Що сталося? 

Війська в Станиці з обох боків почали відходити. Що відбулось? Обидві сторони — українські військові дали сигнальну ракету, яка засвідчила про те, що вони готові відвести свої сили на кілометр і бойовики так званої ЛНР зі свого боку дали сигнальну ракету, що вони готові відвести свої сили на кілометр назад. 

Відтак українські військові відійшли на одній точці в Станиці, а бойовики — відвели війська на своїй точці поблизу КПВВ. 

«Ми змусили противника відвести підрозділи за лінію, означену в Мінських домовленостях 2014 року, ніякого залишення позицій не відбулося, наші підрозділи покращили положення»прокоментував заступник командувача об'єднаних сил та представник України в безпековій підгрупі на мінських домовленостях Богдан Бондар. 

Упродовж трьох днів сторони будуть відходити і з інших позицій поблизу Станиці Луганської.

Що передувало розведенню сил? 

Про розведення сил сторони домовилися на засіданні тристоронньої контактної групи ще 5 червня. Саме розведення мало початись з 10 червня. 

Але лише з 19 червня почався безперервний режим тиші на цій ділянці. І він вперше тривав 7 діб поспіль. Що й дало змогу почати сьогодні розведення сил. 

Також українські військові заздалегідь звели нові позиції, на які вони від сьогодні переходять. Чи звели такі бойовики — не зрозуміло. 

Розвести війська на трьох ділянках уздовж лінії фронту намагалися з 2016 року. Саме три роки тому 21 вересня 2016 представники України, Росії та ОБСЄ вирішили і записали це в рамковій угоді, — у трьох населених пунктах Петровське, Золоте та Станиця Луганська сторони повинні відійти вглиб на кілометр.

Українські військові на лінії розмежування біля КПВВ у Станиці Луганській, Луганська область, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

Для чого це потрібно? 

«Відведення військ у Станиці Луганській допоможе мати цивільному населенню безпечний перехід через річку Сіверський Донець. Ми документували цей процес, але поки, ми не можемо сказати, що конкретно було зроблено», — говорив тодішній заступник голови спостережної місії ОБСЄ Александр Хуг в коментарі Громадському. 

В Петрівському на Донеччині, і в Золотому на Луганщині сили в 2016 вдалося відвести. 

Відтак у Золотому змогли звести контрольний пункт в'їзду-виїзду, хоча його так і не змогли досі відкрити. 

З українського боку все готове, але на Мінську не можуть домовитися, аби єдиний автомобільний пункт пропуску на окуповану територію Луганської області був відкритий і з боку бойовиків «ЛНР». В Золотому врешті військові пізніше повернулися на ті ж позиції, з яких вони відійшли. 

Розведення військ у Станиці дало б змогу відбудувати в майбутньому зруйнований міст, через який щодня проходять люди, наприклад, за минулий місяць їх пройшло в обидва боки 465 тисяч — і це по розбомбленому мосту пішки. 

Війська тут намагалися відвести десятки разів. Але ніколи для цього не вистачало семи днів тиші. А коли й вистачало, то з того боку щось завжди було не готове, аби пустити сигнальну ракету. 

Якщо сили розведуть, то контрольно-пропускний пункт опиниться не біля позицій українських військових, а перед ними, так само буде і на іншому боці Сіверського Донця — бойовики відійдуть за КПВВ.

Люди проходять повз барикаду на останньому блокпосту українських військових перед позиціями бойовиків, Станиця Луганська, Луганська область, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

Чого бояться місцеві в Станиці Луганській? 

Юрій Золкін — голова Станично-Луганської військово-цивільної адміністрації в коментарі Громадському коротко сказав: «я сподіваюсь, що безпека громадян після розведення буде забезпечна, в мене зараз немає інформації щодо техніки виконання розведення з того боку».

У жовтні 2016 мешканці Станиці протестували проти розведення сил. Вони боялися, що бойовики своїх умов не виконають і просто повернуться на покинуті позиції одразу після відведення та захоплять Станицю. 

Після цього протесту відведення відклали на невизначений термін. 

За три роки українська сторона постійно звинувачувала бойовиків у зриві домовленостей. Також в українців у Мінську були вимоги до ОБСЄ вести цілодобове спостереження на цій ділянці, але в спостережній моніторинговій місії наполягали, що їхній мандат не передбачає нічного спостереження саме за участі моніторів. Водночас їхні камери вночі на цій ділянці фіксують усе.

Люди, зокрема представники ОБСЄ, прямують до зруйнованого мосту на КПВВ у Станиці Луганській, Луганська область, 25 червня 2019 року
Фото:

Громадське

Чому бойовикам це не вигідно? 

Сили так званої «ЛНР» укріпилися на пагорбі, де стоїть пам’ятник князю Ігорю. З військової точки зору — це стратегічно вигідніша позиція, аніж в українських військових, позиції яких розміщені внизу. 

Якщо відвести сили повністю вдасться, то бойовики змушені будуть покинути цю стратегічну висоту. 

Також створення буферної зони у два кілометри навколо Станиці Луганської якраз дозволить безпечно проходити контрольно-пропускний пункт в обидва боки. 

Але це звісно за умови, якщо всі дотримаються домовленостей і таки відійдуть, і потім не повернуться на ті ж позиції.

Поділитись: