Волинянин 25 років зберігав «таємницю атомної бомби»

На Волині мешкає учасник Тоцьких військових навчань (випробувань ядерної зброї із застосуванням «живої сили») Антон Варчук. Громадське.Волинь поспілкувалося з чоловіком, якого називають «випробуваним атомом». Сьогодні йому виповнилося вже 82 роки.

«Службу я проходив у Бресті. Навесні 1954–го з нашої танкової бригади, в якій було майже дві тисячі солдатів, відібрали сотню найміцніших, завантажили у потяг «Брест Східний» і повезли на Москву, а потім в Оренбурзьку область під Уральські гори.

Було літо і стояла шалена спека. Ми проходили там спочатку навчання. Там був розбитий солдатський табір, стояла техніка, були вириті окопи. 14 вересня після сніданку нам повідомили, що нас чекає велика місія – взяти участь у випробуванні атомної бомби.

Ми полягали в окопи, притиснулись один до одного. Почули, як летить літак, а потім – вибух. Перед цим вирубали ліс, і чи то білим полотном, чи вапняком позначили на землі білий хрест. Це мав бути епіцентр вибуху. Бомбу скидали з висоти 8 тисяч метрів. Вона звалася «Таня». Але вибухнула вона у повітрі. Земля, як колиска загойдалася. Далі пролунала команда «В атаку!», — згадує Антон Федорович.

«Ми вилізли з окопів в самих лише протигазах. Чорні скельця змінили на прозорі і кинулись в наступ. У небі гули бомбардувальники, винищувачі. І хоча був день, все стало чорним. Командував операцією сам маршал Жуков. Він був там. Коли атака скінчилася, нас повезли на екскурсію, дивитися, що наробила атомна бомба. Пам’ятаю, стояв прив’язаний бичок: з одного боку шерсть є, а з іншого обгорілий і тече з нього. Степові орли лежали на поплавленому піску без пір’я. Вони були ще живі, але вже не рухалися. Участь у Тоцьких навчаннях, що мали кодову назву «Сніжок», брало близько 50 тисяч військовослужбовців. Усім Жуков оголосив подяку…»

Також Антон Варчук пригадує: «Коли нас повезли в Оренбурзьку область, то попередили, щоб навіть рідним ми не казали, де ми і що робимо. Треба було казати, що ми у Бресті. Листи можна було відправити тільки не заклеєними. А після випробувань ми всі підписалися про нерозголошення таємниці протягом 25 років. Навіть лікарям не можна було зізнаватися. Тільки вже в 91-му, як Союз розвалився, то я дізнався, що ця операція розсекречена…

Коли нашу бригаду розформували, я працював на будівництві. Коли вибухнув Чорнобиль, то мене командирували будувати поселення. В самому Чорнобилі я не був. В селі Королівка Макарівського району Київської області ми зводили будинки.

Термін перебування там мав бути 14 днів, але я ж був спеціалістом з комунікацій, не було ким підмінити. Я там пробув 28 днів. І хоча нам казали, що там безпечно, коли приїздили заміряти рівень радіації, то дозиметри зашалювало. Там я заробив щитовидку, язву і решту хвороб. Видно вже в мене така доля. Дожив до 82 років, дякувати Богові!»

Нагадаємо, 26 квітня 1986 року за 100 кілометрів на північ від Києва сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства - аварія на Чорнобильській АЕС. Вона призвела до радіоактивного опромінення великої кількості людей, забруднення води та значних територій.