В Києві Андрухович і Малкович читатимуть твори Бруно Шульца

4 листопада відбудеться вечір, присвячений творчості письменника та художника Бруно Шульца. Його твори читатимуть  Юрій Андрухович, Іван Малкович, Тарас Малкович та Андрій Безуглов.

Творчість Бруно Шульца багато літературознавців оцінюють на рівні Франца Кафки та Марселя Пруста. Письменник народився 1862 року в Дрогобичі, що на той час перебував під владою Австро-Угорщини.

За життя Шульца були опубліковані лише дві його збірки: «Цинамонові крамниці» (1933) та «Санаторій під Клейпсидрою» (1937). Решта його творів була опублікована вже посмертно, після 1964 року — «Проза» (1964), «Друга осінь» (1973), «Книга листів» (1975).

   Юрій Андрухович, письменник

Про Шульца вперше мені розповів Юрій Винничук у травні 1986 року. Потім протягом року-двох було дедалі більше розмов про Шульца. Потім в нашій тодішній газеті я раптом прочитав переклад одного з його оповідань. Здається, то була «Друга осінь» в перекладі мого знайомого франківського художника Миколи Яковини, це і був перший текст Шульца, який я прочитав у своєму житті. Приблизно, у ці часи, кінець 80-тих, я писав вірші до своєї майбутньої поетичної книжки, які на мій погляд десь із Шульцом перегукувалися, хоча я ще його не читав, і знав з того як це було описано іншими. Мені здавалося, що я належу до цього «шульцівського світу». Власне, більшість із цих текстів ми з гуртом «Karbido» пізніше використали у «Цинамоні» (альбом Ю.Андруховича із гуртом).

Перекладання його творів — це окрема історія. Це почалося, ніби 2011-го, я знайшов такий момент, коли нічого більше не робив, працював тільки над цим. Це було у вересні, у мене з’явилася стипендія в Швейцарії, в одному маленькому містечку, де надавалося житло у колишньому будинку садівника. Там серед цього саду, собі живеш, працюєш, ця атмосфера дуже підходила мені під Шульца, хоча перший текст як ми знаємо «Серпень», я почав його перекладати у вересні, але дні були абсолютно такі — схожі на ті, що в оповіданні. Тобто вже із першим оповіданням все стало на місце.

   Іван Малкович, поет і видавець

Колись я вперше почув від свого приятеля про Бруно Шульца і про його «Цинамонові КРИНИЦІ» (так я сприйняв тоді на слух «цинамонові крамниці»), і коли згодом придбав книжку, то спершу був навіть трохи розчарований, що там не «криниці», а «крамниці»...

Мій улюблений письменник Богуміл Грабал казав, що йому для натхнення треба прочитати бодай півсторінки Шульца, і в нього від надміру емоцій починає крутитися голова, він відкладає книжку і мусить вийти на свіже повітря. Отож попередні українські переклади Шульца були непогані, але вони мене не надихали. Шульц повнокровно зазвучав мені лише в перекладі Андруховича, бо коли за справу береться майстер, відразу з’являється магія тексту.

Отож видавши Шульца, я передовсім ще раз відкрив його для себе, і нарешті зрозумів Грабалове захоплення цим письменником.

Деталі події за посиланням.