«Усюди в місті наші»: як Україні в Стамбулі вручали томос про автокефалію

Як Константинополь проголосив про створення 15-ї автокефальної церкви в православ'ї напередодні різдвяного святвечора — в репортажі Громадського зі Стамбула.

«Що ми зробили!»

Другий день урочистої церемонії передачі томосу про автокефалію пройшов у більш релігійній тональності, ніж перший, коли 5 січня Вселенський патріарх Варфоломій підписав грамоту про автокефалію в присутності політиків та ієрархів з України.

Перші парафіяни, які заходили в собор Святого Георгія, могли бачити незвичайну для храму картину: під мірний спів ченців на східний манір, неначе він увібрав відгомони щоденних закликів муедзинів, на троні Константинопольських патріархів молився митрополит Епіфаній. Так патріархія віддавала данину поваги очільнику автокефальної церкви.

Президент України Петро Порошенко приїхав безпосередньо перед початком богослужіння. У щільному кільці охорони і журналістів він без зупинок на заяви (на питання одного з присутніх «Історичний день сьогодні для України, чи не так?» Порошенко лише, стримано посміхнувшись, погодився: «Абсолютно, так») пройшов до храму і пробув там в оточенні родини та політичних соратників.

Ще до появи Порошенка в собор прийшов Віктор Ющенко — людина, яка якщо не закінчила процес автокефалії, то точно упевненіше за всіх почала його у 2008 році:

«Ти бачив, що всюди в місті наші, всюди українська мова! Що ми зробили!», — третій президент України говорив так, ніби емоції заважають йому сформулювати те, що він хоче сказати.

Але це і так було зрозуміло. Українська мова справді звучала цього дня на Фанарі, в районі Стамбула, де знаходиться собор Святого Георгія, часто: в кафе біля храму, на вулиці, у самій церкві. Хтось спеціально приїхав на церемонію з України, прийшли сюди й українці, які живуть в Стамбулі.

Собор святого великомученика Георгія розташований в районі Фанар у Стамбулі. Поруч — адміністративні будівлі Константинопольського патріархату, резиденція Варфоломія. Цей комплекс будівель став резиденцією Вселенського Патріарха в 1601 році. Зовнішній вигляд собору, на місці якого колись був жіночий монастир, досить скромний, але він є однією з головних православних святинь — тут, за переказами, знаходиться частина стовпа бичування Ісуса Христа із залишками кільця, до якого він був прив'язаний, тут зберігаються мощі святих. Собор не зберіг свій первісний вигляд, — він багато разів перебудовувався через пожежі та руйнування.

Друга значна група учасників урочистості — грецька громада. Це ті парафіяни, які не могли пропустити важливе церковне свято, Різдво, що збіглося з історичною для України подією.

Третя група гостей Фанару — туристи. Попри важливість моменту, держохорону і безліч камер, патріархія вирішила не закривати храм від тих, хто приїхав на вихідні до Стамбула. Різномовні групи терпляче стояли в черзі до собору, аби на кілька хвилин зайти всередину і побачити, що ж там відбувається.

Відгороджені від журналістів, туристів, допитливих жителів Стамбула і парафіян, що запізнилися, священнослужителі, політики та запрошені гості зберігали мовчання і брали участь у молитві. В іншому храм нагадував східний базар, де постійно змінюються обличчя, все рухається і зупинятися не збирається. У цьому русі не відразу стало зрозуміло, що церемонія передачі томосу відбувається прямо посередині служби, у той момент, коли зазвичай священики проповідують після Євангелія.

«Зима вже пройшла»

Коли слово взяв Патріарх Варфоломій, він почав з уривка біблійної книги Пісня над піснями, мабуть, найпоетичнішої книги Святого Письма: «Ось, зима вже пройшла; дощ минув, перестав; квіти з’явились на землі; настав час для співів, і голос горлиці чути в країні нашій...»

Ці образи патріарх розшифрував. Зима і дощ — ті труднощі, які довелося століттями переживати українському православ'ю. А квіти й горлиці — це надії на майбутнє. Варфоломій знову пояснив, чому Константинополь історично вважає Київ та Україну своєю канонічною територією, та наголосив, що Константинополь віддав їх Москві на певний час на чітких умовах, тому що інакше не можна було. Але часи змінилися. Варфоломій згадав підпорядкування Київської митрополії Москві, яке відбулося при патріархові Діонісії IV в 1687 році, відзначивши, що Константинополь дозволив висвячення митрополитів у Києві патріархом Московським, проте ніколи не визнавав, що Москва має над Києвом канонічну юрисдикцію.

Він також згадав 1325 рік, коли в Москву була перенесена кафедра митрополита (до цього вона розташовувалась у Владимирі — ред.), після чого вказав, що віряни в Києві прагнули до еклезіастичної незалежності не тільки останні 30 років, але й протягом попередніх століть — саме про це, зокрема, йшлося в першій Конституції України гетьмана Пилипа Орлика від 1710 року. У тексті було сказано, що «православна церква України повинна залишатися під святим апостольським престолом в Константинополі».

«Сьогодні починається нова сторінка в історії України. Константинопольська церква, яка дарувала еклезіастичний статус автокефалії всім новим заснованим церквам, сьогодні ввіряє її у ваші руки. (...) Сьогодні, офіційно і канонічно, ви стаєте 15-ю церквою в благословенному хорі автокефальних церков», — зазначив Варфоломій, звертаючись до Епіфанія.

У слові-відповіді предстоятель української церкви Епіфаній багато дякував. Патріархові, церквам, які підтримали ідею автокефалії, політикам, які допомагали довести справу до логічного завершення. Згадав новий глава нової церкви й своїх попередників та однодумців з недавнього минулого. Мстислава Скрипника — митрополита-емігранта, який на самій зорі незалежності очолював автокефальний рух і навіть був оголошений патріархом.

Саме Епіфаній у присутності Варфоломія, церковного і світського керівництва подякував своєму наставнику та вчителю — почесному патріархові Філарету. І, що було зовсім несподіваним, згадав митрополита Володимира Сабодана, без якого сьогоднішньої події могло і не бути.

Після промов Варфоломій під вигуки «Аксіос» — «гідний» в перекладі з грецької — передав Епіфанію довгоочікувану грамоту та миро, те саме миро (освячена і присмачена пахощами оливкова олія, необхідна для здійснення таїнств), яке, за версією РПЦ, патріарх Константинополя готувався продавати українцям за надзвичайною ціною. Передав на очах у всіх без будь-якої оплати й умов як дар.

Після церемонії служба продовжилася, але в храмі стало набагато більше місця. Багато хто чекав саме на передачу томосу і після того, як це нарешті сталося, вийшов у двір патріархії.

Після закінчення молитви ієрархи разом з політиками та президентом Порошенком пішли до берега бухти Золотий ріг — це без перебільшення п'ять хвилин пішки від храму — резиденція Вселенської патріархії знаходиться майже на набережній.

Патріарх з єпископами освятив води затоки. Деякі парафіяни — зовсім як на Дніпрі на Водохреща — почали стрибати у воду. З різних кінців бухти до місця молитви вже підтягнулися катери, пороми й човни, — охочих подивитися на тих, хто зважився зануритися у воду при 3 градусах тепла, виявилося чимало.

Церемонія пройшла досить швидко, і процесія повернулася до храму. Політики залишили їх дорогою. Президент, спікер, міністри та чиновники сіли в машини та поїхали — вкотре святкувати. Священнослужителі, віряни та журналісти, які висвітлювали надання автокефалії, повернулися до патріархії й ще довго не розходилися.

«Дякую вам, ви всі старалися», — дякував вірянам і репортерам один з екзархів Даниїл, призначений Варфоломієм готувати процес надання томосу. Його колега — владика Іларіон, який протягом усіх останніх місяців намагався помирити й переконати українських ієрархів, тепер 7 січня знову буде в Києві та проведе різдвяну службу в Андріївській церкві.

Приймав вітання митрополит Еммануїл, той самий, що проводив Об'єднавчий собор у Києві. Ще один герой собору — митрополит Михайло з Луцька — був привітний. У процесі об'єднання церков цей донедавна маловідомий ієрарх став лідером значної групи єпископів у Київському патріархаті, які бачили його майбутнім предстоятелем ПЦУ. На всі питання про те, чи правда, що на соборі його під тиском патріарха Філарета змусили зняти кандидатуру і поступитися Епіфанію (до обрання на Об'єднавчому соборі — єпископ УПЦ КП і намісник Філарета — ред.), віджартовувався і запрошував до себе в єпархію, подивитися, як живе церква.

Активний у соцмережах та телеефірах, архієпископ і довгі роки офіційний спікер Української православної церкви Київського патріархату Євстратій Зоря сяяв, — йому не доводилося служити в цьому храмі, як і всім його побратимам з тепер вже колишнього Київського патріархату. Для них сьогоднішня служба з Варфоломієм — знак визнання, яке тепер у них ніхто не відбере.

Планується, що 7 січня Епіфаній проведе в соборі Святої Софії в Києві різдвяну літургію — першу в ролі повноправного глави помісної Православної церкви України.

Після церемонії вручення томосу в Стамбулі президент Порошенко порівняв цю подію з актом проголошення незалежності країни й запросив Варфоломія приїхати з візитом в Україну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Сам собі пан: хто і коли надавав томос церквам, і хто писав його для України

Томос про надання автокефалії Православній церкві України Вселенський патріарх підписав 5 січня. У цьому документі надання грамоти про незалежність обґрунтовано тим, що про самоврядування з початку здобуття Україною незалежності просили й церковні діячі, й українські чиновники. Томос також зафіксував юрисдикцію Православної церкви України — вона обмежується територією держави, тому ПЦУ не може ставити єпископів або засновувати парафії за межами України. Парафії ПЦУ відтепер підпорядковуються Вселенському патріархату.

У тексті документа також визначено, що томос дається на збереження предстоятелю Православної церкви України Епіфанію і президенту України Петру Порошенку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖЯк Порошенко Константинополь брав: історія томосу для українського православ'я