У православних — Великий піст, а в католиків — уже Великдень. Чому християни не святкують Пасху разом

Православні та греко-католики 18 березня розпочали Великий піст — період духовної та тілесної підготовки до свята Воскресіння Христового, яке цього року вони відзначатимуть 5 травня. А ось римо-католики святкуватимуть Пасху вже цієї неділі, 31 березня. Хоч Православна церква України й перейшла на новоюліанський календар, Великдень її паства святкуватиме не одночасно з католиками. Як так сталося, що східні та західні християни по-різному обчисляють дату головного для них свята і чи можливо, що колись церкви святкуватимуть спільно — розбиралося hromadske.

Як визначили, коли святкувати Великдень?

На відміну від Різдва Христового (25 грудня) чи Богоявлення (6 січня), Світле Христове Воскресіння у християн — перехідне свято. Тобто його дата змінюється щороку.

Великдень — головна подія християнства і фундамент віри: воскресіння Ісуса Христа описують усі чотири євангелісти — Матвій, Марко, Лука та Іван, а апостол Павло зазначає, що якби Христос не воскрес, то вся християнська віра була б даремна.

А втім, ще у II столітті виникли непорозуміння стосовно того, коли святкувати Великдень. Вважається, що спершу християни святкували, спираючись на місячно-сонячний єврейський календар. Дехто вшановував Воскресіння Христове на 14-й день нісана, коли євреї починали святкувати Песах — свято, встановлене на честь виходу їхнього народу з Єгипту, — незалежно від дня тижня. Інші ж переносили святкування на неділю.

Ця прив’язка до Песаха не була випадковою, адже євангелісти вказували, що Ісус Христос перед тим, як відстраждати, померти й воскреснути, прибув до Єрусалима саме напередодні цього єврейського свята. Християни вірять, що розп’яття Христа припало на початок Песаха, тобто на 14-й день нісана.

Водночас наприкінці III століття християни почали сумніватися, чи правильно євреї визначають 14-й день нісана, який обов’язково мав випадати на весняне рівнодення або на наступний день після нього, щоб не порушувати біблійну оповідь і традицію. Крім того, християнським громадам доводилося консультуватися з єврейськими щодо того, який місяць вони визначають нісаном.

На Першому Вселенському соборі у 325 році, який ще називають Першим Нікейським за місцем його проведення, християни вирішили домовитися, коли слід святкувати Великдень. Собор не давав подробиць для обчислення — це визначили пізніше, — але встановив два правила: незалежність від єврейського календаря та спільна дата для всіх християн.

Саме після Першого Нікейського собору виникло відоме сьогодні правило, що Великдень треба святкувати першої неділі після весняного повного місяця, який є першим повним місяцем після весняного рівнодення — 21 березня.

Чому ж тоді християни святкують порізно?

Не завжди, адже приблизно раз на 3-4 роки (інколи проміжок довший) трапляється збіг дат — тоді православні та римо-католики святкують Великдень в один день. Так було, наприклад, у 2017 році, і буде в недалекому майбутньому — у 2025 і 2028 роках.

Річ у тім, що православні та римо-католики обчислюють дату Великодня за різними пасхаліями, хоч обидві вони засновані на складних розрахунках, які охоплюють різні астрономічні та календарні чинники.

Православна церква дотримується давньої александрійської пасхалії, що спершу спиралася на александрійський календар, а у V столітті була «синхронізована» з юліанським. Весняне рівнодення в александрійській пасхалії зафіксовано 21 березня за юліанським календарем (що відповідає 3 квітня за сучасним григоріанським календарем). Водночас відставання від астрономічних реалій означає, що насправді весняне рівнодення припадає на 8 березня за юліанським календарем — тоді ж, коли за григоріанським настає 21 березня.

Крім того, ключову роль в обчисленні дати Великодня відіграє повна фаза Місяця. В александрійській пасхалії перший повний місяць визначають за 19-річним Метоновим циклом, названим на честь давньогрецького астронома Метона.

Ще одна проблема — коли повня випадає до 21 березня за юліанським календарем (тобто до 3 квітня за григоріанським). Тоді її не враховують, а «пасхальним» вважають наступний повний місяць — і Великдень святкують уже за 30 днів після цього, по суті, після другого новомісяччя. Якщо ж «пасхальний» повний місяць припаде на неділю, то Воскресіння Христове святкуватимуть наступної неділі.

Також Правилами святих апостолів, на які посилалися отці Першого Вселенського собору, встановлено, що Великдень не може збігатися з єврейським Песахом. Святкування Пасхи раніше за весняне рівнодення або з юдеями навіть передбачає санкцію — позбавлення священного сану.

Наразі александрійською пасхалією послуговуються не тільки православні чи греко-католицькі церкви, а й деякі орієнтальні, як-от Ефіопська чи Коптська, які, щоправда, спираються під час обчислення на власні церковні календарі. А втім, у 2024-му ефіопи, копти, еритрейці та деякі сирійці святкуватимуть Воскресіння Христове 5 травня разом із православними.

На відміну від християнського Сходу, римо-католицька церква (а також протестанти, які від неї згодом відкололися) використовує григоріанську пасхалію. Це сталося після календарної реформи в XVI столітті, запровадженої Папою Римським Григорієм XIII, щоб зупинити відхилення 21 березня за юліанським календарем від астрономічного весняного рівнодення.

Почавши реформу, римо-католики хотіли повернутися до принципів Першого Нікейського собору, щоб святкувати Великдень у першу неділю після першого повного місяця, який настає після весняного рівнодення. Проте порушили правило про те, що Великдень не може бути раніше від Песаха чи збігатися з ним.

Перехід на новий календар не змінив пасхалії?

Ні, усі 10 із 16 автокефальних православних церков, включно з Православною церквою України, які перейшли на новоюліанський календар, водночас залишили юліанський календар для обчислення дати Великодня.

Хоча в 1923 році, коли у православ’ї зародилася календарна реформа, справді пропонували запровадити астрономічне правило для визначення дати святкування Воскресіння Христового. Згідно з ним, Великдень мали би святкувати в першу неділю після першої повні після рівнодення з півночі до півночі на меридіані Храму Гробу Господнього в Єрусалимі. Якби повний місяць випадав на неділю, то Великдень переносили б іще на тиждень. Проте цю пропозицію так і не втілили.

Те саме стосується й Української греко-католицької церкви, що, як і ПЦУ, перейшла на новий календар у 2023 році. Усі свята пасхального циклу українські православні та греко-католики відзначають, як і раніше.

Виняток становить ще одна католицька церква східного обряду — Мукачівська греко-католицька єпархія, яка підпорядковується безпосередньо Риму. Вона запровадила григоріанський календар із відповідною пасхалією. Ще одна її відмінність — звершення богослужінь церковнослов’янською.

У складі Вселенського патріархату Константинополя також є Фінляндська православна церква, що послуговується григоріанською пасхалією.

Чому б християнам не визначити спільну дату?

У 2025 році, з нагоди 1700-річчя Першого Вселенського собору, Всесвітня рада церков планує провести в Єгипті конференцію, щоб поміркувати про «видиму єдність» різних християнських церков і те, як християни можуть сьогодні свідчити про «життя апостольською вірою».

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав раніше поділився оптимістичними очікуваннями, що перед цією зустріччю «ведеться праця в діалозі між Римом і Константинополем» над спільною оновленою пасхалією.

«Разом працюватимемо, долучаючись до всіх видів праці вселенського християнства для реформи пасхалії. Сподіваюся, це буде спільне рішення недалекого, але все-таки майбутнього», — зазначив він.

Священник ПЦУ, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко не вважає, що до 1700-річчя Першого Нікейського собору церкви встигнуть розробити і представити нову пасхалію, адже потрібно все перевірити й порахувати. Натомість, на його думку, це можна зробити до 2033 року, коли християнський світ святкуватиме 2000-ліття Воскресіння Христового.

«Я думаю, що це було б дуже добре, якби християни всього світу святкували Великдень в один день», — вважає отець Георгій.

Однак зауважує, що в історії церкви майже ніколи не було єдиного календаря, і нема нічого поганого в тому, що християни вшановують головні для них події в різні дні.

«Ба більше, якщо ми не маємо однієї дати, то це привід для взаємного пізнання, коли ми можемо відвідувати громади одне одного, дізнаватися більше про традиції. Ми можемо мати різні дати, але відчувати єдність і повагу між собою», — наголосив священник.

Отець Георгій зауважив, що принциповою є власне віра у воскресіння Ісуса Христа, а дата святкування цієї події — другорядне.

Натомість директор «Релігійно-інформаційної служби України» (РІСУ) Тарас Антошевський каже, що «недобре», коли навіть у межах греко-католицької церкви є різні календарі.

«Українська греко-католицька церква завершує другий день посту, а її парафії за кордоном і Мукачівська єпархія — страсний тиждень. Коли сусіди святкують за різними календарями, це не є добрим. Уявіть собі, як це, коли в одному храмі служать представники різних церков, а в нас є такі випадки», — пояснив він.

А втім, керівник РІСУ не очікує, що християни зможуть досягти єдності у святкуванні найближчим часом, нагадуючи, що православні та католики намагалися домовитися про спільну дату святкування Великодня ще з 1990-х років. Окрім того, він зазначив, що будуть і категоричні противники, як-от російська православна церква, де накладають анафеми навіть на тих, хто переходить на новоюліанський календар, за яким живуть інші автокефальні церкви.

Також, за словами Антошевського, спільну пасхалію можуть відкинути православні, що продовжують триматися юліанського календаря.

Варто пам’ятати, що православна церква не централізована, як католицька, і ухвалення важливих рішень відбувається соборно. Навіть якщо Константинопольський патріархат розробить з Римом спільну пасхалію, це не означатиме, що всі православні церкви обов’язково її сприймуть.