ENRU
«У Новоазовську віє російським холодом» — лист із того боку фронту
31 травня, 2017
85c98e26918d47b4b
Комсомольська площа в центрі Новоазовська Фото надане автором листа
Громадське продовжує серію публікацій із тимчасово окупованих територій. Цього разу — лист із Новоазовська. Ім'я автора не розголошується з міркувань безпеки.

Ще до початку війни дорога з Маріуполя в Новоазовськ, невеличке місто на південному сході України, займала 1 годину автобусом та хвилин 20 легковим авто. Зараз же, у 2017-му, щоб дістатися міста, необхідно їхати за іншим маршрутом та проходити через два пункти пропуску (український і, так званої «ДНР»). В різний час року і доби, а також залежно від кількості транспорту, це займає від трьох до шести чи навіть більше годин.

Спочатку треба перетнути український пост «Гнутове». Тут перевіряють паспорти у тих, хто їде автобусом, оглядають цивільні автомобілі. На «республіканському» пункті пропуску «Октябрь» доводиться відповідати на запитання бойовиків «ДНР», які більше схожі на бліц-допит: яка мета поїздки, звідки ви, де працюєте, також можуть попросити показати телефон.

Новоазовськ зустрічає бетонними блоками на в’їзді та парою озброєних солдатів з нашивками невизнаної республіки.

Жителі

Населення Новоазовська і досі — люди різного віку, проте молоді тут стало значно менше. З 2014-го року приблизно третина жителів поїхала з міста. Їм на зміну прийшли переселенці зі зруйнованих Безіменного і Широкиного. Дехто продає власне житло переважно переселенцям, які приїхали до Новоазовська, чи місцевим, а самі — переїжджають в Росію.

Молоді у Новоазовську стало значно менше, приблизно третина жителів поїхала з міста після того, як українські вйськові були змушені покинути місто, а на зміну їм прийшли бойовики самопроголошеної «республіки» Фото надане автором листа

І все ж Новоазовську «пощастило»: місто оминули сильні обстріли та військові дії, хоча мешканцям довелося провести кілька ночей у підвалах, ховаючись від обстрілів, які лунали на околицях міста. Сьогодні ж тут іноді чути звуки автомата, але до них всі звикли й не звертають уваги. Місцеві згадують, тоді — у 2014 — уламок снаряду влучив у інфекційне відділення біля міської лікарні, але пошкодження були незначні та все швидко привели до ладу.

Новоазовськ не постраждав у 2014-му і під час виходу з нього українських військових, яких замінили бойовики самопроголошеної «республіки». З будівлі міської адміністрації тоді знову зняли український прапор, замість нього вивісили триколор «ДНР», а пізніше, встановили оновлений пам’ятник Леніну, який повалили проукраїнські активісти влітку 2014-го. Хоча дехто в Новоазовську був проти його повернення. Тепер Ленін пофарбований золотом.

Будівля міської адміністрації Новоазовська та «золотий» Ленін Фото надане автором листа

День перемоги — 9 травня у Новоазовську, як і в решті міст «республік» святкують з особливим розмахом. Всюди висять постери з написами «С Днем республики», яке святкують тут 11 травня, та «С Днем Победы». На флагштоках на площі «у самолета» (так місцеві називають площу в центрі Новоазовська — Комсомольску) розвіваються прапори «ДНР» та Росії і червоний шматок тканини, схожий на стяг СРСР, тільки з георгіївською стрічкою. Така ж трійка — біля міської адміністрації. Попереду — золотий «вождь».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У Первомайську люди мовчать і чекають, а що скажеш проти автомата?» — лист із того боку фронту

На вулицях Новоазовська дуже чисто. Ремонтують асфальт уздовж алей, біля моря і в кожному дворі — квіти, зелені кущі, квітучі каштани. За порядком тут стежать, регулярно проводять «суботники». Але людині, яка приїхала з неокупованого міста тут все одно незатишно, віє «російським» холодом.

Тут же — на центральній площі — залишився неушкоджений барельєф з обличчям, яке відоме скоріше за все тільки мешканцям Донецької області. Це Володимир Бойко. Він — радянський та український видатний металург, народний депутат та генеральний директор металургійного комбінату імені Ілліча — великого підприємства у Маріуполі (у 2010-2012 роках). Бойко допомагав не тільки Маріуполю, а й Новоазовському району тим, що на території останнього відкривав агроцехи, підприємства.

Працює Палац культури, поруч — та сама, що й до війни, будівля поліції, а також комендатура «ДНР». Містом ходять військові у камуфляжі, а вночі — озброєні патрулі. В Новоазовську діє комендантська година з 23:00 до 5:00. Якщо в темний час доби порушника піймає такий патруль, людину відправляють в «обезьянник» до світанку. Якщо піймають вдруге — штраф, і під вартою вже можна пробути до 15 діб. Вночі вулицями Новоазовська зрідка проїжджає таксі, людей справді не видно.

9 травня у Новоазовську, як і в решті міст самопроголошених «республік», святкують з особливим розмахом Фото надане автором листа

Інфраструктура

У Новоазовську працюють майже всі установи, які існували й до окупації. Дві загальноосвітні школи, музична школа, ліцей, лікарня, бібліотека, суд, супермаркет, магазини, аптека і т.д. Купити тут можна овочі, м’ясо, шоколад, напої та молочну продукцію. Майже все привезене з Росії.

Тарифи, продукти та заробітна платня

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У Луганську ще залишилися патріоти» — лист із того боку фронту

В Новоазовську, як і інших підконтрольних «ДНР» містах, розраховуються російськими рублями. Гривні теж можна купити, але якщо не виїжджати з міста, вони й не потрібні. Курс — 1:2. Все дорожче, ніж було «за часів України». Якщо більшість товарів везуть з Росії, то хліб новоазовці їдять власного виробництва — у місті досі працює хлібозавод.

Робочі місця є, менше їх не стало. Але бізнес, особливо розважальний, занепадає. Якщо раніше у Новоазовську та сусідньому курортному селищі Сєдове (прямо на березі Азовського моря), особливо влітку, до ранку працювали кафе, бари, то зараз все зачинене через комендантську годину. Туристів теж небагато, переважно росіяни.

Робочі місця у місті є, але бізнес занепадає Фото надане автором листа

У місті відкрили банк «ДНР», з банкоматами колись існуючих тут «Райффайзен Банк Аваль» і «ПУМБ».

За словами новоазовців, зарплати в місті переважно хороші — їм вистачає. Якщо ж перерахувати на гривні, то в середньому вони отримують 4000 тисячі гривень (8000 тисяч рублів).

Тарифи на житлово-комунальні послуги трохи зросли від початку війни. За один кубометр води користувачам нараховують 8 рублів (4 гривні), за кубометр газу — 7 рублів (3,5 гривень). Гарячу воду влітку вимикають, але у багатьох стоять водонагрівачі. В цілому, місцеві кажуть: «жити можна».

Зв’язок

У Новоазовську містяни користуються «ДНРівським» «Феніксом». Український мобільний оператор МТС (він же Vodafon) покинув місто останнім. Додзвонитися рідним, наприклад, з Маріуполя, просто неможливо. Так само не працює і міський телефон — зв’язок ще донедавна забезпечував «Укртелеком» — провайдер-компанія олігарха Ріната Ахметова, але зараз і її немає.

У місті працюють майже всі магазини та аптеки, що існували до початку бойових дій Фото надане автором листа

Транспорт

В касах новоазовського автовокзалу квитки завжди є. Основні напрямки: Маріуполь, Донецьк, Таганрог, Ростов-на-Дону і т.д. Поїздка з Маріуполя до Новоазовська (так само і в інший бік), коштує 100 гривень для одного. Під час цієї «подорожі» доводиться перетинати умовний кордон двома автобусами.

Якщо, наприклад, їхати з Новоазовська в Маріуполь громадським транспортом, необхідно дістатися до українського блокпоста, пройти перевірку, пішки перетнувши блокпост, а потім сідати в інший автобус, який чекає на блокпості та прямує до Маріуполя.

Настрої в Новоазовську

Більшість новоазовців, принаймні на перший погляд, не сумують за Україною. Місцеві завжди прихильно ставилися до Росії, тому що у кожної другої сім’ї, що живе в Новоазовську, є родичі в Таганрозі, Ростові-на-Дону та інших містах Російської Федерації. Відповідно, і ті і інші — часті гості один в одного.

Попри те, що тут можна почути українську мову від будь-якої бабусі, добрих слів про українську владу і «бандерівців» — не чекайте. На старше покоління, яке і без того сумує за СРСР, впливають російські телеканали, які висвітлюють будь-яку ситуацію в Україні так, як потрібно їм — пропагандою. Але якщо є бажання, в Новоазовську можна подивитися популярні українські, а також регіональні канали, які «добивають» із сусіднього Маріуполя. Та жителі віддають перевагу телебаченню РФ.

Якщо вже говорити про засоби масової інформації в окупованому Новоазовську, то тут і досі продовжують друкувати «Родное Приазовье» — це районна громадсько-політична газета, що видається з 1935-го року. Хоча зміст її дещо змінився: сьогодні на її сторінках можна побачити фото та цитати «керівника республіки» Захарченка, замість українських політиків, почитати новини про міські збори або реформи в «ДНР», розмістити оголошення. Газет українською в місті більше немає.

Більшість місцевих жителій за Україною не сумують і віддають перевагу російським телеканалам Фото надане автором листа

Поспілкувавшись з місцевими, розумієш, що у Новоазовську мало хто хоче повернення в Україну, мало хто в неї вірить. Багато місцевих вже вважають себе жителями Росії: дорослі — бо колись застали «могутній» СРСР і отримали шанс туди повернутися, а діти — наслухавшись повчань старших. Є і ті, які дотримуються нейтралітету, бо просто бояться війни. Інші вважають, що українська влада їх покинула і тепер «знищує Донбас».

«Ностальгія, звичайно, накочує. По неволі сумуєш за мирним часом», — розповідає місцева жінка.

Єдине і найсильніше спільне бажання з обох боків лінії розмежування «аби не стріляли та швидше закінчилася війна».

Підписуйтесь на наш канал в Telegram