«Ворог до кінця не розуміє, що по ньому працює». Як військові з «Буревію» зробили «град»

«Знімаю шапку, а у мене волосся цілими жмутами вилазить. Думаю: напевно, якась радіація на тій промці у Білогорівці, що ми обороняємо», — розповідає про свої перші місяці на службі під Лисичанськом військовий з батальйону «Буревій» Олександр.

Олександру — 31. Високий чоловік із густою бородою, звідси й позивний — Борода. Крізь його русяве волосся пробивається сивина, якої побільшало після фосфорних обстрілів у Білогорівці, що на Луганщині.

До повномасштабного вторгнення Олександр працював футбольним тренером у клубі «Арсенал-Київ». Він ніяк не був пов'язаний з війною, та після 24 лютого не міг стояти осторонь, тому пішов служити у ТрО. Спочатку Олександр охороняв військові об'єкти в Києві, потім — у Чернігові. Коли росіяни відступили з Київщини та Чернігівщини, Олександр вирішив, що не приносить достатньо користі, тому перевівся до Нацгвардії.

Три місяці Борода провів у піхоті в Білогорівці, де разом із побратимами рив окопи, обороняв «промку» та працював з СПГ. Тоді, на сході, Олександр уперше бачив, як працює РСЗВ «Град»: «Ми дивилися і думали: оце хлопці працюють!»

Відтоді разом із побратимами він мріяв попрацювати на цій системі залпового вогню. Під час ротації у Києві військові зробили саморобний «град». Першою ціллю для їхньої машини був мінометний розрахунок росіян.

«Ворог до кінця не розуміє, що по ньому працює, бо зазвичай у “града” три пристрільних снаряди, тож вони чекають цілий пакет, а далі шукають велику бойову машину. Якщо подивитися з неба, то наша машина — звичайний пікап», — розповідає Олександр.

Як працює саморобний «град» — у відео hromadske.