«Вагнер» у Соледарі. Що чекає на ватажка найманців пригожина

Піррова перемога

Увагу пригожина до Соледара можна пояснити також і фінансовими інтересами, вважають у Білому домі. Захопивши це містечко, голова «вагнерівців» отримав би контроль над соляними та гіпсовими копальнями, які розташовані там.

У телеграм-каналах, пов’язаних із «Вагнером», активно висвітлювали просування росіян. А вже 11 січня пригожин опублікував власну світлину нібито із соляних шахт і поспішив похвалитися, що його найманці взяли Соледар. А от міністерство оборони росії про захоплення міста заявило лише через два дні.

«Як відбувалася операція під Соледаром? Вони стягнули майже 10 батальйонно-тактичних груп із Бахмута на напрямок Соледара. І всі ці батальйонно-тактичні групи або вже втратили боєздатність, або зникли взагалі. Тому що використовували винятково живу силу, а не професійні — тактичні та стратегічні — навички. Які можуть бути професійні навички у зека?» — каже військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Американські чиновники кількість «вагнерівців» оцінювали у 50 тисяч, а втрати на початок грудня — у 4,1 тисячі вбитими та 10 тисяч пораненими. Це було ще до початку активних боїв у Соледарі, де росіяни перейшли в наступ.

Ексміністр оборони України та голова правління Центру оборонних стратегій Андрій Загороднюк припускає, що «вагнерівці» могли втратити у Соледарі десятки тисяч найманців, хоча ці дані дуже приблизні — порахувати точні втрати неможливо.

Така «вагнерівська» тактика викликає сумніви щодо ціни, яку росіяни заплатили за Соледар.

«Вони застосовують тактику, яка у них виходить. Це тактика навальних дій з величезними втратами, але ці втрати ніяк не впливають на престиж росії, на моральний стан військ. Вони можуть собі це дозволити, бо ніхто за “вагнерівців” не переживає. Кількість загиблих шалена, але їм усе одно», — описує «вагнерівську тактику» Загороднюк.

Просування у Соледарі стало першим успіхом росіян за останні пів року. Проте не варто переоцінювати значення невеличкого містечка з десятитисячним довоєнним населенням для всієї ділянки фронту, вважають в Інституті дослідження війни.

«російські інформаційні операції перебільшують значення Соледара, який у кращому разі є російською Пірровою тактичною перемогою». Там додають, що захоплення Соледара «не дозволить російським силам контролювати критичні українські наземні лінії зв’язку з Бахмутом, а також не покращить позиції російських військ для оточення міста на короткий час».

Безлад у російському домі

У своїй заяві про взяття Соледара пригожин показово заявляв, що у штурмі міста «не брали участі жодні підрозділи, крім бійців ПВК “Вагнер”». російське міноборони натомість стверджувало, що атакували місто їхні десантники, не згадавши при цьому «вагнерівців».

пригожин на це публічно відповів, що у «Вагнера» «постійно намагаються вкрасти перемогу». За кілька годин російське оборонне відомство видало нову заяву, де зазначило, що штурм міста став можливим завдяки «мужнім та самовідданим діям добровольців штурмових загонів ПВК «Вагнер».

Обмін такими повідомленнями є публічним продовження конфлікту, який уже давно вийшов на поверхню — відколи євген пригожин разом із главою Чечні рамзаном кадировим стали покладати відповідальність за провали в Україні на міністерство оборони рф, зокрема на генерал-полковника олександра лапіна та начальника генштабу збройних сил рф валерія герасимова.

«Багато російських військових були проти ПВК від самого початку. Зараз вони, мабуть, вважають, що мали рацію. Вони, напевно, ненавидять пригожина за те, що він присоромив їх перед путіним, хоча можуть також усвідомлювати, що може бути навпаки. путін використовує “Вагнер” та пригожина, щоб опосередковано критикувати міноборони за їхню погану роботу», — пояснює Тор Букволл, старший науковий співробітник норвезької оборонної науково-дослідної установи, який стежить за діяльністю «Вагнера».

Він вважає, що зараз основний конфлікт точиться довкола зброї та боєприпасів, нестачу яких дедалі більше відчуває росія.

«Якщо і того, й іншого більше немає вдосталь, то те, що отримує “Вагнер”, не надходить регулярній російській армії», — каже Букволл.

Призначення у жовтні генерала сергія суровікіна відповідальним за війну в Україні пов'язували зі збільшенням ролі пригожина — він разом із Кадировим публічно його підтримував. Однак не минуло й трьох місяців, як на місце суровікіна поставили голову генштабу російської армії валерія герасимова, а той став його заступником.

Андрій Загороднюк пояснює, що ці рокірування — не про пониження суровікіна: «Вони просто підняли важливість цієї посади, сказавши, що тепер керівництво російською війною в Україні є питанням усього генштабу».

А втім, військовий експерт Олександр Коваленко припускає: ці зміни пов'язані з тим, що суровікін і пригожин «не виправдали всіх надій, які на них покладав путін».

«суровікіна зняли за нульовий результат на всій лінії фронту. Я навіть не здивуюся, якщо пригожин буде цапом-відбувайлом на всьому Бахмутському плацдармі», — каже Коваленко.

Зміна керівництва може позначитися на тому, скільки «вагнерівцям» видаватимуть зброї надалі, зазначає експерт. Адже тоді, коли суровікін відповідав за російські війська в Україні, найманці щедро отримували озброєння. Проблеми виникають уже: у грудні «вагнерівці» публічно зверталися до міністерства оборони зі скаргами на те, що в них замало снарядів.

Та чи призведе конфлікт між «Вагнером» і міністерськими чиновниками до глобальних перестановок у російському істеблішменті — рівняння з невідомими.

«Так, існує чітка публічна суперечка, яку бачить світ. Те, як високопоставлені російські урядовці та олігархи атакують одне одного, свідчить про економічну, військову та зовнішньополітичну напругу, в якій перебуває рф. У російському домі немає ладу. Питання на мільйон доларів — чи призведе розкол до внутрішніх переворотів», — каже Джейсон М. Блазакіс, професор Міддлберійського інституту міжнародних досліджень у Каліфорнії, який вивчає тероризм.

Занадто близько до сонця

Професор Блазакіс радить не брати на віру слова пригожина про виняткову роль найманців у Соледарі, адже «він добре відомий тим, що поширює дезінформацію».

«А проте, ймовірно, група “Вагнера” зіграла певну роль — можливо, навіть важливішу, ніж російські військові — у спробах взяти Соледар», — зазначає Блазакіс.

Ці припущення підтверджує британська розвідка, за оцінками якої саме «вагнерівці» відіграли ключове значення у штурмі Соледара. Звідти, на думку британців, вони продовжать наступ на Бахмут.

Після просувань на сході України пригожин зробить усе можливе, аби довести кремлю свою незамінність, вважає Андрій Загороднюк. На його думку, пригожин просуватиме в медіа ідею, що лише «вагнерівці» можуть принести росії перемогу, регулярна армія без них не досягне успіху. А далі «вагнерівці» спробують повторити свою тактику на інших ділянках фронту, наприклад, підступаючи до Бахмута.

«Цю тактику не можна масштабувати на всю Україну, тому що в них не буде стільки людей і вони скоро видихнуться, але наразі будуть це розкручувати як єдиний варіант, за якого росія може досягнути успіху», — прогнозує Загороднюк.

Попри велику ціну Соледара для «Вагнера», просування у напрямку Бахмута не конче принесе пригожину ті лаври, на які він розраховує. Взяття Соледара суттєво не вплине на значення пригожина для путіна, припускає Тор Букволл.

«Я думаю, що путін дивиться на пригожина як на людину, яку він може використовувати, але й [будь-коли] позбутися, якщо він йому більше не буде потрібен. Проте ми не можемо виключити, що пригожин у певний момент може стати таким могутнім, що вийде з-під контролю путіна», — моделює різні сценарії Букволл.

Якщо у пригожина й справді є такі амбіції, і він хоче вже зараз гарантувати собі місце у післяпутінській росії, то йому варто бути обережним, радить професор Блазакіс.

«Якщо він підлетить занадто близько до сонця, то впаде», — нагадує професор повчальний давньогрецький міф.