«Висадка на берег буде вважатися порушенням державного кордону». Як загін морської охорони патрулює Азовське море
Російське «брязкання зброєю» не обмежується сушею. У квітні Росія відправила до Азовського моря 11 бойових кораблів, а також на пів року закрила прохід Керченською протокою для військових суден.
Що кажуть про обставини на Азовському морі ті, хто патрулює його щодня? Журналісти hromadske вийшли у море разом із Маріупольським загоном морської охорони.
Найширша вулиця світу
«А ви знаєте, що найширша вулиця у світі — в Маріуполі? Не знали?! Це вулиця Шмідта. У російському Єйську — парні номери будинків, а у Маріуполі — непарні. А між ними — Таганрозька затока, 68 кілометрів! Рекорд у Книзі Гіннеса!» — захоплено розповідає маріупольчанин прикордонникам.
І хоча вулиці з такою назвою і нумерацією у цих містах справді існують, це лише міська легенда. Але Єйськ справді є значно ближчим до Маріуполя, аніж ті 68 кілометрів, які відділяють дві вулиці Шмідта одна від одної. Щодня з порту Єйська виходять кораблі берегової охорони Прикордонної служби ФСБ Росії, які майже впритул наближаються до українського узбережжя.
Росіяни за сім кілометрів від Маріуполя
«Щодня [спостерігаємо російські судна]. У них то збільшується кількість, то проходить ротація складу з портів Керчі та Єйська. А так їхні кораблі постійно несуть службу навпроти Бердянської і Білосарайської коси. Періодично доходять і до Обіточної коси», — розповідає перший заступник командира Маріупольського загону морської охорони, капітан 1 рангу Віктор Правда.
Робити вони це можуть через те, що Азовське море є внутрішнім і для України, і для Росії (відповідний договір український і російський парламенти ратифікували у 2004 році).
«Я правильно розумію, що російський військовий корабель може підійти впритул до Маріуполя чи Бердянська?» — уточнюю я.
«Тут немає такого, що десь чиясь частина. Як наші кораблі, так і кораблі Російської Федерації можуть підходити впритул до берега. А висадка на берег буде вважатись порушенням державного кордону», — пояснює Віктор Правда.
На практиці, уточнює Віктор Григорович, російські кораблі мають велику осадку, а Азовське море дуже мілке, тому близько до українського узбережжя вони не підходять.
«Періодично їхні невеликі патрульні катери підходять трохи ближче — це територія 457-ої і 458-ої якірних стоянок. Це сім кілометрів від порту „Маріуполь“. Якщо від берегової лінії Білосарайської коси — це близько трьох кілометрів», — каже перший заступник командира Маріупольського загону морської охорони.
«Швидкість — 20 вузлів»
«Ми на кормі тільки що були?» — раптом вирішую уточнити я.
«Ні, на кормі ми зараз стоїмо, — посміхається Віктор Правда. — Середня частина корабля називається шкафут, передня — бак, а задня — ют. Тут у нас перебуває наглядова група зі своєю штатною стрілецькою зброєю. Зброя є, тому що це військовий корабель. Але цей катер не призначений для ведення бойових дій. Він призначений для контролю ситуації і швидкої передачі інформації іншим підрозділам».
Ми вийшли у море на катері українського виробництва. Його побудували за американською ліцензією на суднобудівному підприємстві, яке розташоване у Києві. Саме цей катер спущено на воду у листопаді 2014-го.
«З якою швидкістю йдемо?» — питаю я у кермового.
«20 вузлів», — відповідає той.
Потім заґуґлю, думаю я.
«А максимум скільки?» — продовжую розпитувати.
«Вам у кілометрах? — він раптом здогадується, що з вузлами у мене не дуже. — 80!»
«Напруженість зберігається з 2014-го»
«До 2014 року такого масового напливу кораблів і катерів берегової охорони Російської Федерації не було, — констатує Віктор Правда. — Вони періодично несли службу одним-двома кораблями. Після 2014 року збільшилась як загальна кількість їхніх кораблів і катерів, так і кількість патрулів».
Він розповідає, що, за міжнародними документами, військові кораблі у морі мають розходитися на безпечній дистанції 20 кабельтових — 3,7 кілометра. На таку відстань українські й російські кораблі один до одного не наближаються, оскільки це — «зона самооборони корабля».
«Напруженість тягнеться з 2014 року, але грубих провокаційних дій з їхнього боку поки не спостерігається», — каже перший заступник командира Маріупольського загону морської охорони.
«А не грубих?» — уточнюю я.
«Не вийшов на звʼязок із постом технічного спостереження, не вийшов на звʼязок із постом регулювання руху суден, десь зайшов у закритий район, після попередження вийшов… Це повсякденна діяльність — як наша, так і їхня», — відповідає Правда.
Йому є з чим порівнювати — у 2014-2015 роках росіяни поводились значно зухваліше.
«Тоді росіяни на своїх малих катерах маневрували біля наших кораблів. Небезпечно, але на допустимій дистанції. А бойовики у серпні 2014-го підбили керованими ракетами катер, який ніс службу у районі Безіменного», — згадує Віктор Григорович.
«Патрулювання триває тиждень»
Напередодні нашого виходу в море я запитував начальницю пресслужби Маріупольського загону морської охорони Олену Ярову, чи потрібно з собою брати якісь специфічні речі. Та запевнила, що можуть знадобитись хіба що таблетки від захитування, однак купувати їх не треба — вони будуть у неї. Таблетки не знадобились, та я все ж вирішив розпитати Олену про захитування.
«Мене ніколи в житті не захитувало — ані у транспорті, ніде. А коли я вперше вийшла у море, то буквально у перші пів години почало захитувати. Але добре, що я пила таблетки, мені робилось набагато легше. Але потім за третім разом вже не захитувало — звикла бути в морі», — розповідає вона.
«А який відсоток людей, за вашими спостереженнями, захитує? Кожного другого? Кожного десятого?» — цікавлюсь я.
«Десь кожного пʼятого», — відповідає Олена.
Ми впорались за годину, та зазвичай кораблі виходять на патрулювання на тиждень.
Питаю, чи можна було б замість годинного патрулювання вийти на справжнє.
«Це більше залежить від вашого вестибулярного апарату. Витримає він тиждень, чи не витримає», — сміється Віктор Георгійович.
- Поділитися: