«Який сенс повертати нашу територію, якщо загине мільйон людей?»: що Зеленський розповідає західним ЗМІ

За кілька днів до відставки уряду президент України Володимир Зеленський дав велике інтерв’ю британському виданню The Guardian. А вже після відставки встиг поговорити з американським агентством Bloomberg. Востаннє він давав інтерв’ю західним журналістам у грудні 2019-го: тоді американське видання TIME вперше помістило на свою обкладинку українського президента.

Що Зеленський думає про США й Трампа, Росію й Путіна, ЄС і Меркель із Макроном, як пояснює зміну Уряду? hromadske зібрало ключові тези з нових інтерв’ю.

Про роботу президента

Про управління країною: Бути президентом і грати його роль — «дуже схожі» речі. Але «насправді, проблем більше (коли ти справді президент — ред.). Вони катастрофічні. Виникають, вибачте за вираз, наче прищі у вісімнадцятирічного. Не знаєш, коли й де вони з’являться».

Про те, чи може його кампанія стати прикладом для інших країн: «Упевнений, що може, особливо там, де люди втомлені, крутяться мов білки в колесі, і де довгий час одні й ті самі політики з великими фінансовими ресурсами. У таких місцях, де люди прагнуть ковтка свіжого повітря, це має спрацювати».

Про свій робочий кабінет: «Не можу тут навіть сидіти, це жахливо. Попередні власники почувалися в цьому оточенні як удома, я так здогадуюсь». Він також зазначив, що переїхати не може, бо це потребуватиме багато коштів платників податків.

Про зміни у владі

Про зміну уряду: «Ми мали реагувати на ефективність Кабміну. Коли ви робите такі глибинні зміни в країні, то не можете зазнати невдачі. Це не про особисті рейтинги чи можливість позбутися влади, а про те, що в України може більше не бути нагоди це зробити».

Про можливу зміну керівництва НБУ: «Не планую змінювати нікого в цій країні, хто працює чесно й ефективно. Але ми погодили з Нацбанком деякі речі, які вони можуть робити. Якщо вони це зроблять, це означає, що вони ефективні. Я й досі чекаю».

 Про олігархів

Про минуле новопризначеного прем’єр-міністра Дениса Шмигаля в компанії Ахметова: «Вони (олігархи — ред.) володіють 70-80% активів країни. Кожен менеджер в Україні працював на одного з них чи якось пов’язаний з одним із ним. А вони наймають найкращих — ми маємо це розуміти».

Про ставлення до олігархів: «Я хочу, щоб вони були статистами, а не головними акторами». Зеленський каже, що не ставиться якось по-особливому Ігоря Коломойського попри їхнє тривале знайомство. А купівлю Ринатом Ахметовим маєтку у Французькій Рив’єрі за 200 мільйонів євро вважає «недоречною».

«Якщо ми обрали демократію, то, звісно, не можемо вішати людей. Хоча! Інколи справді хочеться. І знаєте чому? Бо так було б швидше. Набагато швидше… Звісно, ми жартуємо».

Про США, Трампа й імпічмент

Про імпічмент: «Гадаю, Україна пройшла через цю історію гордо, з піднятою головою».

Про візит до Білого дому: «Мені сказали, що він ще готується. Мені важко це слухати. Я людина, яка працює відповідно до дедлайнів. Наші дипломати обговорюють його (візит — ред.) з американськими дипломатами. Хотілося б, щоб у нас була плідна зустріч».

Про те, чи вважає Трампа прикладом для наслідування: «Я не намагаюсь грати роль. Мені комфортно бути собою і говорити, що я думаю. І в цьому, він (Трамп — ред.) справді був прикладом — як можна виграти, не використовуючи стандартний формат».

Про війну, Путіна і Росію

Зеленський запевняє, що порятунок життів важить більше, ніж територіальні здобутки: «Для кого все це робиться? Для людей. Який сенс повертати нашу територію, якщо загине мільйон людей?»

Про саміт «нормандської четвірки» 9 грудня: він був передусім про деталі Мінських угод, але «було й кілька емоційних моментів». Наприклад, коли Путін почав нарікати на «радикальних українських націоналістів», Зеленський відрізав, що і в Росії є радикали.

Про можливість укладення угоди про завершення війни: «Час спливає. Уряд може витратити рік на всю угоду (про завершення конфлікту — ред.). Потім вона має бути впроваджена. Довше — забороняється. Якщо триватиме довше, нам потрібно змінити формат і обрати іншу стратегію». Яку саме стратегію — не уточнює. Рік, далі уточнює Зеленський, відраховується від саміту «нормандської четвірки».

Про майбутнього президента в Росії: «Звісно, там буде новий президент. Звісно, це станеться. Яким буде цей президент, я не знаю. Але ми ж знаємо, що всі тоталітарні режими закінчуються однаково».

Про те, чи буде в Росії «кривава революція»: «Я не хочу, щоб люди десь помирали. Але ми маємо розуміти: якщо й далі стискати пружину, то в якийсь момент вона не витримає».

Про європейські країни

Про очікування членства в ЄС: «Ми маємо дати людям певність, що Європейський Союз чекає на Україну … Люди насправді не вірять словам. Чи, радше, люди вірять словам лише певний відтинок часу».

Про вихід Великої Британії з Європейського Союзу: «Уявіть собі групу людей, які спільно за столом гарно проводять вечір. Якщо хтось не хоче сидіти за столом, то він точно зіпсує всю атмосферу. А є люди, які стоять за дверима, дзвонять і стукають у двері, а їм через шпарину кажуть: «Так, запрошуємо приєднатися, але приходьте наступного разу!». І навіть коли ті посиденьки закінчуються, вони все ще стоять ззовні й стукають».

Про сім’ю

«Це важко. Їм не подобається моя робота». Дружина Зеленського, за його словами, віддає перевагу непублічності. 16-річна донька «в тому віці, коли людина зазвичай найбільш вільна. Для неї це (постійна охорона — ред.) неприємно на людському рівні». Семирічному сину, навпаки, робота батька подобається.

«Днями я прийшов додому й кажу, чому зі мною ніхто не вітається. І чую власний голос по телевізору. То була моя промова. І син каже: «Не відволікай нас, ми дивимося президента!»