуть на мінімальні зарплати».
hromadske попросило юристів ГО «Юридична сотня», які опікуються правовим захистом ветеранів, прокоментувати законопроєкт: чи зможе він задовольнити ветеранські сподівання.
«Законопроєкт не враховує збільшення кількості ветеранів за підсумками війни — відповідні його положення писали ще 2021 року. На жаль, пропоновані документом заходи тільки дублюють уже наявні державні програми стосовно підвищення рівня життя, допомоги з безробіття тощо», — говорить юристка Юлія Водько.
За її словами, законопроєкт загалом досить декларативний і не визначає, як саме його механізми працюватимуть на практиці. Не зрозуміло, у які терміни потрібно розробити програми та стратегії.
«Не впевнена, що цей закон допоможе створити якісну систему соціальної адаптації ветеранів і сприятиме розвитку ветеранського підприємництва», — підсумовує Юлія Водько.
Утім, робота над законопроєктом ще триває і, можливо, депутати врахують усі зауваги ветеранів, які змогли організувати свій бізнес і нині беруть участь у його розробленні.
Тарас Лелюх, приміром, після участі в АТО разом із побратимами створив аграрне підприємство ТОВ «Деметра Агро-Груп». Воно вже шостий рік обробляє 700 гектарів землі на Полтавщині. Прибутки — до 10 тисяч гривень із гектара — ветерани стали отримувати вже на третій рік роботи. А щоб після повномасштабного вторгнення не втратити бізнес, Тарас із побратимами взяв участь у конкурсній програмі Українського ветеранського фонду, й отримав 1 мільйон гривень на подальший розвиток справи.
Олександр Голопотелюк, економіст за освітою, до війни мав кілька бізнесів. У 2022 році став ще й ресторатором. Перемігши в конкурсній програмі Українського ветеранського фонду, Олександр купив обладнання і відкрив в Одесі вже другу піцерію.
Тож ветеранський бізнес навіть сьогодні розвивається. А якщо буде якісний закон, то ветеранське підприємництво стане вагомою частиною післявоєнної української економіки — з робочими місцями, податками й гарантованим соціальним захистом для своїх учасників.
авторка: Майя Орел
- Поділитися: