Утеплення будинку: з чого почати, де взяти гроші та чи є в цьому сенс

Яєчня на трубах

Старі українські будинки — класичні головні герої сюжетів про неефективне використання енергії. Наприклад, популярна демонстрація — смаження яєчні на «голих» трубах системи опалення, що красномовно демонструє гігантські втрати тепла намарно.

Тож найкращий спосіб зменшити суми в платіжках — мінімізувати даремне витрачання тепла.

Часто цю проблему розв’язують, так би мовити, локально — «латають» стіни лише на тому клаптику, де розташована квартира, а решта будинку залишається «голою». У такий спосіб ви справді можете підвищити температуру у своєму помешканні, проте економію в платіжці це принесе лише в тому разі, якщо є автономне опалення з можливістю його регулювати.

Ба більше, експерти вказують на те, що клаптикове утеплення руйнує будівлю, а також може стати причиною підвищення вологості та виникнення грибка.

Загалом же утеплення буде ефективним за умови комплексної модернізації будинку.

«Є два компоненти — джерело постачання тепла та швидкість його витікання з будинку. Треба встановити регулювання тепла, щоб його не заходило забагато чи замало. Регулює це система індивідуального теплового пункту (ІТП). Друге — утеплення огороджувальних конструкцій будинку. Це стіни, вікна, перекриття, дах, підвал, вентиляція», — пояснює в коментарі hromadske Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України».

Рахуйте і регулюйте

Тож якщо мешканці будинку вирішили не нагрівати вулицю та зменшити витрати на опалення, розпочати потрібно з індивідуального теплового пункту. Зазвичай його розташовують у підвалі, він під’єднує внутрішню систему до зовнішніх теплових мереж.

Цей інструмент дозволить регулювати об’єми й температуру гарячої води у трубах, щоб не відкривати вікна, коли взимку на вулиці «плюс», а до батарей неможливо торкнутися. Також ІТП забезпечує облік спожитого тепла, завдяки чому жителі будинку платитимуть за використане тепло, а не просто за нормативами, незважаючи на температуру на вулиці.

Сучасні ІТП здатні автоматично регулювати температуру залежно від погодних умов. А ще вони зберігають якість води у системі, щоб труби залишалися чистими й не містили хвороботворних бактерій.

Далі корисно буде порахувати, скільки тепла витрачає кожна конкретна квартира. Зокрема, можна використати теплові лічильники, які встановлюються на стояках. Проте з ними є багато проблем.

По-перше, в Україні довго діяли радянські будівельні норми з вертикальним розведенням труб, коли теплоносій іде згори донизу через увесь будинок. За таких умов встановити лічильник неможливо. Працюватиме він лише з горизонтальним розведенням, а таких будинків значно менше.

«Якщо лічильник є в когось одного, виникає питання, хто скільки платить за місця загального користування (наприклад під’їзд — ред.). Проблему лічильник не розв’язує, а перекидає на тих, хто його не поставив. До того ж індивідуальні лічильники — дороге задоволення», — каже Святослав Павлюк.

Експерт нагадує, що є альтернатива — розподільник теплової енергії. Це невеликий прилад із датчиками, який кріпиться прямо на батарею і рахує як її температуру, так і температуру в кімнаті, обчислюючи умовний коефіцієнт тепловіддачі. Цю інформацію розподільник у реальному часі передає через радіоканал на концентратор, встановлений у квартирі або в під’їзді. Загальний концентратор збирає дані з усіх квартир.

Така система дозволяє уникнути ситуації, коли ваш сусід встановив собі потужніші радіатори, споживає більше тепла, але платите ви за «квадратуру», а не за спожитий ресурс. Також передавання інформації в реальному часі допоможе виявити, чи не маніпулює хтось із жителів показниками. Крім цього, розподільники дешевші за лічильники і їх просто встановити.

Водночас важливо зазначити, що працює така система тільки тоді, коли розподільники встановлять у понад 50% квартир, тож без умовлянь сусідів не обійтись. Як додає Святослав Павлюк, для точнішої роботи краще мати хоча б 70% квартир із такими пристроями.

Насамкінець треба розуміти, що все це — про облік споживання, який сам собою не дозволяє суттєво зекономити. Тому в комплексі з такими змінами має бути й утеплення.

Утеплюйте та економте

Тепло виходить із будинку через стіни, вікна та двері, вентиляцію, дах і підвал.

Теплоізоляція зовнішніх стін — один з основних заходів на шляху до енергоефективності. Найбільш розповсюджені матеріали для утеплення: пінополістирол, мінеральна вата (скловата), плити з кам’яної (базальтової) вати, піноізол, ековата тощо.

Кожен із матеріалів має особливості. Наприклад, у мінеральної вати прекрасна вогнестійкість, звукоізоляція, її просто кріпити до нерівної поверхні, однак вона багато важить. А ось пінополістирол (пінопласт) доволі легкий, але належить до легкозаймистих матеріалів.

Важливо утеплювати стіни з дотриманням будівельних норм, зокрема товщини теплоізоляції, інакше можна зробити тільки гірше. Тож економити на спеціалістах не варто.

У випадку з вікнами найочевидніший шлях — заміна старих шибок на склопакети, і краще — енергоефективні. Такі вікна забезпечують проникнення сонячного проміння й пасивне опалення, повітрообмін тощо.

Якщо ж можливості замінити вікна немає, можна утеплити їх за допомогою спеціальних матеріалів: ущільнювача, герметика, віконної плівки тощо.

Важливо пам’ятати, що в більшості будинків двері та вікна забезпечують вентиляцію, тож міняти їх потрібно так, щоби не порушити цю систему. Погіршення вентиляції може стати причиною появи сирості та грибка.

Підвал утеплюють за допомогою теплоізоляційних плит. Також у підвалі, де зазвичай стоїть тепловий лічильник, слід утеплити труби, щоб із самого початку система не віддавала тепло. Використати можна, зокрема, мішки-термоізолятори.

Утеплювати труби доречно не лише в підвалі, а й у всіх місцях загального користування, себто в під’їзді й т. п.

Усі ці модернізації можна назвати необхідним мінімумом, проте в кожному будинку характеристики індивідуальні, наголошує Святослав Павлюк з асоціації «Енергоефективні міста України».

«Усе залежить від товщини стін, матеріалу, якості вікон, вентиляції, перекриття й так далі. Мета — довести будинок до мінімального споживання кількості тепла на квадратний метр», — пояснює він.

Експерт зазначає, що після комплексного утеплення економія на опаленні буде відчутною.

«Це абсолютно точно треба робити. Є будинки, де економія сягає 40-70%», — каже Павлюк.

Де взяти гроші

Зробити все вищезгадане недешево, а скинутися грошима жителі можуть тільки добровільно, змусити їх немає жодних правових підстав. Тому найреальніший спосіб модернізувати будинок — державні програми.

Наприклад, Державне агентство з енергоефективності реалізує програму «Теплі кредити». З нею фізичні особи можуть узяти кредит на заміну газового чи електричного котла, а держава компенсує 20% (але не більше ніж 12 тисяч грн).

Також ця програма дозволяє власникам приватних будинків компенсувати 35% суми кредиту (але не більше як 14 тисяч) на придбання енергоефективного обладнання чи матеріалів.

Головну програму для багатоквартирних будинків — «Енергодім» — реалізує Фонд енергоефективності, вона відшкодовує до 70% усіх витрат. Украй важливий момент — скористатися програмою можуть лише ОСББ.

Для участі в ній спочатку треба здійснити енергоаудит будинку. Можливо, вам і не потрібно утеплювати стіни, бо це економічно недоцільно.

«Енергоаудит треба проводити для з’ясування, що слід робити — нинішнього стану й того, куди плануємо йти. Він коштує (залежно від міста й розміру будинку) 25-40 тисяч гривень», — розповідає Святослав Павлюк.

Після аудиту ОСББ має обрати, яких саме енергоефективних заходів хоче вжити в будинку. Якщо заявку схвалюють, Фонд компенсує частину витрат на енергоаудит.

Потім ОСББ готує проєктно-кошторисну документацію, це коштує 120-200 тисяч грн, частину з яких також компенсують, каже Павлюк. Цей проєкт подається на затвердження Фонду енергоефективності. Після його схвалення ОСББ обирає підрядника. Після верифікації виконаних робіт Фонд переводить компенсацією на рахунок ОСББ.

Крім національних програм, існує значна кількість місцевих, які також відшкодовують частину витрат, відсотки за кредитом тощо. Державне агентство з енергоефективності запустило мапу таких програм. Проте далеко не всі вони отримують фінансування.

Підводні камені

Як зазначає Святослав Павлюк, останніми роками недоотримують фінансування й згадані вище державні програми. Але гроші вони все ще мають, до того ж їх також дають міжнародні донори.

«Поки запас грошей на рахунку вимірюється мільярдами, страх, що вони закінчаться, є, але мінімальний», — каже він.

Експерт додає, що не знає прецедентів, коли б Фонд енергоефективності не виплатив грант учасникові проєкту. Але заявку треба ще подати.

«Люди мають погодитись, що хочуть витратити на це кошти, треба знайти гроші на аудит. ОСББ може не мати таких грошей. Потім проєктно-кошторисна документація, на неї також треба згода людей. Третя згода — на отримання кредиту. А збори складно організувати — невідомо, хто є, кого немає, переконати бабусь, наприклад», — розповідає Павлюк.

Ще одна важлива річ — час. Кожен зі вказаних кроків програми потребує його досить багато. Тільки на підготовку всіх документів та їхнє схвалення, тобто до початку самих робіт, може знадобитися до 1,5 року. Загалом же, за підрахунками асоціації «Енергоефективні міста України», від самого початку до завершення робіт минає до 2,5 року.

«А всі практичні заходи виконують не в опалювальний сезон. Треба розпочати всю цю роботу, щоб вийти на затвердження кредиту й початок робіт на березень-квітень, коли закінчиться опалювальний сезон. Тобто ми маємо 5-6 місяців на роботу. Узимку ніхто цього не робить», — пояснює експерт.

Також треба знайти кваліфікованого підрядника. Обирає його ОСББ, а не Фонд. Але головну проблему Павлюк бачить в іншому.

«Найбільша перешкода, як на мене, в тому, що це можуть зробити лише ОСББ, а решта — ні. Зазвичай будинки з ОСББ у кращому стані, а ті, що без них, — у гіршому. Саме там треба робити утеплення, а інструментів для цього немає», — пояснює він.

* * *

Але енергоефективність будинку — це не лише економія в платіжках.

«Завдяки термоізоляції будинок стає стабільнішим, бо немає таких температурних розширень "зима-літо". Перепад по поверхні будинку може сягати 50-70 градусів, у зв’язку з чим просто починає тріскатися обшивка. А якщо є теплоізоляція, конструкція будинку перебуває в тій самій зоні 20-35 градусів. І він, відповідно, стоятиме значно довше», — пояснює Святослав Павлюк.

Тож модернізація будинку — це не лише про комунальні платежі, а й про щось більш довгострокове, над чим мало хто задумується.