Як Іспанія за диктатури Франко майже змогла створити ядерну зброю? Документальний фільм розкрив нові подробиці

Про це йдеться в новій документальній стрічці «Ядерна держава», прем’єра якої має відбутися наприкінці березня на іспанському телеканалі DMAX, передає The Times.

Після Другої світової війни Франко намагався зблизитися зі США в надії отримати доступ до технології виготовлення ядерної зброї. Зокрема, диктатор дозволив побудувати на території Іспанії американські військові бази.

За президентства Двайта Ейзенгауера Іспанія отримала доступ до технології мирного використання атома й почала будувати перші атомні електростанції за американські кошти.

Водночас Франко віддав наказ командувачу військово-повітряними силами Іспанії та фізику-ядернику Гільєрмо Веларде почати розробку власної ядерної бомби.

Поворотним моментом у цій історії мала стати авіакатастрофа над Паломаресом 1966 року. Тоді американський бомбардувальник під час дозаправки в польоті зіштовхнувся з танкером. У катастрофі загинули семеро людей (троє із семи з бомбардувальника й усі четверо на танкері).

Крім того, через зіткнення з літака випали чотири ядерні бомби. Жодна з них не розірвалася, але радіоактивний плутоній усе ж витік із двох із них. Три бомби, що впали на суходіл, знайшли одразу, ще одну, яка була в морі, виявили через кілька місяців.

Водночас, як випливає з недавно розсекречених документів, іспанська сторона також змогла ознайомитися з фрагментами бомб і через деякий час відтворити закладені в них технології. Операцію назвали «Проєкт Іслеро» — за іменем бика, який у 1947 році убив одного з найвідоміших тореадорів Іспанії.

Але Франко розпорядився, щоб Веларде припинив розробку ядерної зброї, побоюючись, що США дізнаються, як їхні АЕС використовуються для виробництва збагаченого плутонію, — і накладуть санкції або припинять фінансування станцій.

Так до 1970-х «Проєкт Іслеро» залишався замороженим. Тоді Іспанія знайшла можливість побудувати власну АЕС за домовленістю з Францією — тобто вона б не контролювалася США. Але приватні компанії, які управляли станцією, відмовилися брати участь у розробці ядерної зброї.

Зрештою, наступник Франко, Карлос Аріас Наварро, планував продовжити «Проєкт Іслеро» й розпорядився побудувати установку зі збагачення плутонію. Але ці плани так і не були втілені в життя: 1976 року в Іспанії відбулася демократична революція.

«Схоже, що [влада Іспанії] впритул наблизилася [до створення ядерної зброї] — до моменту, коли можна сказати, що це можливо, — але не втілила ці плани зі стратегічних міркувань», — говорить режисер документального фільму Джозеп Серра.

Наразі ядерною зброєю офіційно володіють п'ять держав: США, Росія, Велика Британія, Франція та Китай. Вони є учасниками міжнародної угоди про нерозповсюждення ядерної зброї, яка забороняє їм передавати технології з її створення іншим державам.

Неофіційно ж до «ядерного клубу» також входять Індія, Пакистан, Північна Корея і, за непідтвердженою інформацією, Ізраїль.