Від Броварів до Лос-Анджелеса: несподівані фільми про міста виходять в український прокат

Чим особливі фільми, що увійшли в добірку «Український експеримент»? І що в них експериментального?

  Надія Парфан, співзасновниця дистриб’ютора 86PROKAT та фестивалю «86»

Автори «Українського експерименту» підійшли до документального кіно з інструментами відеоарту. Це експеримент з кіноформою, від якої залишається базова драматургія, але докорінно міняється візуальний ряд. Скажімо, «Перемир'я» Валерія Пузіка нагадує комп'ютерну гру, а «70 вулиць» Макса Лижова — віджей-сет на техно-вечірці. Для українського контексту це, щонайменше, інноваційно. Деякі критики навіть встигли висловити своє обурення. Тимчасом у європейському кіно іде активний пошук нових засобів і подібне «гібридне» кіно є вже навіть не авангардним, а абсолютно легітимним напрямком. Так, ірландський режисер, директор кінофестивалю у Белфасті й голова журі конкурсу «Пальма Півночі» на фестивалі «86», Марк Казінс був абсолютно захоплений фільмом Поліни Мошенської «Цвєтаєвої і Маяковського». До тої міри, що написав про нього хвалебну статтю на передовицю престижного міжнародного журналу Sight And Sound.

Трейлер фільму «Цвєтаєвої і Маяковського», реж. Поліна Мошенська

Чи охоче беруть кінотеатри в прокат подібні альманахи? Які ваші та їхні прогнози щодо інтересу глядачів?

Надія Парфан: Компанія 86PROKAT має за плечима півтора року роботи з різного роду «ризикованим» контентом. Ми розробляємо для кожного проекту окрему — також свого роду експериментальну — прокатну стратегію. «Український експеримент» буде демонструватися у тих кінотеатрах, де є підготовлена естетично розвинена аудиторія. Їх небагато, але цей проект є великою інвестицією у візуальну освіту та розвиток подібних майданчиків.

Чому вибір упав саме на цих п'ять фільмів? Що спільного між ними?

Надія Парфан: Подібних фільмів в Україні знято не так багато, і їх поява пов'язана в першу чергу з діяльністю фестивалю «86». Три роботи «Українського експерименту» — переможці національного конкурсу «86» «Пальма Півночі»: «Цвєтаєвої і Маяковського» — гран-прі, «Перемир'я» — спеціальна відзнака, «Дивокрай» — приз глядацьких симпатій. Ще один фільм — «Рожева мапа» — надійшов на конкурс і викликав абсолютну симпатію. Можна сказати, що добірка «Українського експерименту» представляє провідних авторів, що працюють сьогодні в жанрі експериментального кіно в Україні.

«Рожева мапа»

  Ель Парвулеско, режисер фільму «Рожева мапа»

«Рожева мапа» — результат внутрішнього неспокою від перебування в Лісабоні — місті з надзвичайно високою концентрацією історичної пам’яті, виставленої на розтин туристам. В Португалії я відчував, що колоніальна історія України та патріотичні способи втечі від цього не є унікальними в контексті тієї ж Європи. Це відчуття мені вдалося перетворити на невелику оповідь, і з цією історією зняти фільм.

Трейлер фільму «Рожева Мапа», реж. Ель Парвулеско

Технічно зображення фільму «Рожева мапа» є результатом застосування принципу камери-обскури до цифрового кінознімання. Це була саморобна «конструкція», завдяки якій на матрицю камери потрапляло набагато менше світла ніж при зніманні звичайними об’єктивом. Тому фільмувати можна було лише в яскравий день.

Ми звикли до чіткого зображення в кіно, але чіткість не є чимось, що ми не можемо піддавати ревізії. В даному випадку «туманність» зображення переносить нас в дещо позачасовий простір спогаду-фантазії жителя далекої країни У. про столичне місто Л.

Таке кіно не вписується в стереотипні моделі кіноіндустрії. Відповідно воно дуже рідко може розраховувати на масовий прокат, частіше — на галерейні, кіноклубні, синематечні покази. Тому поява таких фільмів в цнотливому, злиденному та надто обачному українському прокаті — подія нетривіальна.

«70 вулиць»

  Максим Лижов, режисер фільму «70 вулиць»

«70 вулиць» — універсальний і актуальний фільм для переважної більшості населених пунктів України. Прив'язка до декомунізації дозволила мені підучити історію Броварів, облазити їх вздовж і впоперек, зазирнути в кути, де ніколи не був, поспілкуватись і попрацювати з чудовими людьми.

Трейлер фільму «70 вулиць», реж. Маским Лижов

Декомунізація вже набридла всім і продовжує засмічувати простір. Це й підштовхнуло до пошуку ненудної, цікавої, нової, експериментальної форми для фільму.

Про всі експерименти в «70 вулиць» не буду говорити до показу. Скажу лише, що глядачі, кіношники, журналісти і критики визначають його жанр по-різному. Це і документальний короткий метр, і відео-арт, і music video. Експериментальною можна назвати і команду, з якою ми зробили фільм. Насамперед згадаю тут медіа-художників Tenpoint і композитора Станіслава Толкачова. Це круті майстри своєї справи і професійні експериментатори. Взагалі експерименти рухають прогрес, долають стереотипи і роблять життя цікавішим. Запрошую всіх на покази, нудно не буде!