Влад Троїцький: В України зараз більше драйву, аніж у самої Європи

Влад Троїцький в ефірі Громадського

Я це передчував, бо якось занадто солодко стелили солому. Те, що зробили наш пан Президент і Азаров – за межею добра і зла, але не в цьому справа.

Для мене головне за останні місяці те, що країна змінилась. Це відчуття у мене з’явилось під час «Гогольфесту», коли я раптом побачив молодих людей, які втомились бути нудними, вони втомились бути на узбіччі процесу життя (чи Європи, чи Росії). Вони раптом зрозуміли, що вони господарі свого життя. Вони сильніші за своїх «колег» з Європи, як це не дивно. Не звертаючи увагу на те, що сьогодні все дуже хаотично і розрізнено, але, тим не менше, мене переповнює оптимізм, бо людей (не байдужих до своєї долі, поза політикою, тих, які дійсно щось роблять) – їх багато. Особливо це відчувається у Львові. У Києві теж…

Важливо подавити в собі раба, цей страх, страх того, що від тебе нічого не залежить. Це всі фобії, в які ми самі себе заганяємо, в таке ж убоге і вульгарне рабство. Скинути пелену колективної несвідомості, стати самостійним і свідомим та поглянути на світ – і тоді все зміниться. Насправді, навіть ці нещасні «Беркути», які ганяють, вони ж розгублені стоять під Кабміном.

Сам факт підписання угоди нічого не змінить у нашому житті, поки наша свідомість не трансформується у якийсь безповоротний процес і це не стане лавиноподібною  історією. Янукович може призупинити цей процес трохи, але він не може повернути його назад, у нього це не вийде. У нього немає такого механізму ні з Росією, ні без Росії.

Європа в якійсь мірі, при всій моїй ніжній любові до Європи, насправді втомилась сама від себе, від своїх проблем і від збитковості благ, які є довкола неї.

Молодим людям важливий якийсь азарт життя. І цей азарт точно з’явився в Україні. Дуже яскраво це проявилось у Львові і зараз, що мене дуже обнадіює, це дуже яскраво почало проявлятись у Києві. І єдине, що потрібно, це підтримувати мрію. І мрію я б не формулював як «долучитись до Європи», оскільки це позиція слабкого.

Якщо би кожен житель Києва раз в день виділяв хоч півгодини для того, щоби прийти на Майдан... Єдине, що не вистачає – це символів, щоб взяти з собою. На Помаранчевій революції була геніальна фішка з помаранчевою стрічкою . Можна було прийти, і ти вже був ідентифікований як «наш».

Я звертаюсь, щоб люди, по-перше,  не почували себе другорядно, другорядною країною.

По-друге – не виставляти російський народ ворогом. Бо це те, на чому часто спекулює «Свобода»: забагато апелюють до цього. От «український народ» і «українськість»… Це знову розкол країни. В Москві і в Росії також є нормальні, чудові, розумні, інтелігентні люди і говорити, що вони наші вороги – то не розумно.

Політики зараз намагаються нас поставити так: або ти повинен ненавидіти Росію, або ти повинен повернутися спиною до Європи.

Була розгорнута дуже потужна  піар-кампанія щодо Євросоюзу. Всі товариші-спікери з Партії регіонів і з апарату Президента говорили про Євросоюз. Ця машина була запущена протягом півроку. І все ніби добре. І ти біжиш попереду танка, який сам і розігнав, і говориш: стоп, треба розвертатись. Але танк їде. В свідомості…

Над текстом працювали волонтери Громадскьго Іванка Салига, Наталя Роп, Остап Говда, Лілія Федорович