Він каже, що ненавидить «русскій мір», але є постійним гостем на російському телебаченні. Він ненавидить Путіна, але має багато друзів серед росіян. Він каже, що одним з перших знав, що Зеленський стане президентом, і особисто радив шоумену балотуватися.

Коли Росія піде з Донбасу та поверне Крим, чому Україна не повинна йти на прямі переговори з Росією, чи поставить новий президент олігархів «на місце» і хто з оточення Януковича може повернутися в Україну після зміни влади? А також про свої стосунки із Зеленським, Смешком, Медведчуком та старими російськими друзями журналіст Дмитро Гордон розповів в ексклюзивному інтерв’ю Громадському.

Як би ви дуже коротко охарактеризували перші кроки Зеленського?

По-перше, мені сподобалася інавгурація. Зеленський був живою, красивою людиною, представником іншого покоління, яке повинно прийти до влади в Україні. Мені сподобалося, як він говорив, що він говорив. Мені сподобалися обличчя людей, які сиділи у ВР при цьому. Це були неперевершені картинки — уряду, та ще й Яценюк прийшов невідомо чому...

Так, він чомусь сидів поруч із Гройсманом.

Також обличчя деяких президентів мені сподобалося, особливо попередника Зеленського. Дуже він радів за Зеленського, я думаю. Та й депутати були приємні. Сам процес інавгурації мені сподобався. Щодо кадрових призначень — багато є коментарів і думок з цього приводу. Особисто мені зовсім байдуже, які кадрові призначення будуть в президента Зеленського.

Як так може бути?

Мені потрібен результат. Я повинен відчути результат роботи команди Зеленського.

А який результат ви хочете побачити?

Я хочу побачити красиву країну.

Але ж саме цим людям досягати результату, про який ви кажете, тому не можна бути байдужим до призначень.

Оскільки ми обрали президентом Володимира Зеленського, ми довірили йому свою країну, а він обирає свою команду, якій він довіряє. Нехай вони попрацюють, ми подивимося на результат. Якщо він нас задовольнить, ми скажемо: браво, Володимир Зеленський, браво, його ЗЕкоманда. Якщо нам це не сподобається, ми скажемо: геть, і оберемо нового президента.

Але те, в який спосіб це робиться... Наприклад, новий голова Адміністрації Богдан. Фактично, він призначений в обхід закону про люстрацію.

Мені сказали, що на АП закон про люстрацію ніяк не йде. Я не знаю, чи це законно, чи ні, чесно кажу.

Новопризначений глава Адміністрації президента Андрій Богдан, Київ, 21 травня 2019 року
Фото:

Гонтар Володимир/УНІАН

Ви сказали, що вам сподобалося промова. Депутати, навпаки, — назвали її хамською. Це той тон і та манера спілкування, яка має бути з ВР?

Вони не заслуговують, на мою думку, на іншу розмову. Вони за 5 років зробили все, щоб до них була відраза в людей. Я їх зневажаю, я про це казав усі 5 років. Я зневажаю цю ВР, цих політиків.Не хочу сказати, що всіх. Вони для України нічого не зробили позитивного. Хай йдуть.

Те, що зробив Володимир Зеленський у свій фактично перший робочий день. Розпускає ВР — дуже сумнівне юридичне рішення, яке не факт, що відповідає Конституції.

Мені важко судити, я не правник. Я законів точно не знаю так, як ті люди, які мають їх знати. Але я знаю, що ВР користується повагою в 4 відсотків українців. Це дуже замало для того, щоб вона продовжувала роботу.

А який шанс, що наступна буде кращою?

Я б зробив відкриті списки, я би знищив мажоритарку назавжди, вона не повинна бути в Україні, досить купляти нас за гречку та гривні.

Але бачите, це вже йде в розріз із тим, що пропонує Зеленський.

Я ж кажу про свою думку, вона ж не обов'язково повинна збігатися з думкою президента чи будь-кого. Я би ввів десятивідсотковий бар'єр, 10 відсотків, відкриті списки, геть мажоритарку і перевірка СБУ та МВС кожної людини, яка буде в списку. На предмет співробітництва з росіянами чи з іншими розвідками світу, кримінальних проваджень якихось та іншого, психічних розладів. Треба ретельно перевірити ці списки. І коли державні структури СБУ та МВС скажуть: ці, ці не можуть бути в списках, треба їх викидати.

Ви кажете, що ви не правник. Але ви журналіст і теж адекватно оцінюєте і аналізуєте факти, які є. Якщо президент розпускає парламент через те, що він вважає, що немає коаліції...

А що, вона є? Коаліції немає. З 16-го року коаліції немає, ми це добре розуміємо. Є групи...

Відповідно до закону, все таки парламент зараз має ці 30 днів.

Блок Петра Порошенка та Народний Фронт, які ненавидять одне одного і співіснують, аби приймати закони, в яких вони мають якісь преференції.

Але чи має новообраний президент в перші ж дні керуватися якоюсь політичною доцільністю, а не працювати чітко?

Він має керуватися виключно законами та Конституцією. Але, наскільки я знаю, підґрунтя під це рішення є, юридичне підґрунтя. Якщо його немає, треба про це казати.

Є — це яке?

Я не знаю, я не правник. Але пишуть і кажуть, що підґрунтя є, і деякі депутати мені казали, що так, це зрештою можна зробити.

Очевидно, аналізував законодавство не сам Зеленський, а ті люди, які з ним працюють. Можливо, той самий Богдан. Наскільки, за вашою інформацією або на вашу думку, туди залучений Андрій Портнов, який повернувся в Україну?

Мені це невідомо. Я з Андрієм Портновим бачився один раз на футболі, більше ніколи його не бачив і з ним особисто не знайомий. Як мені казали, Андрій Портнов залучений до того, щоб висунути обвинувачення Петру Порошенку.

Президент Володимир Зеленський під час церемонії інавгурації оголосив про розпуск Ради восьмого скликання, Київ, 20 травня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/SERGEY DOLZHENKO


А як ви ставитеся до того, що зараз може початися переслідування попередньої команди?

Я ставлюся так, що в країні треба виконувати закони — не красти, особливо на крові, і бути людиною. Тому мені байдуже, що під кого будуть робити, але я хочу жити в країні, де всі виконують закони. Починаючи від президента, закінчуючи мною, простим громадянином. Я вам скажу чесно — коли я порушую ПДД, і мене зупиняють, я кажу: порушив — треба платити. Я завжди плачу. І співробітники ДПС, які зараз нас дивляться, це підтвердять. Плачу по 250 гривень, тому що порушую закони. Але мені дуже хочеться, щоб всі їх виконували, не лише я.

А як ви ставитеся до того, що в Україну повертаються той таки Андрій Портнов, Валерій Хорошковський, Коломойський. Хто далі може бути в цьому списку? Власне, це люди, які поїхали після Революції Гідності, і зараз вони заявляють про свій реванш.

Щодо Портнова. Він був заступником голови АП Януковича. Це для мене вже клеймо. Я дуже не люблю Януковича, його адміністрацію, всіх, хто були з ним зв’язані, пов’язані. Я пам’ятаю ці події на Майдані, в яких я брав активну участь. Я ненавидів їх усіх тоді. Втім якщо керуватися законами, якщо на Портнова нічого немає...

Про це Юрій Луценко в коментарях теж пише, запитує людей, чи в них є докази.

Портнов отримав право жити у Відні, і європейці нічого не змогли проти нього висунути. Давайте жити за законами. Портнов може бути мені огидний тричі, але якщо на нього нічого немає, якщо європейці та Україна вважають, що він не порушував українського законодавства — велкам ту Україна.

Азаров також велкам? Янукович?

Азаров і Янукович особисто винні… Янукович велкам до суду, Азаров теж.

А хто ще може повернутися?

Мені важко сказати. Я за ними не слідкую, тому що вони мені всі огидні. Всі, хто були з Януковичем. Всі, хто з Порошенком крали на крові, мені огидні. Це моя особиста думка, я про це завжди казав і кажу.

А команда, яка зараз прийшла до роботи?

Поки не огидна. Я буду дивитися, що вони будуть робити. Мені дуже хочеться, щоб впоралися. Якщо вони впораються, це я впорався, ми з вами. Мені близьке те, що сказав Зеленський. Я дуже хочу, щоб всі українці повернулися з-за кордону. Поїхали кращі, в яких є голова, розум і руки. Я хочу, щоб їм в Україні, на своїй Батьківщині, було краще, ніж в Італії чи в Ізраїлі. В нас катастрофічно не вистачає вже і рук, і мізків. Я хочу, щоб вони повернулися, хочу, щоб Володимир Зеленський дав громадянство всім українцям, які зараз розсіяні по світах, котрі поїхали в пошуках кращої долі. Я дуже хочу, щоб він поставив на місце олігархів.

Олігарха Коломойського?

Всіх.

Він поставить на місце олігарха Коломойського?

Всі олігархів, і Коломойського також. Я хочу, щоб вони були процвітаючими бізнесменами, але не впливали на державу. Я дуже цього хочу.

Журналіст Дмитро Гордон у студії Громадського, 22 травня 2019 року
Фото:

Громадське


Але ви суперечите сам собі. Я хочу, щоб Зеленський був політиком нової генерації і зробив країну успішною, але ж ми вже бачимо факти, що АП очолює юрист Коломойського, що сам Коломойський повертається до України з перемогою Зеленського.

Не захищаючи Богдана, я вам хочу сказати, що він такий же юрист Коломойського, як і юрист Зеленського. Я думаю, що ще 50 чи 100 людей можуть сказати — це мій юрист. Тому що юристи здійснюють юридичні послуги багатом людям. В мене теж є юрист, який ще є юристом багатьох людей. Тобто він може сказати: я юрист Гордона, а може сказати, що він юрист ще когось.

Коли Богдана називають юристом Коломойського, то це ярлик на нього вішають?

Факт те, що він є юристом Коломойського. Це не є ярликом, тому що Коломойський не є злочинцем. Він є людиною, в якої є погані речі.Я не кажу, що він святий. Жодного святого олігарха я не знайду і ви не знайдете. Втім Коломойський є людиною, яка, в моєму розумінні, врятувала Україну.

Якщо б він свого часу, коли нам було дуже важко, коли Україна було безпомічною, в нас не було ані армії, ані нічого, якщо б він не захистив тоді Дніпропетровськ, Запоріжжя та Одесу, я думаю, що вже не було б України. І я дуже люблю справедливість. Якщо б Аваков не захистив Харків, у нас не було б України. Я казав про це особисто двічі і Коломойському, і Авакову. Що б поганого ви не робили в житті, за те, що в історичний момент ви захистили цілісність і суверенітет моєї країни, вам у підручниках історії воздасться. Це їм казав особисто в очі, бо я так вважаю. За ними є погані речі — і за Аваковим, і за Коломойським, вони не святі. Але в час Х, коли треба було зібратися, вони зібралися і зробили вибір на користь України.

Очевидно, що Коломойський повернувся до України не для того, щоб Зеленський поставив його на місце.

Ви йому пірнули в мізки? Ви знаєте, що він хоче? Я так не можу сказати. Я не знаю, що він хоче. Може, він хоче сатисфакції і Порошенку сказати: я через тебе поїхав, а тепер я тут. А що зараз з тобою буде, я не знаю. Може, через це він повернувся. А може, він повернувся через те, що він не може без України. У нас було декілька зустрічей, він мені казав, що хоче повернутися додому, тому що в Дніпрі йому краще, ніж в Женеві і Тель-Авіві. Я в це вірю, тому що мені у Києві краще, ніж в будь-яких містах світу.

А чи буде зараз зворотній процес? Є люди, які повертаються до України. Як думаєте, чи скоро і хто звідси поїде?

Мені важко сказати. Як будуть розгортатися події, треба подивитися. Чи будуть судові переслідування? Ми бачимо, що Портнов подав у ДБР матеріали на Порошенка.

Наскільки ви бачити в цьому підстави? Те, що президент, Верховний Головнокомандувач віддає наказ з одного українського порту перейти в інший український порт. Чи є тут підстави для судового переслідування?

Я не ДБР, я не правник, але в мене є свої думки. Мої думки дуже прості: я думаю, що це була провокація, яка була вчинена Порошенком, аби відмінити президентські вибори. Це моя думка, я на ній не наполягаю. Я так думаю. Я можу помилятися. Мені здається, що це була свідома провокація.

Бізнесмен Ігор Коломойський після конгресу ФФУ, Київ, 6 березня 2015 року
Фото:

Мусієнко Владислав/УНІАН

Якби воєнний стан вводився, або перекрити президентські вибори, можливо, був би сенс у цих словах. Згадаємо, що він тоді оголошувався на місяць, не зачіпаючи дати виборів.

Але Порошенко хотів 60 днів. На нього вплинули наші західні партнери. Наприклад, Ангела Меркель. В них був дуже важкий діалог. Я думаю, що Порошенко хотів вводити стан на 60 днів, і зривали це в останню мить. Ввели воєнний стан — і що? Нічого ж не було зроблено. Це була кукольна вистава.

Ви робили інтерв’ю з Володимиром Зеленським ще до того, як він оголосив про намір балотуватися.

В цьому інтерв`ю він фактично про це сказав.

Ви знали наперед про це?

Достеменно ні. Але здогадувався.

А ви на скільки раніше дізналися чи здогадалися?

Раніше.

Для України це було в новорічну ніч.

У мене відбулося багато творчих зустрічей в різних куточках України. Коли люди приходили, були повні зали, від Харкова до Одеси, від Львова до Кривого Рогу. Протягом кожної творчої зустрічі я робив опитування. Я казав: давайте проголосуємо. Тоді в нас були Тимошенко, Порошенко, Зеленський, Ляшко, Бойко і шостий Гриценко. Я ще не знав, що Смешко піде, знав, що Вакарчук не піде. І Зеленський всюди, окрім Києва, де він поділив перше місце з Гриценком, що цікаво, перемагав.

У мене була з ним зустріч у листопаді. Він вагався. Він сказав: невже це можливо? Я сказав: ти перший всюди. Це буде, тому що люди хочуть нового. Я відчував це.

Тоді він вагався, його дружина була категорично проти, його партнери по «Кварталу» від Кошового до Пікалова були категорично проти. Але тоді в листопаді я поставив йому кілька запитань. Я запитав його: ти жадібний? Він сказав — ні. Я гроші люблю, як і усі люблять, але не більше. Ти хочеш мати собі пам’ятники в усіх куточках України? Він сказав: я хочу мати вулицю імені себе в Кривому Розі. Ти усвідомлюєш, що в тебе є історична місія і ти можеш її виконати? Він сказав: абсолютно. Я зрозумів, що він може. І тоді ми домовилися про інтерв’ю, яке відбулося 20 грудня.

Наскільки я розумію, ви достатньо добре знаєте Володимира Зеленського, його родину і колег з «Кварталу».

Я не можу сказати, що це близькі стосунки, але знаю.

Ви кажете, що колеги з «Кварталу» були проти. Але зараз бачимо, що частина людей вже у його команді. Це рішення було прийнято, вже коли було усвідомлення перемоги?

Якби ви опинилися на місці Зеленського, ви би теж подумали: а хто може бути поруч зі мною? Поруч можуть бути люди, яких багато років знаєш, які тебе не зраджують, які тобі приємні, які є патріотами України, освіченими людьми.

Але чи цього достатньо?

Не знаю, майбутнє покаже. Ми вже бачили деяких президентів і тих, хто їх оточував. Бачили, як вони розкрадали країну. Подивимося на цих людей. Я з надією, я сподіваюся. Леся Українка писала: без надії сподіваюсь, а я з надією сподіваюся.

Журналіст Дмитро Гордон у студії Громадського, 22 травня 2019 року
Фото:

Громадське

Ви не пропонували кандидатуру Смєшка в листопаді, тому що не знали, що він піде. Але в результаті ви його активно підтримували, закликали його підтримувати на виборах. І він набрав більше 5 відсотків.

Він набрав більше 6 відсотків офіційно і дев’ять з половиною за всіма внутрішніми опитування в СБУ та Адміністрації президента, але ці три з половиною відсотки в нього просто нагло вкрали. В нього не було навіть людей, які б сиділи в комісіях.

Його назвали феноменом цієї виборчої кампанії. Це, фактично, людина, яку мало хто знав, ніхто на нього не ставив. І такий результат. Ви собі зараховуєте кілька відсотків промо?

Ні. В цьому заслуга, передусім, самого Ігоря Смєшка. Та українців, які побачили в ньому людину, яка здатна бути лідером.

Скільки переглядів мало ваше відео, де ви закликали підтримати Смєшка?

Кілька мільйонів.

Очевидно, воно теж грало роль.

Якусь, напевно, грало. Я не хочу перебільшувати. Я міг би казати і про когось іншого, але такого результату би не було. Він просто дуже серйозна, ґрунтовна людина. Він людина, якій можна сміливо довірити Україну. Я про це кажу зараз, виборів вже немає, нічого немає.

Починаються парламентські.

На мою думку, ідеальним президентом України був би Смєшко. Чому? В них багато спільного. Обоє вони хороші люди, це важливо. Порядні люди. Смєшко ґрунтовно освічений. Наймолодший в СРСР доктор наук з кібернетики, це дуже важливо. Це не солдафон. Це людина, яка пройшла всі керівні посади. Він знає державотворення. Він ніколи не був у стосунках з російською розвідкою. В нього є дуже багато моментів, які на цьому етапі його роблять постаттю грандіозною. Втім він все візьме на парламентських виборах. Я думаю, що «Слуга народу» посяде перше місце, і «Сила і Честь» Ігоря Смєшка — друге. Жодної участі я брати не буду. Я повторю ще раз — я не пішов на президентські вибори, хоча мене дуже активно штовхали з усіх боків і пропонували великі гроші.

Хто?

Не скажу. Декілька сил і людей.

Але пропонували, щоб що? Самого себе представляти?

Да, щоб я пішов як кандидат у президенти, пропонували мільйони доларів.

Ну хоч натякніть.

В жодному разі. В мемуарах через років 30. Пропонували у ВР постійно. Я нікуди не йду і не піду. Я вважаю, що моя лінія фронту — в журналістиці, і те, що я роблю, може бути важливіше, ніж якщо б я кудись пішов. Я не повинен бути політичною фігурою. Але те, що я буду підтримувати Смешка — це однозначно. Я вважаю, що такі люди, як Зеленський і Смєшко, повинні стояти поруч.

Ви прогнозуєте йому друге місце. За останньою соціологією, в нього п'яте. Ви бачили вже ці рейтинги?

Бачив. Я не вірю рейтингам. Напередодні виборів Смєшку давали 1,4 відсотка. Він бере 6 офіційно, 9,5 неофіційно. Київ голосує 10 відсотків. Всі ці соціологічні опитування — туфта. Я їм не вірю. Тому вони сядуть в калюжу ще й з цим рейтингом.

Зліва направо: Ігор Смешко, Володимир Горбулін та Євген Марчук на конференції «Уроки гібридного десятиліття», Київ, 7 листопада 2018 року
Фото:

Марків Михайло/POOL/УНІАН

Можете свій прогноз дати, які партії і скільки їх буде в новому парламенті?

Прогнозувати — справа не дуже вдячна. Ми вже маємо мажоритарку. Я думаю, що «Слуга Народу» набере відсотків 30, друге місце Ігор Смєшко — 15-20 відсотків. Прогнозую появу в парламенті Бойка з невеликим відсотком. Можливо — Кернес, Труханов та ще мери. Юлія Тимошенко 5-7 відсотків набере. Порошенко, сподіваюся, не пройде, тому що в нього голоси забере Вакарчук.

Чи пройде Вакарчук? Не знаю. Хотів би, щоб Клічко пройшов. З величезною повагою до нього ставлюся. Ну і все. «Свободи» не буде, «Самопомочі» не буде, Ляшка не буде. Вілкула не буде.

Днями ви припинили співпрацю зі 112 каналом. У вас там виходила своя програма. Ви заявили, що через те, що ви почали відчувати вплив Медведчука. Але він на каналі з’явився не нещодавно, близько року тому. Чому саме зараз вас це почало бентежити?

Я прийшов до співробітництва з 112 каналом, коли Медведчука ще не було в проекті. Це було кілька років тому, і мене запросили туди люди, яких я дуже поважаю. Я погодився. Між нами ніколи не було грошей. Я вів свою програму абсолютно безкоштовно, тому що я заможна людина, і що вони могли мені запропонувати? Я був свободною людиною і залишаюся нею постійно.

Коли Медведчук купив 112 канал і NewsONE, мені це не сподобалося, тому що Медведчук для мене дорівнює Путіну. Я не люблю Путіна і «руський мир». Втім Медведчука не було. Я казав, що хочу, повна свобода дій. Я казав на Медведчука таке на його каналі, що не налазить на голову. І все було добре до того часу, це місяць тому почалось, як Медведчук почав постійно бути на екранах. Вранці — Медведчук, вдень — Медведчук, постійно — Медведчук. Почали з’являтися люди, я їх не знав, вони почали вносити ідеї «руського миру». Далі не могло вже бути, тому що до мене підходили люди та казали: ви в одній команді, ви працюєте на Медведчука? І що мені казати, що у мене є багато грошей, що я працюю безкоштовно, ще мене це не торкається ніяк? Але вже торкалося, я далі не міг знаходитись на цьому каналі. Тому я і пішов, це нормально, пішов з повагою до колективу 112-го, там прекрасні люди працюють. І головне — у мене там була повна свобода слова, не знаю, як у кого, але у мене була. Ніхто мені ніколи не казав: кажи це та не кажи ось цього, я завжди казав те, що думаю.

Ви так критично нетерпимо ставитись до ідеї «руського миру»?

Ненавиджу.

Але ви є частим гостем, включаєтесь на російське телебачення?

З радістю.

Чому?

Тому що наше Міністерство Стеця (Міністерство інформаційної політики — ред.), при всій повазі до нього, нічого не робить. Бо коли я десь за кордоном — я дивлюсь одні російські канали. Вони вдовблюють людям ці пагубні ідеї «руського миру». Даже мігранти, які приїхали в Америку, Ізраїль, Канаду, Італію, Іспанія — вони зомбовані цими російськими каналами. Тому коли я включаюсь до етерів каналів «Росія 1» чи «Перший канал Росія» — я довожу до них українську позицію і кажу, що Путін злочинець. Прямо у прямому етері кажу, що ви — негідники, які вбили наших людей. Українська держава мовчить — я кажу. Тому що в Росії існує дуже багато нормальних людей. Їм забили голову цією дрянню пропагандистською. Вони пишуть мені у ютубі, від 30 до 35 відсотків з Росії, — ми з вами, ми любимо Україну, нас тут за одиночний пікет кладуть у бруд. Зрозумійте, що ми не можемо протестувати, але ми любимо вас. Ми все розуміємо. Чим більше буде у Росії людей, які все розуміють, тим швидше повернемо свої території та будемо нормальними сусідами.

Вони сволочі — я маю на увазі не звичайних людей, а російське керівництво. Вони зробили найстрашніше, що можна було зробити — вони стравили два братських народи. Зробили так, що Російська Федерація, від якої ніколи не очікували удару, забрала у нас нашу територію. Тепер дивуються, чому ми ображаємось на них, кажуть: «Почему вы на нас обижаетесь?».

Хочу сказати, що своєю появою на цих шоу ви легітимізували всю цю єресь, яка там звучить.   

Вам треба подивитись, що я кажу. Я кажу дуже чітко, різко і однозначно. І це українська позиція, вона повинна бути.

Журналіст Дмитро Гордон у студії Громадського, 22 травня 2019 року
Фото:

Громадське

Ви згадали, що друзі з Росії на вас ображаються, але ми знаємо, що ви дружили з багатьма людьми, які відверто принижували Україну. Згадати хоча б Задорнова чи Кобзона.

У багатьох сім'ях дружина має одну позицію, чоловік — іншу. У них є два виходи — або розвестися, або не спілкуватись на політичні теми. З деякими дружимо, з деякими я розійшовся повністю. З деякими про політику я не розмовляю.

Я розумію, що у них можуть бути свої моменти. Перше — вони вже обласкані системою, вони бояться випасти з обойми. Друге — вони можуть бути обдовбаними, я бачив своїх друзів, великих людей, але коли я їм кажу прості речі — вони не розуміють. Один мій друг, видатна людина, каже мені: «Ну Крым же наш?». Я кажу: послухайте, але ж кордони встановлені по всій Європі, чому ж він ваш? Тоді Калінінградська область — німецька, Сахалін — японский, Карелія — фінська. Він мені: «Нет, то — нет, а это — наше». Я у відповідь йому кажу: «Уявіть, ви живете у чотирьохкімнатній квартирі, а я до вас прийду, заберу кухну, зґвалтую вашу дружину і заберу ще частину іншої кімнати. Ви на мене ображатися будете?». Не доходить.

У передмові до однієї з ваших книг той самий Задорнов писав, що якщо вам під час інтерв’ю щось бовкнеш, то можна попросити не публікувати. Такий принцип, коли ви спілкуєтесь із українськими політиками та олігархами — він зберігається?

Я, передусім, людина. Людина, в якої є принципи, яка дивиться всім в очі. Якщо людина йде до мене на інтерв’ю та каже: «У мене велике прохання, я можу щось бовкнути, сказати щось не те. Чи можна перед тим, як ти будеш викладати це відео у Ютубі, щоб я подивився, і якщо щось буде не те — чи можна буде це видалити?», я кажу — так. Тому що він мені довіряється. Тому що для мене порядність — передусім.

А як ви ставитись до того, що ваші інтерв’ю називають компліментарними?

Мені байдуже, що мені кажуть. І як називають моє інтерв’ю. Мені не байдуже, скільки мільйонів його дивляться. Результат важливий.

Щодо компліментарності. Давайте так: якщо ви хочете у людини щось дізнатися та будете на неї нападати — не дізнаєтесь нічого. Так, це моя манера, я для того, щоб людина поплила зі мною в одному човні, іноді туди її заманюю.

Але ви ж не питали того ж Зеленського про Коломойського?

Я питав Зеленського про Коломойського, багато питав. Там було запитання, чи не буде він маріонеткою Коломойського. Які у нього стосунки з Коломойським? Чи є бізнес спільний? Це все було.

Зеленський, до речі, не просив мене, щоб я давав йому чи показував це інтерв’ю. Але там була подвійна довіра, бо ми один одного добре знаємо.

Журналіст Дмитро Гордон у студії Громадського, 22 травня 2019 року
Фото:

Громадське

Ще одна свіжа ініціатива нової команди — референдум щодо стосунків із Російською Федерацією.

Референдум — а що він дасть? Щоб ми на поступки йшли — які поступки? Чим ми можемо поступатися? Думаю, що референдум — це помилка.

Перемовин з Путіним не може бути один на один. У Путіна розмова буде проста: Донбас забирайте, тільки зробіть федералізацію, там повинні бути вибори, щоб бойовиків завести до українського парламенту, щоб ще розхитували у Києві нам усе. Тобто Донбас ваш, Крим наш, розмови про це лишаємо, та скажіть своїм друзям західним, щоб санкції знімали. Все. Путін не може сказати: забирайте Крим та Донбас, це політичне харакірі, його виженуть з Кремля росіяни. Тому що ідеологія імперії — вона сидить у багатьох мільйонах росіян, та Україна їм болить, як відрізана нога. «А, что это хохлы ушли, и грузины, куда они, мы же все в Советском Союзе нормально жили». Я це чую постійно.

Перемовин з Путіним один на один не може бути взагалі, вони ні до чого не призведуть. Можуть бути перемовини у Нормандському форматі, у Будапештському форматі, коли сидять президенти України, Росії, США, Франції, ще й канцлер Німеччини та голова Європейського Союзу. Втім вони ні до чого не призведуть. Ми не заберемо Крим та Донбас, поки з Росією щось не станеться. Чи з Путіним, чи з Росією. А те, що це може статись у будь-який момент, я в це просто вірю. Бо пам’ятаю, як розпався Радянський Союз, на очах, раз — і нема. Тому може розпастись Росія, може щось статись із Путіним. Нам треба сидіти на березі річки та чекати.

Що ви думаєте про ризик, який пов’язують із президентом Зеленським — що Україна може втратити і Крим, і Донбас?

Жоден президент України, ким би він не був, якщо він віддасть хоч крихітку української території — його винесуть вперед ногами. Жоден український президент це не зробить, ніколи.

Поділитись: