Висвітлити не можна заборонити. Журналісти в АТО

Міністерство оборони України започаткувало нову систему співпраці з цивільними журналістами і працівниками ЗМІ ще 20 жовтня.  Як кажуть у Міноборони, «для полегшення роботи цивільних журналістів і працівників ЗМІ» замість щоденної заявки на роботу журналістів у зоні АТО тепер необхідно надсилати щотижневу заявку по середах. У ній потрібно вказувати ПІБ журналістів, сектори, марки і номери автомобілів та номери прес-карт. До змін у правилах журналісти мали повідомляти прес-центр АТО про свої плани на наступний день до 18:00 попереднього дня, що також викликало нарікання деяких медійників. Тепер стало ще «краще», вважають журналісти. Такі нововведення пов'язують із тим, що влада таким чином намагається заважати роботі журналістів.

«Це питання до влади, яка не хоче, не зацікавлена, щоб журналісти показували правду», – висловлює свою думку у студії Громадське.СХІД Макс Левін – фотокореспондент, який часто працює на сході України.

У свою чергу, керівник прес-центру штабу АТО Андрій Мирончук каже, що такі зміни відбулися з ініціативи самих журналістів:

«Коли в нас відбувалась робоча зустріч з журналістами, були присутні не тільки телевізійники, а й представники друкованих ЗМІ, ми намагалися переконати колег, що зручніше працювати за щоденними заявками, але всі наполягали на іншому».

Про існування журналістів, які були б задоволені діючою системою колеги не мають і гадки, каже Макс Левін. Півроку представники ЗМІ працюють у жахливих умовах бюрократії, а зараз стало ще гірше:

«Півроку ми працюємо незрозуміло за якою системою. У нас антитерористична операція. Це значить, що ти приїхав і знімаєш як журналіст: щось відбулося терміново, ми приїжджаємо і знімаємо. У нас є посвідчення, є закон про ЗМІ, який нам гарантує доступ до інформації. Ці прес-карти АТО, вони гарантують що? Для чого? Щоб перевірити, що ми дійсно журналісти. Для чого все інше?»

До того ж, додає Макс, військові взагалі не знають про існування прес-карт, коли їх перевіряють.

Насправді, прес-карти АТО – це окрема історія. Отримати їх не так просто, як здається. Принтерів, які друкують прес-картки для журналістів, в Україні всього два: у Краматорську та в Києві. Іноді вони ламаються, іноді одночасно. Тому прес-картки ніхто не може отримати, доки не поремонтують машини або не змінять картриджі. Працювати журналістам, для яких оперативність досить важлива, за таких умов складно.

Ситуацію, яка склалася навколо нових вимог, відстежують і представники громадської організації «Інститут масової інформації». В ІМІ вважають, що нові «зручні» правила не заважають лише журналістам крупних каналів, а іноземним представникам ЗМІ та тим, хто працює малими групами. Більше того, небезпечно. Все це призводить до того, що більшість журналістів ігнорують правила та їдуть на схід України, домовляючись із військовими чи волонтерами особисто.

«Це практично неможливо. Журналіст не може знати за тиждень, де він буде через два дні, через три дні. Ми звернулись з листом, попросили все ж таки норму переглянути, на що нам відповіли у Міністерстві оборони, що ця норма була узгоджена з якимись журналістами. Якщо виникне якась екстренна подія, то можуть піти назустріч в окремих випадках. Тобто все зводиться до ручного управління. Через те, що принтер поламаний, через те, що акредитація можлива лише в одному місці, дуже багато журналістів взагалі не акредитуються», – розповіла в студії Громадське.СХІД виконавчий директор «Інституту масової інформації» Оксана Романюк.

/Громадське.СХІД