Справа росіянина Агеєва: військовий РФ чи найманець «ЛНР»?

Наприкінці червня військові Збройних сил України знешкодили  диверсійно-розвідувальну групу бойовиків, узявши в полон 4 людей, одним з яких виявився мешканець Алтайського краю, громадянин Росії Віктор Агеєв. 13-го грудня в Новоайдарському суді Луганської області зачитали обвинувальний акт у його справі.

Та в списках на обмін, який обіцяють провести до новорічних свят, Агеєва немає. Проте є в ньому громадяни України, яких українські військові затримали влітку 2017 року поблизу населеного пункту Жолобок разом з Агеєвим — це Богдан Венгер та Сергій Гладков. Про це в коментарі Громадському розповів адвоат Агеєва Віктор Чевгуз.

«Я зараз спілкуюся із російським консульством та з представниками української влади, щоб стало можливим включення мого підзахисного у списки на обмін, поки що там його прізвища немає, чомусь його не запитують ані самоназвана «ЛНР», ані «ДНР».

Судові засідання у справі Агеєва по суті розпочалися 13 грудня. Віктор Чевгуз, який збирався представляти інтереси Агеєва ще з літа 2017 року офіційно почав виконувати свої обов'язки з початку грудня 2017 року.

Громадське публікує матеріал «Новой газеты» в межах партнерства незалежних медіа Східної Європи.

Зі старобільського СІЗО в Новоайдарський районний суд росіянина Віктора Агеєва та ще двох підсудних — громадян України Богдана Венгера та Даниїла Гладкова, доставили трохи раніше початку засідання. Конвой завів по черзі до зали, помістивши в «акваріум». Чоловіки незле виглядають — чисто виголені, добре, навіть ошатно вдягнені (фірмовою спортивною курткою з червоно-білими рукавами виділявся Венгер), розмовляють одне з одним пошепки, та щось у них викликає усмішки.

Агеєв сів біля вікна. До нього підсіла жінка з блокнотом — перекладачка з української на російську й суворо попередила: «Мене не знімайте!». Знімати особливо й нікому. Розгляд справи по суті освітлювали, крім кореспондентки «Новой», знімальна група української редакції «Радіо Свобода» й журналістка телеканалу «112».

Записано: терористи

25 червня 2017 року прес-центр штабу АТО повідомив: у районі селища Жолобок Луганської області знешкоджена ворожа диверсійно-розвідувальна група. Командира та ще одного диверсанта, які чинили жорсткий опір бійцям АТО, ліквідували. Решту полонили. Після затримання вилучили зброю російського виробництва. Наголошувалося, що серед полонених — 22-річний громадянин Російської Федерації. «Вони належать до терористичної організації «ЛНР», — уточнив Генштаб. Незабаром пресі стали відомі прізвища. Росіянином, зі зрозумілих причин, цікавилися набагато більше, ніж іншими.

Спецкор «Новой газеты» Павло Канигін знайшов на Алтаї Світлану Агеєву, матір Віктора та записав інтерв’ю. Наприкінці липня вони разом відвідали Старобільське СІЗО. Побачення з матір’ю та зустріч з журналістом допомогли організувати представники Служби безпеки України й Адміністрації президента України. «Я хочу, щоб мене витягли звідси» — називалася репортаж, опублікований у «Новой». Того ж дня глава СБУ Василь Грицак заявив: дії Агеєва кваліфікуються як тероризм.

Громадяни України Богдана Венгер, Даниїл Гладков та російський військовий Віктор Агеєв (праворуч) на лаві підсудних у Новоайдарському районному суді Фото: RadioSvoboda.org (RFE/RL)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ З Алтаю в Жолобок: шлях російського військового Агеєва до «ЛНР».

17 жовтня СБУ повідомила, що справа щодо Агеєва спрямована до суду. Венгера та Гладкова особисто не називали, їх записали через кому. Четвертий затриманий під Желобком на прізвище Стоянов раніше підписав угоду зі слідством, визнав провину і вже засуджений Новоайдарським районним судом до шести років ув’язнення за статтею 258-3.

З обвинувального акта випливало, що Агеєву, Венгеру і Гладкову також інкримінують частину 1 статті 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної групи або терористичної організації) та частину 1 статті 263 (незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами й вибуховими речовинами), що передбачає покарання від 8 до 15 років позбавлення волі.

На 19-е жовтня призначили підготовче засідання, арешт обвинуваченим продовжили до 18 грудня. Друге засідання відбулося 24 листопада, але розгляду по суті справи не добилися. Один з учасників процесу — адвокат Гладкова, призначений державою, не з’явився на засідання. Проте представники правозахисної організації«Медіа-ініціатива за права людини» повідомили через Facebook: досудове розслідування в Україні не встановило, що Віктор Агеєв на момент затримання був чинним контрактником збройних сил РФ. І ретранслювали слова Агеєва: «Я сподіваюся на обмін».

Нова спроба дістатися суті — 13 грудня. Суддя Олена Іванова ще не відкрила засідання, й ми намагаємося поспілкуватися з тими, хто в «акваріумі», поки немає адвокатів.

— Без коментарів, — спочатку каже Агеєв. Але все-таки уточнює, що на минулому засіданні його слова про службу за контрактом, а також деякі інші думки журналісти хибно розтлумачили й неправильно записали.
— У кожного свої погляди на цю війну. Я служив за контрактом в армії — у Росії. Потім у«народній міліції ЛНР».
— Як ви потрапили на Донбас?
— Без коментарів.
— А взагалі є кадрові російські військові на Донбасі?
— (після паузи) Я не бачив.

До «акваріума» з боку суддівського столу підходить імпозантний сивий чоловік, простягає Агеєву аркуш паперу:

— Мамин почерк добре знаєш? Ну, ось, тримай. Мама уклала зі мною угоду. Мене звуть Віктор Степанович Чевгуз. Заяву зараз подаси, якщо не заперечуєш, щоб я тебе захищав.

Венгер і Гладков аналогічно не бажають говорити з журналістами на тему власної провини й про те, де і як познайомилися з Агеєвим.

Але Гладков згодомне витримує:

— «ЛНР» не є терористичною організацією! Це республіка, хоч і невизнана.

І, підвищуючи голос до командирського:

— Немає на Донбасі ніяких російських кадрових військових! Закінчилося б все хвилин за сорок, якби були. І не на користь України, повірте мені!

Адвокат Віктор Чевгуз у Новоайдарському районному суді Фото: RadioSvoboda.org (RFE/RL)

«Хімік» та інші невстановлені особи

Віктор Чевгуз одразу озвучує клопотання до суду — проводити засідання російською мовою: мовляв, в обвинувачених проблеми з розумінням української; ознайомити його, адвоката, з сімома томами матеріалів досудового розслідування; дозволити недовго поспілкуватися з підзахисним наодинці після засідання, в будівлі суду, а не в СІЗО. Не задовольняють лише перше прохання. Венгер і Гладков визнають: з українською мовою в них усе добре — вивчали в школі.

Уносить клопотання і Гаврилюк — державний адвокат Гладкова. За кілька годин у сусідній Кремінній починається інший процес, надзвичайно важливий, пов’язаний зі списками на обмін полоненими, йому ніяк не можна запізнитися або пропустити засідання. Зачувши слово «обмін», троє в «акваріумі» жвавішають. Гаврилюк просить зробити перерву.

Учасники процесу не заперечують. Тому прокурор військової прокуратури сил АТО полковник юстиції Олексій Мохорт зачитує затверджений ним же обвинувальний акт у скороченому вигляді — і на сьогодні крапка.

Суть документа: потерпілих від правопорушень, скоєних Агеєвим, Венгером і Гладковим, немає. Процесуальне керівництво здійснювала група прокурорів військової прокуратури сил АТО, досудове розслідування — слідчі слідчого відділу Управління СБУ в Луганській області.

«В лютому 2017-го громадянин РФ Агеєв, перебуваючи за місцем проживання, — Російська Федерація, Алтайський край, (адреса), через оголошення в мережі Інтернет дізнався про набір на службу за контрактом у терористичну організацію «ЛНР». Водночас Агеєв, розуміючи протиправний характер намірів учасників терористичної організації «ЛНР», а також негативні наслідки, що настають після їхньої реалізації, маючи корисливий мотив — отримання грошової винагороди, вирішив стати учасником зазначеної терористичної організації та здійснювати збройний опір силам АТО на території Луганської області.

...17 березня 2017 року Агеєв прибув до Луганська й зустрівся з невстановленою слідством особою ... з позивним «Хімік». 18 березня 2017 року пройшов медкомісію та того ж дня підписав контракт про проходження служби на посаді кулеметника «окремої розвідувальної роти 4-ї окремої мотострілецької бригади збройного підрозділу терористичної організації «ЛНР» — «народної міліції». Приблизно з 19-20 березня 2017 року (точні терміни в ході досудового розслідування не встановлені), Агеєв ... отримав від учасника терористичної організації «ЛНР», особа якого не встановлена, військову форму.

У період приблизно з 19 березня до 19 квітня 2017 року ... Агєєв, для надання збройного опору силам АТО, без передбаченого законом дозволу, отримав від учасника терористичної організації «ЛНР» вогнепальну зброю — кулемет ПКМ калібру 7.62 мм і стрічку з патронами до кулемета в кількості не менше 100 штук».

Текст ряснів оборотами про невстановлених слідством осіб, чиї злочинні накази Агеєв виконував у невстановлені терміни. У травні забезпечував на території садового товариства «Конвалія» охорону учасників «народної міліції» Венгера, Гладкова, Стоянова, Суботіна і Щерби, які стежили за переміщенням сил АТО. 24 червня 2017 року їх виявили в одному з дачних будиночків і затримали.

Згодом прозвучали схожі історії Венгера і Гладкова, теж неодружених,  бездітних, раніше не судимих, що ніколи не працювали офіційно. Прокурор нагадав про обставини, що пом’якшують покарання, — щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

— Кримінальними правопорушеннями, скоєними Агеєвим, Венгером і Гладковим, шкоди не заподіяно, цивільні позови не висувалися. Витрати на експертів склали 15.580 гривень 80 копійок, — завершив читання документа Олексій Мохорт.

— Чи визнаєте ви себе винним? — запитала суддя Іванова.

— Після спілкування з адвокатом я відповім на це питання, — відреагував Агеєв,  підтвердивши намір давати суду показання. Так само вчинили Венгер і Гладков.

У засіданні оголосили перерву до 18 грудня.

Прокурор військової прокуратури Олексій Мохорт (в центрі) під час засідання Новоайдарського районного суда у справі Агеєва Фото: RadioSvoboda.org (RFE/RL)

«Не здо-бу-то»

Прокурор військової прокуратури сил АТО Олексій Мохорт відповідав на мої запитання карбованими однаковими формулюваннями.

— У липні Агеєв публічно, на телекамери, назвав себе російським військовослужбовцем з частини 65246 у Новочеркаську. Тоді ж глава СБУ Грицак сказав на брифінгу, що Україна найближчим часом передасть до Гааги інформацію про диверсійно-розвідувальну групу, до складу якої він входив. Сьогодні, якщо я правильно зрозуміла обвинувальний акт, він фігурує у справі, як контрактник так званої «народної міліції ЛНР»?

— Як громадянин Росії. У ході досудового розслідування факт перебування на службі в збройних силах Російської Федерації не встановлений. У матеріалах кримінального провадження, якими я володію, зазначено, що він проходив строкову військову службу в Російській Федерації, демобілізований, і після цього приїхав на Донбас.

— Але СБУ...

— У ході кримінального розслідування такої інформації не отримали. Агеєв не дав таких свідчень. Інших свідчень про його перебування на службі не здо-бу-то. Зокрема й документів. Є в кримінальному провадженні його військовий квиток з відповідними відмітками про звільнення зі служби.

— Ще хочу уточнити. В обвинувальному акті зазначається, що  правопорушення, вчинені Агеєвим, Венгером і Гладковим, не заподіяли нікому шкоди...

— (Не дослухавши фразу до кінця) Маються на увазі фізичні особи. Потерпілих у даному кримінальному провадженні немає.

— Чи можна трактувати сказане вами так, що вони втрьох не стріляли, не вбивали, не брали участі в бойових діях, а лише, припустимо, чергували на блокпостах або охороняли командирів?

— За моєю інформацією, в ході досудового слідства таких свідчень (про участь в бойових діях, — ред.) не здо-бу-то.

Російський військовий Віктор Агеєв на лаві підсудних у Новоайдарському районному суді Фото: RadioSvoboda.org (RFE/RL)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Я вірила, що нас немає в Україні» — інтерв'ю з матір'ю росіянина Агеєва.

Ставлю питання Вікторові Чевгузу, адвокату Агеєва:

— Яким чином ви долучилися до процесу?

— Коли влітку сюди приїжджала матір Агеєва, вона уклала зі мною договір. Але виникли процедурні моменти — з російським посольством вирішували якісь питання, вирішували довго, а потім уже безпосередньо Павло Канигін, ваш колега з «Новой», узяв ініціативу до своїх рук. І ми ухвалили вольове рішення, що я договір виконаю.

— Російська сторона погодилася фінансувати послуги адвоката? Адже раніше вони відмовлялися, казали, що не мають фінансових можливостей.

— Я промовчу, добре?

— Але ви ж не безкоштовно виконуєте роботу?

— Поки власним коштом. Бензин, машина ... (Від Києва до Новоайдара в один бік 800 кілометрів, — ред.) Ні, я розумію, всі ми за гроші працюємо, але в даному випадку є прохання, яке важить більше, ніж гроші.

— (Питання від української редакції «Радіо Свобода»): У чому полягатиме стратегія вашого захисту?

— Стратегія залежить від позиції Агеєва. Визначає позицію сам обвинувачений. Позиція адвоката не може суперечити позиції підзахисного. Якщо він помиляється, мій обов’язок пояснити йому, але остаточно вирішує тільки він. Тому я і сказав Агеєву: не  поспішай визнавати провину повністю, частково або не визнавати. Дай мені подивитися матеріали справи. Ось зараз прокурор дасть мені матеріали справи. Почитаю, висловлю свою думку, пораджу, що робити. Ну, ви бачите — ніякий він не російський військовослужбовець... Те, що до сьогоднішнього дня було в пресі, ви не почули.

— Чи не сам Агеєв часом, а не журналісти, називав себе російським військовим-контрактником?

— Така справа...

— Тобто він тепер відмовляється від своїх слів?

— Знаєте, як кажуть? Я господар свого слова — сьогодні даю його, завтра ні. Ми виходимо з обвинувального акта, з того, що зробили органи досудового слідства. Якби він дав такі свідчення на досудовому слідстві, від прокурора сьогодні ви почули б це. Але в обвинуваченні цього немає. Не можна виходити за межі пред’явленого обвинувачення. В обвинувальному акті зазначається, що він знайшов в оголошенні телефон потрібної людини, уклав контракт, приїхав сюди (на Донбас, — ред.). Тобто діяв як фізична особа. Як це — краще або гірше — сьогодні сказати важко. Але в даному випадку він не є чинним військовослужбовцем російської армії, згідно з обвинувальним висновком. На мій погляд, це пом’якшує його долю.

— (Питання від української редакції «Радіо Свобода»): Після оголошення вироку Агеєва можуть обміняти?

— Якби ви мені ще сказали, яким буде вирок! (Посміхається.) Виправдувальний? Якщо виправдувальний, то навіщо тоді міняти? Посаджу в машину, відвезу через прикордонний КПП до Глухова, відправлю в Російську Федерацію. Або в Києві посаджу на поїзд «Кишинів — Москва», нехай їде додому. Навряд чи ми зараз серйозно можемо обговорювати вирок.

Звичайно, наскільки мені відомо зі слів Ірини Геращенко (перша віце-спікерка Ради, представник України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи на переговорах в Мінську, — ред.), у зв’язку з тим, що він російський військовослужбовець, Агеєва немає в списках на обмін. Я, звичайно, зв’язуватимусь з Іриною Геращенко, і з СБУ, і посольство Росії підключатиму. Судять, вибачте, не за  національність чи громадянство, судять за дії. У даному випадку дії всіх трьох — Агєєва, Венгера і Гладкова — однакові.

Затримували його без зброї, вписали в обвинувальний акт, що  Агєєву видавали кулемет — є докази цього чи ні, з’ясовуватимемо. Наразі я не ознайомлений з матеріалами. У бойових діях він участі не брав, нікого не вбивав, ні в кого не стріляв. Одне слово, є питання. 

— Що ж він робив, якщо ні в кого не стріляв?

— А це ви спитайте прокурора. Прокурор його допитував, а я поки ні. Ось допитаю в судовому засіданні, тоді скажу, чим саме він тут займався.

/Ольга Мусафірова