«Вечір в хату, панове арештанти». Як у тюрмах «ДНР» побудували багатомільйонний бізнес шахрайств по всій Україні

Самопроголошена й невизнана «ДНР», як і раніше, нерозривно пов'язана з Україною найміцнішим цементом — гривнею. До березня 2017 року цей зв'язок був міцнішим і очевиднішим — всі найбільші промислові підприємства на території «Л/ДНР» до того часу взагалі працювали в українському юридичному полі за допомогою української банківської системи з виплатою всіх українських податків аж до військового збору. Зараз підтримання фінансової пуповини з підконтрольною Україні територією забезпечується частиною силового апарату «ДНР», але через досить незвичайні «фінансові інститути» — місця позбавлення волі. Видання Spektr.Press розібралося, як працює цей кримінальний бізнес.

У деяких колоніях «ДНР» існує потужний грошовий безготівковий обіг, створений силами ув'язнених, які займаються шахрайськими операціями на підконтрольній Києву території. Гривні акумулюються через фінансовий додаток українського мобільного оператора Vodafone і використовуються ув'язненими у безготівковій формі для купівлі їжі в тюремних їдальнях, наркотиків у дилерів із погонами або для оплати напівофіційних побачень із дружинами й подругами — офіційні на час пандемії скасовані. А ще — як плату за «кришу», яку забезпечує безпосереднє керівництво місць ув'язнення.

За оцінкою безпосереднього учасника цієї тюремної шахрайської схеми, який розповів про це «Спектру», щомісячний дохід керівництва самої тільки 124-ї колонії суворого режиму в донецькому районі Лідіївка за «кришування» бригад аферистів становить до 400 тисяч грн, які акумулюються в банках на підконтрольній Києву території.

Ця історія також відхиляє завісу ще над кількома важливими темами — у місцях позбавлення волі «ДНР» сидять тисячі бойовиків зразка 2014 року, а саме їхніми зусиллями переважно й створюються кримінальні потоки безготівкових українських грошей. За ці кошти борються колишні українські силовики, які нині — в складі «МГБ», «поліції» та «генеральної прокуратури ДНР», з колишніми українськими ж офіцерами з місцевої системи виконання покарань.

Що, як і за скільки в колоніях «ДНР»?

Шахрайські схеми з використанням мобільного зв'язку в місцях позбавлення волі що України, що Росії, не є чимось новим. Люди і в Москві, і в Києві вже звикли жартувати у відповідь на дзвінки «служби безпеки», «Ощадбанку» чи «Сбербанку» вічними словами: «Вечір в хату, панове арештанти...». Однак досить специфічні умови життя в самопроголошених республіках Донбасу роблять цей кримінальний бізнес унікальним і дуже прибутковим.

«ДНР» відрізана від цивілізованої банківської системи й усіх буденних для звичайних людей електронних фінансових сервісів на кшталт оплати покупок за допомогою телефону. Звичайні «телефонні» схеми аферистів тут теж не працюють — під час роботи з жертвою найчастіше важливо швидко отримати гроші, а швидких і водночас анонімних способів переказати кошти всередині «ДНР» не існує. Крім того, на цій території вже шостий рік діє комендантська година і, відповідно, зведені до мінімуму цілодобові послуги — і повій, і продуктових магазинів. Та й народ живе досить бідно.

Втім, на території «ДНР» продовжує працювати український оператор Vodafone і є бодай якийсь інтернет, тому шахраї можуть розміщувати оголошення про всілякі послуги на міських порталах Полтави, Запоріжжя та Києва, вимагаючи передоплату з будь-якого приводу. Отримані гроші роблять життя частини ув'язнених відносно стерпним. Ця система зазвичай влаштовує всіх і, як правило, про неї неохоче говорять навіть ті, хто «відсидів».

Однак у 124-й колонії «ДНР», мабуть, серйозно перебрали міру з поборами. Один із «бригадирів» нелегальної системи через раптове блокування української картки не зміг вчасно забезпечити керівництву 30 тисяч грн на тиждень, які від нього вимагали, затримав виплату і перед неминучим переміщенням у страшний під час морозів кам'яний мішок дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) спробував «підірвати» ситуацію.

Ув'язнений, ім'я якого ми на той момент обіцяли не розголошувати, примотав скотчем до тіла мобільний телефон, увімкнув на ньому диктофон і пішов на розмову з всемогутнім на зоні першим заступником начальника колонії. «Спектр» має запис цієї розмови. На ньому один голос пояснює людині, яку називає «Батя», ситуацію та просить відстрочки на чотири дні, доки дружина ув'язненого через Росію з'їздить до України й розблокує картку. Натомість він пропонує «на знак добрих намірів» наявні на інший, незаблокованій картці 7 тисяч грн. Начальницький голос відповідає, що «чужі проблеми його не ї*** (цікавлять)», обіцяє поклопотатися про відстрочку і нагадує про штраф за затримку цієї суми та борг.

Незабаром ув'язнений, який зробив цей запис, дізнався, що найближчими днями буде поміщений керівництвом колонії в ДІЗО, і вдався до крайніх заходів — написав відкриті заяви про вимагання в так звані «МГБ ДНР» і «генеральну прокуратуру». Колонії в «ДНР» підпорядковані місцевому «міністерству юстиції», але в 124-й колонії, яка вважається «міською» і «жирною», керівництво стороннє — з колишніх співробітників «МВС». Так єдиний перегин із поборами миттєво спричинив війну всіх силових відомств «ДНР» за виявлені невраховані грошові потоки. Зараз, за ​​даними джерел «Спектра», у «Міністерстві юстиції ДНР» і адміністраціях колоній тривають перевірки.

Після того, як у вузьких колах силової системи «ДНР» ім'я нашого співрозмовника стало добре відомим, приховувати його не має сенсу. Публічна популярність радше може вберегти Григорія Гінжаленка від смерті в ДІЗО.

«Сидять у мене хлопці, "кукурікають" по повіях!»

«Розумієте, кожен ув'язнений хоче іноді в їдальні за свої гроші поїсти картоплі з м'ясом, а будь-які перевірки ламають цей механізм на певний час. Тому тих, хто скаржиться, там не люблять, — пояснює «Спектру» за умови анонімності один із колишніх старших офіцерів донецької системи виконання покарань. — Треба через жадібність дуже перехопити край, щоби ув'язнений пішов на публічний конфлікт».

Як формується потік грошей? Найталановитіших в'язнів збирають у бригади за інтересами, які працюють цілодобово.

«Тут хлопці працюють конкретно по Україні, — пояснює ув'язнений 124-ї колонії «ДНР». — У мене хлопці "кукурікають" по повіях. Щоб відбити 30 тисяч в місяць, працюють цілодобово. Сидять чотири людини: дві вдень, дві вночі. Припустимо, людина в Полтаві хоче відпочити інтимно, вона знаходить оголошення в інтернеті "дівчинка на ніч" і телефонує на номер, а тут сидить людина з мобільним телефоном. Засуджені хлопці говорять жіночими голосами, позмінно».

За словами ув'язненого, любителя платного інтиму вираховують у його рідному місті та вмовляють вийти до найближчого автомата для поповнення телефонних рахунків. Розповідями про те, що «дівчина», яка працює без сутенера, побоюється прийти на зустріч без передоплати, людину «підводять» до прохання поповнити зазначений номер телефону.

«Тарифи — 600 грн за "відпочити", 900 грн за "повний спектр", все, що забажає! — пояснює учасник афери зі 124-ї колонії. — Далі гроші надходять на рахунок, і розкрутка продовжується. Йому кажуть: "Ти неправильну суму ввів, гроші не прийшли!". Вимагають повторити знову, і якщо людина по той бік неадекватна, траплялося, що й десять разів по 600 грн у апарат вкладали!».

Інший метод, що практикується в 124-й колонії, — «здавати» квартири подобово й помісячно в різних містах України через сайт оголошень. Там теж вимагають перевести на банківську картку або на мобільний телефон заставу — за перегляд квартири, за те, що «господарі» приїдуть здалеку або передоплату на місяць наперед.

«Працюють зазвичай дві людини в парі — за тиждень роботи вони повинні принести начальнику колонії або його першому заступнику 15 тисяч грн, — каже Григорій. — З чотирьох людей, відповідно, 30 тисяч грн. Гроші не приніс — тебе замикають в ізоляторі на п'ятнадцять діб за "виявлений" мобільний телефон або ще за щось. Причину знаходять. За місяць вони так збирають до 400 тисяч грн».

За словами ув'язненого, протягом трьох років він жодного разу не їв у тюремній їдальні, де годують прілою перловою кашею або супом із макаронів з водою. Як харчувався? У їдальні є додаткове віконце, де ув'язнені мають змогу купити за 60 грн кілограм смаженої картоплі або за 150 грн палицю копченої ковбаси. Можна придбати варені яйця, смажену рибу та іншу недоступну в місцях позбавлення волі «домашню» їжу.

Як купити? А безготівковим розрахунком, за гривні! Так-так, у зонах на території «ДНР» охоче приймають українські гривні.

«Тут готівки немає взагалі, тут усе через перекази. Є така мобільна програма, "шарпей" називається (SharPay, — ред.). Через цю програму можна перевести гроші з мобільного рахунку на інший номер, на картку будь-якого банку. Тут усе в електронному вигляді!» — розповідає Григорій Гінжаленко.

«Що ще можна купити? — продовжує він. — Можна купити чотири сірникові коробки "трави" за 20 тисяч грн. На волі такий коробок коштує 1 тисячу рублів, а тут виходить 12 тисяч грн! Зараз немає тривалих побачень (через карантин, — ред.), і людина зі своєю дружиною зустрітися не може. Але є неофіційні побачення — за це платять 5 тисяч грн. Лікування тут теж тільки за гроші».

Джерело «Спектра» з колишніх старших офіцерів місцевої системи виконання покарань, який попрацював у різних колоніях Донецької області, стверджує, що заробляли на ув'язнених у місцях позбавлення волі завжди й усі: від кухаря та молодшого інспектора до начальника колонії.

Про схеми мобільного шахрайства в колоніях «ДНР» було відомо і раніше. Адвокат Віталій Омельченко працює по обидва боки лінії зіткнення, зробивши це своєю спеціалізацією — він часто заганяє в кут у судах «прокуратуру ДНР» документами українських органів влади. У 2016 році його найняли батьки одного з ув'язнених колонії в «ДНР», якого мали за його заявою передати на підконтрольну Україні територію для подальшого відбування покарання. Адвокат порадив відмовитися від передавання, тому що українські правоохоронці порушили проти цього ув'язненого п'ять нових кримінальних справ за фактами телефонного шахрайства.

«Я зустрічався з ним, мені дозволили, — розповідає Віталій Омельченко. — Запитував: "Було?". А він мені: "Нас змушують, із мене не злізуть!". Він за відомою схемою працював: "Затримали вашого сина! ДТП, терміново треба гроші!". Водночас їм оперативники давали певну базу номерів, і за місяць кожен із них мав заробити на ті часи близько 50 тисяч рублів. Вони нормально жили — жінок їм не давали, але пожерти, випити на зоні... Якщо хтось був наркоманом, то йому й дозу могли дати».

За словами Омельченка, людей, здатних «заробляти гроші», намагалися притримати на зоні й не випускати на свободу.

Хоча це правило, як завжди, має виключення. 16 квітня 2019 року під час обміну утримуваними особами з невідомих досі причин Україна забрала з «ДНР» засудженого місцевим «судом» до довічного ув'язнення Олександра Садовського. А вже 30 квітня суд у Києві заарештував його за кримінальною справою, відкритою ще в березні 2018 року під час перебування Садовського в блоці для довічних ув'язнених 52-ї колонії «ДНР». Українське слідство звинувачує Садовського в шахрайстві в особливо великих розмірах та в несанкціонованому втручанні в роботу систем зв'язку.

Шахрайство в особливо великих розмірах із камери для довічно ув'язнених — це просто-таки сюжет із романів Дюма.

Хто і за що сидить в «ДНР»

Григорій Гінжаленко воював у 2014 році: «Я спершу служив у формуваннях "донського козацтва" на Будьонівці, але коли побачив, що вони коять — пішов звідти в мотострілкову бригаду 8810, частина така була. Я там був старшим водієм-механіком БМП». Так розповідає про свій військовий досвід нинішній ув'язнений.

Заарештували його в грудні 2015 року за вбивство, скоєне в серпні 2014-го, і засудили до 20 років позбавлення волі. Він сидить п'ять років і весь час небезуспішно бореться за пом'якшення вироку — у 2017-му йому зменшили термін до 12 років, а наприкінці листопада 2020 року «верховний суд ДНР» скасував усі вироки й відправив справу на нове розслідування. Але водночас залишив колишній запобіжний захід — «тримання під вартою в Донецькому СІЗО».

У 124-й колонії «ДНР» відбувають ув'язнення трохи менше як 600 людей. За словами Гінжаленка, приблизно 250 з них — бойовики першої хвилі зразка 2014 року. З огляду на те, що добру половину в'язнів у колоніях суворого режиму «ДНР» отримала в спадок від України разом із місцями ув'язнення, виходить, що вони становлять більшу частину засуджених за всі види злочинів вже судами самопроголошених «республік».

«Зараз такий тренд у "ДНР": там в суддівській практиці спираються на те, що місцева "регулярна армія" виникла десь навесні 2015 року, а все, що було до цього — просто якісь "незаконні збройні формування", суцільні кримінальники», — пояснив адвокат Віталій Омельченко.

Новий міністр у справах колоній

124-та колонія суворого режиму за мірками «ДНР» багатолюдна, заможна й має на своїй території занадто багато об'єктів, теоретично здатних приносити гроші: столярні та автомобільні майстерні, швейний цех і навіть потенційні об'єкти для туризму. Футбольне поле в цій зоні 2008 року відкривали гравці національних збірних Хорватії та Сербії з футболу — нерозлучні донецькі друзі Даріо Срна та Ігор Дуляй.

Ця колонія була зразковою і до війни — в архівах донецьких фотографів залишилося багато фотографій різних куточків 124-ї. Інші колонії або набагато менш людні, як майже зникла Оленівська, бідні, як 27-ма Горлівська, або просто розташовані поза зоною впевненого приймання українського мобільного зв'язку. Такі великі гривневі дивіденди йдуть нагору не з кожної зони.

А головує над усім цим складним господарством «державна служба виконання покарань при Міністерстві юстиції ДНР», яку зараз перевірятимуть усі, хто зможе потенційно дотягнутися до контролю за виявленим фінансовим потоком.

У специфічних донецьких «справах колоній», як кажуть джерела «Спектра», може з'явитися новий міністр.

Матеріал підготовлений Spektr.Press спільно з виданням «Проект»

За підтримки «Медиасети»

Автор: Дмитро Дурнєв, Spektr.Press