Орбан по-словенськи: що треба знати про вибори до парламенту Словенії

Президент Борут Пахор призначив дострокові вибори за тиждень до чергових, бо прем'єр-міністр пішов у відставку. Як і на попередніх виборах — у 2014 році, — явка була невисокою (трохи менше 52%). І, хоча до Національних зборів Словенії потрапили 8 партій, заголовки світових ЗМІ окупувала «перемога словенського Орбана».

Президент Пахор уже доручив формування уряду консерваторам, які перемогли на перегонах, однак імовірнішим видається формування лівоцентристської коаліції.

Переможці з угорськими «духом» і грішми?

Перше місце на виборах до Національних зборів Словенії посіла правоконсервативна та антимігрантська Словенська демократична партія (СДП) Янеза Янші, який двічі обіймав посаду прем'єра.

Утім, її успіх не такий уже й разючий — 25% голосів (порівняно з 21% на попередніх виборах) і 25 місць із 90 в парламенті, що вдвічі менше за сукупний результат центристських і лівих партій. Жодна з чотирьох інших партій, які набрали більше 9% кожна, не забажали ввійти в коаліцію з СДП.

Янеза Янші вважають близьким ідеологічним союзником угорського прем'єра Віктора Орбана. Подібно до нього, Янша перетворив колись помірковану демократичну силу на націонал-консервативну та правопопулістську. Незмінним лишився лише антикомуністичний запал Янші — своїх опонентів він таврує «комуняками», а в його Twitter з'являються нападки на «дегенеративних лівих».

Антимігрантська політика СДП

Як і для керівної угорської партії «Фідес», наріжним каменем агітації для СДП стало роздмухування антимігрантських і шовіністичних настроїв. Політику офіційної Любляни, яка під час піку міграційної кризи спорудила паркан з колючим дротом та розмістила збройні сили вздовж хорватського кордону, складно назвати ліберальною. Та все ж вона залишалася лояльнішою до шукачів притулку, ніж решта центральноєвропейських урядів. Якщо ті бойкотували квоти Євросоюзу щодо прийому біженців, то Словенія на кінець 2017 року прийняла 355 з понад півтисячі людей.

Коли прем'єр-міністр Міро Церар заступився за 60-літнього біженця із Сирії Ахмада Шамі, якого могли депортувати з країни, «Словенська демократична партія» навіть ініціювала голосування за імпічмент глави уряду, однак жодна інша парламентська фракція її не підтримала.

Партія Янші стверджує, що на утримання мігрантів виділяється неймовірно багато коштів, які слід перерозподілити на національну безпеку — однак оглядачі вказують, що показники, якими жонглюють словенські консерватори, завищені або взагалі «фейкові».

Угорський слід

Взірцем для Янші є жорстка політика проти імміграції, запроваджена угорським урядом. Очільник останнього Віктор Орбан навіть брав безпосередню участь в електоральній кампанії свого однодумця зі Словенії та виступив на передвиборному мітингу СДП у переважно угорськомовному місті Лендава, де оголосив Яншу «невтомним борцем» і «гарантом виживання словенського народу».

Ба більше, словенські ЗМІ повідомили, що Будапешт брав безпосередню участь у фінансуванні кампанії СДП, вклавши в неї 800 тисяч євро — ще торік три угорські компанії, близькі до Орбана та його партії, придбали 45% акцій у створеному Яншею словенському медіаконгломераті Nova24TV (відтоді цей показник зріс до 88%).

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан (у центрі) та колишній прем'єр-міністр Словенії, лідер правоконсервативної «Словенської демократичної партії» (СДП) Янез Янша (праворуч) на передвиборному мітингу СДП у місті Лендава, Словенія, 11 травня 2018 року Фото: EFE/SZILARD KOSZTICSAK

Антихорватська політика

Словенська демократична партія розігрувала також й «антихорватську» карту, апелюючи до територіальної суперечки щодо кордону — Хорватія не бажає виконувати рішення Постійної палати третейського суду в Гаазі. Партія Янші звинувачує словенських політиків, які провадять переговори з хорватами, у м'якості й зраді.

Хто такий Янез Янша

Янез Янша у 1980-х із високопоставленого комсомольського функціонера обернувся на критика режиму і зазнав репресій, які стали одним із поштовхів до «Словенської весни» й здобуття республікою незалежності.

На початку 1990-х як міністр оборони розробляв стратегію оборони від югославських військ (тодішня «десятиденна війна» обійшлася відносно невеликою кількістю жертв, якщо порівнювати з кровопролиттям у решті республік колишньої Югославії).

Проте в очах багатьох словенців попередня репутація Янші була перекреслена авторитаризмом, демагогією та антисоціальним курсом обох його прем'єрських каденцій, а надто корупційними скандалами.

Під час другого прем'єрства Янші у 2012 — 2013 роках у Словенії відбулися масові протести: люди були невдоволені як політикою «жорсткої економії» та урізаннями в соціальній сфері, так і загальною корумпованістю політичної еліти.

Незалежна Комісія з попередження корупції виснула офіційне звинувачення: під час першого терміну урядування Янша і його чиновники отримали хабарів на 21 мільйон євро за перемогу фінської державної компанії Patria в тендері на постачання 135 бронетранспортерів для словенської армії (зрештою, контракт на більш ніж чверть мільярда євро розірвали, та Словенія на той час уже заплатила 75 мільйонів євро за 30 бронемашин).

Після протестів Яншу відправили у відставку та засудили до двох років ув'язнення, з яких він відсидів трохи менше півроку, а Конституційний суд зрештою одноголосно скасував вирок екс-прем'єрові.

Нове обличчя словенської політики

Друге місце на виборах посів «Список Мар'яна Шареца». До парламенту від них пройшли 13 депутатів.

Цю нову політичну силу створив колишній журналіст та комедійний актор Мар'яна Шарец. Нині він — мер міста Камнік. Торік Шарец кинув виклик чинному президентові Боруту Пахору, отримавши 47% голосів у другому турі президентських виборів.

Успіх «антисистемного» Шареца — чергова відповідь на постійний запит словенців на нові обличчя в політиці. Його команда обіцяє цілу низку реформ — від судової та електоральної до боротьби з кліматичними змінами. Водночас соціально-економічна частина його програми свідчить про розмитість ідейних позицій партії.

Лідер партії «Список Мар’яна Шареца», колишній журналіст та комедійний актор Мар'яна Шарец (у центрі) під час брифінгу в штабі партії після оголошення оголошення перших результатів парламентських виборів, Камнік, Словенія, 3 червня 2018 року Фото: EPA-EFE/CHRISTIAN BRUNA

Партія-невдаха прем'єра Церара

Найбільшим невдахою виборів стала правляча партія прем'єр-міністра Міро Церара. «Партія сучасного центру» посіла четверте місце. Якщо в минулому скликанні вона мала 36 депутатських мандатів, то тепер займе лише 10 крісел у паламенті.

За стрімким злетом популярності Церара у 2014 році, коли він прийшов до влади, слідувало падіння. Наприкінці його урядування велося кілька масштабних антикорупційних розслідувань, які, втім, стосувалися не самого прем'єра, а його попередниці Братушек, опозиціонера Янші та президента Пахора.

Та останньою краплею стала епопея з планами уряду Церара спорудити додаткову лінію залізниці між залізничним вузлом Дівача на італійському кордоні й адріатичним портом Копер. Низка громадських ініціатив поставили під сумнів фінансову прозорість і доцільність проекту та зібрали 40 тисяч підписів для референдуму. Референдумів відбулося навіть два (і обидва за низької явки), адже результати першого анулював Верховний суд, у відповідь на що Міро Церар, власне, і подав у відставку того ж дня, 14 березня.

Відтак призначили дострокові вибори, на яких виборці не поновили мандат довіри до голови уряду.

Колишній прем'єр-міністр Словенії, лідер «Партії сучасного центру» Міро Церар (у центрі) прибув у штаб партії для очікування результатів парламентських виборів, Любляна, Словенія, 3 червня 2018 року Фото: EPA-EFE/IGOR KUPLJENIK

Інші партії-переможниці

«Соціал-демократи» покращили результат з 6 до 10 депутатів у парламенті. Нинішній глава держави Борут Пахор до свого обрання президентом у 2012 році очолював партію протягом 16 років. Вона неодноразово входила до урядових коаліцій.

Помітно зросло і представництво найлівішої парламентської сили, яка так і називається — «Лівиця»: з 6 до 9 обранців. Наразі це найкращий результат для нової лівої партії в усій Центрально-Східній Європі. «Лівицю» підтримують низові активісти соціальних, профспілкових і студентських рухів. На референдумах їм удавалося скасувати пенсійну реформу та зупинити скорочення трудових прав за новим Законом про неповний робочий день.

Єдина сила, яку можна надійно розглядати як потенційного коаліційного партнера «Словенської демократичної партії» — християнсько-демократична партія «Нова Словенія» — отримає 7 (замість попередніх 4) депутатських мандатів.

5 депутатів у парламенті матиме центристська «Партія Аленки Братушек». У 2013 — 2014 роках Аленка Братушек була першою жінкою, яка очолила Кабінет міністрів Словенії, але також і першою главою уряду, що добровільно подала у відставку.

Третя сила коаліційного уряду — «Демократична партія пенсіонерів Словенії» (DeSUS) — утратила половину голосів і місць у парламенті (з 10 до 5). Неабиякий скандал спричинила публічна підтримка Росії, яку запропонував DeSUS російський посол Доку Завгаєв під час підписання словенською стороною договору про постачання газу Газпромом. Лідер «Демократичної партії пенсіонерів» Карл Ержавец і чинний голова МЗС відмовився визнати це порушенням дипломатичного протоколу. У 2011 році схоже втручання посла США у формування уряду розкритикував тодішній президент Данило Тюрк.

До парламенту з чотирма депутатами повертається ультранаціоналістична «Словенська національна партія» на чолі з її беззмінним лідером Змаго Єлінчічем. Вона активно послуговується правопопулістською, ксенофобською, євроскептичною та панславістсько-проросійською риторикою, а серед їхніх мішеней — роми, хорвати, біженці та ЛГБТ-спільнота.

Ще 2 місця в парламенті зарезервовано для представників угорської та італійської національної меншин.

І тут починається арифметика, яка робить процес створення наступного уряду вкрай непевним. Для більшості в парламенті з 90 депутатами потрібно 46 голосів. Отож коаліцію самотужки не можуть сформувати ні дві правоцентристські сили на чолі з Яншею (у них 32 мандатів), ні самі лише п'ять центристських і лівоцентристських партій (43). Отже, можливі варіанти:

• Янез Янша формує «велику коаліцію» з ще кількома силами, зокрема з кимось зі своїх опонентів, проте вона буде ідеологічно різнорідною і нестабільною.
• Формується лівоцентристська коаліція (також нестабільна, адже включатиме багато партій), яка заручається зовнішньою підтримкою лівих, що не хочуть допустити до влади Яншу.
• Переговори про коаліцію заходять у глухий кут і оголошуються дострокові вибори.

/Автор: Денис Пілаш