Як «забута» технологія може змінити наш спосіб платити. Hromadske.Idea

Сергій Кучер та Олексій Марценюк засновники компанії, діяльність якої націлена на зміну системи платежів у всьому світі.

- Яким чином ви захопилися створенням цієї ідеї?

Олексій: Существовала большая проблема с платежами. Сейчас активно продвигают разного вида платежи, но всегда присутствует проблема инфраструктуры. Банковские карты работают везде, вы можете свободно рассчитаться в любом месте. Но сейчас внедряют новые технологии, а для их интеграции нужна инфраструктура. Допустим, вы должны заменить 50 млн терминалов по всему миру, заплатить огромную сумму денег и тогда все будет работать. Но это никому не нужно. Никто не видит в этом экономики.

- І як ви вирішили змінити ситуацію?

Сергій: В сучасному світі невід’ємною частиною життя став телефон. Ніхто не виходить з дому без телефону. Так само і картки – вони є скрізь. Їх приймають в будь-якій точці земного шару. Але є одна проблема – величезна кількість карток. Це купа пластику, яка кожен день не потрібен.

Олексій: У меня очень много знакомых носит все эти карточки одной стопкой на резинке.

- Як вирішити цю проблему?

Сергій: Ми перенесли всі існуючі картки в телефон. Зробили це просто і безпечно. За 60 років існування пластикової картки, така інфраструктура терміналів, що зараз існує, найбільша у світі. Безготівковий розрахунок можна зробити в offline за допомогою звичайного терміналу. Їх в світі налічується понад 70 млн. Повноцінна заміна терміналів займе багато коштів. Тому ми винайшли кращий спосіб: за 25 доларів можна переобладнати термінал і можна буде платити будь-яким телефоном, який підтримує Bluetooth.

- Як взагалі це працює?

Сергій: Ми винайшли та запатентували технологію, яка дозволяє віртуалізувати будь яку карту, взяти будь-який телефон як спосіб платежу. Також ми створили додаток для користування такими послугами.

- Але ж питання оплати це не лише зручність та швидкість, але ще й безпека.

Олексій: Для этого мы повесили шифрование на передачу самого сигнала и динамический ключ на каждую установку. И самое главное, чему все удивляются: как у нас Bluetooth работает так, что не нужен пароль. У нас нет никакого соединения. Передача данных идет мгновенно за доли секунды и отключение самого Bluetooth работает в автоматическом режиме. Перехваченные данные не будут нести никакой ценности, они невозможны для использования.

- Скільки часу у вас пішло на створення робочого прототипу?

Олексій: Уже порядка 10 месяцев.

- І в якому стані проект зараз? Цей пристрій можна придбати чи все ще в стадії розробки?

Олексій: С точки зрения технологии уже готов. Вопрос только во внедрении этой технологии. Сейчас мы ведем переговоры с одной из топовых международной платежной системой, чтобы нас сертифицировали и утвердили решение, чтобы мы могли вводить это в действие.

- Ви плануєте спершу просувати це в Україні, а далі йти в міжнародний ринок?

Олексій: Мы хотели ввести эту технологию параллельно, но к сожалению Украина сейчас не самый целевой рынок для этого.

- А чи виходили на контакт до вас компанії, які хочуть впровадити цю технологію?

Сергій: Виходили безліч компаній. Однак вся проблема в тому, що в діючих на території Украйни міжнародних компаніях працюють українці. В основному у нас базуються лише sales-офіси, які не можуть ухвалити якісь рішення. Існуючий банкінг просто дозволяє платити в Інтернеті. За допомогою нашого додатку можна платити і в Інтернеті, і в будь-якій offline точці продажів. Посттермінали зараз – найбільша система прийому offline платежів у всьому світі. 69% всіх українців, які користуються телефонами вже готові платити за допомогою такого додатку. Для того, щоб випустити нашу картку достатньо одного разу прийти в банк, зареєструватися як користувач та ідентифікуватися. Фактично картку можна буде отримати не виходячи з дому: роблячи це кліком.

- Є країни, які планують відмовитися від готівки взагалі. Наприклад, Швеція та Японія. Чи є в України такі перспективи?

Олексій: Я думаю, это лет 10. У нас активно развивается ІТ, но люди еще не готовы настолько глубоко пользоваться этими услугами. У нас еще нет полноценной инфраструктуры для этого. Люди очень боятся, поэтому многие из них при получении зарплаты на карточку сразу же бегут и обналичивают деньги. Они не доверяют банкам.

Сергій: Ще одна проблема: зараз всі ставляться до ІТ як до золотої жили. Насправді ж ІТ - це просто оптимізація будь-якого існуючого бізнес-рішення. Потрібно, щоб люди мали гарантії щодо грошей, які лежать у неї на картці, що її банк не закриється, що вони нікуди не пропадуть. А якщо вкрадуть – то компенсують, бо зникли без її вини. А картка це лише інструмент банку.

Олексій: У нас не проработана законодательная база в целом. Банки не могут удаленно обслуживать клиентов. У нас нет системы инвестирования в украинские компании. Почему все боятся это делать? Потому что у нас еще нет четкого механизма защиты денег.

Сергій: Основна проблема в Украйні – людський фактор. Закони пишуть люди, виконують також люди. І якщо є якась прогалина (умисна чи ні), то люди будуть використовувати іі у своїх цілях.

- Яким чином ви плануєте заробляти?

Олексій: Мы не претендуем на то, чтобы это был наш интернет-кошелек. Мы будем подавать банкам способ взаимодействия с нашей накладкой и получать лицензионное отчисление за это.

Сергій: Наша накладка створена на 90% з компонентів, які не виробляються в Україні. В умовах України собівартість складає 6 доларів, продавати ми хочемо за 25. Це в разів 40 дешевше, ніж коштує новий посттермінал.

Олексій: Еще очень хорошо, что само производство у нас в Украине.

Сергій: 98% всіх послуг, що надаються в Інтернеті ви там не сплачуєте, а лише замовляєте, а потім якось розраховуєтесь.

- Як ви створювали з нуля вашу компанію? Як підбиралися люди?

Олексій: Изначально мы просто привлекали наших друзей и знакомых, которые понимают в техническом процессе. Вскоре мы увидели, что эта технология может хорошо развиваться. Сейчас у нас работает порядка 30 человек, которые занимаются этой системой.

Сергій: Ми створили команду, де кожен у своїй сфері дуже крутий спеціаліст. Наша команда не шаблонна, але об’єднана одним - вони всі дуже розумні, талановиті та працьовиті. В нашій компанії всі працюють разом.

- Чи це один проект, яким ви займаєтесь?

Олексій: Нет, у нас есть целый ряд проектов, которые еще не готовы.

- У вас 30 людей і ви працюєте вже більше 10 місяців. Де ви берете кошти, щоб платити вашим працівникам?

Олексій: Это наши персональные деньги. В Украине большая проблема найти инвестиционные деньги на новый продукт, который еще не имеет «верняка».

Сергій: Наш венчурний ринок - як шоубіз. А взагалі венчурний ринок пішов зі Штатів, там всі звикли ризикувати для того, щоб заробити.

- А чи не буде такої ситуації, що до нас в Україну зайдуть великі міжнародні венчурні капіталісти, а якщо ні, то українські компанії просто поїдуть за кордон?

Олексій: Если зайдут большие иностранные компании, велик риск того, что это опять будут локальные менеджеры, которые будут инвестировать деньги только в те компании, что имеют 90% будущего успеха. Сейчас много компаний переезжают в Штаты. Потому что ІТ-стартапы считаются трендом. Но люди забывают, что не в каждый бизнес их пустят. Там получить деньги проще, эти деньги дешевле, чем наши. У нас привыкли забирать как минимум 20-30% компании.

Сергій: Зараз ми працюємо ще над одним проектом - хочемо відкрити свій венчурний фонд, з інвестиціями, які націлені не на готовий продукт, як всі хочуть, а на будь-які технологічні рішення, нові ідеї.

Олексій: Если это новый инновационный продукт, и он действительно работает, и можно из него сделать действительно что-то качественное, то нужно брать эту идею.

Сергій: Ми допоможемо створити команду людей, яка буде працювати над новим продуктом. Не забирати в нього половину компанії, а навпаки допомагати у створенні.

Олексій: Есть большая проблема у ребят, которые разрабатывают новые проекты – это боязнь столкнуться с неподъёмными препятствиями. А действующие венчурные фонды не помогают ребятам, а только создают новые препятствия. Очень многих толковых ребят мы переманили к себе тем, что мы даем им свободу реализовать себя, не навязывая им своего мнения. Есть дедлайн и качество продукта - это единственное, за чем мы следим.

- Як себе почуває зараз українське ІТ. Чи на стає критичною маса людей, яким набридло займатися аутсорсом?

Сергій: Аутсорс - це як ресурс. Людина, яка працює в аутсорсній компанії за 3 тис доларів, має покинути свою роботу, йти в підприємництво, ризикнути. ІТ це спосіб реалізувати цю підприємницьку ідею. ІТ не гарантує тобі успіху, так само, як диплом, який не гарантує, що ти станеш мільярдером. Потрібно, щоб люди захотіли чогось більшого, ніж просто зарплату, ніж просто працювати на когось.

- Це має бути якась персональна мотивація?

Сергій: Це університети. Там кожен викладач не зацікавлений в тому, щоб студент був успішніший за нього. Як людина, яка ніколи не практикувала може навчити студента реалізувати свій бізнес? Ніяк. У нас в університетах робота заради роботи.

Олексій: Сейчас очень много ребят, которые заканчивают учебу с красными дипломами просто идут работать в какой-то банк за 3 тысячи гривен.

Сергій: Потрібно змінити сам підхід викладачів. Вони готують співробітників компаній, а не підприємців, не бізнесменів, не людей, які готові працювати з першого для на себе.

/розшифрувала Богдана Шевченко