Новообраний голова Європейської Ради — прем'єр-міністр Бельгії Шарль Мішель (в центрі), Брюссель, Бельгія, 2 липня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/OLIVIER HOSLET

Обранням голови Європарламенту завершилося напружене погодження кандидатур нових керівників ЄС. Лідери держав-членів ЄС запропонували на ці посади представників західних країн. Громадське аналізує, як проходили вибори та чого від цих призначень можна очікувати Україні.

Після триденних консультацій у ЄС погодили основні призначення в структурах Євросоюзу. Посаду голови Європейської Ради після Дональда Туска обійме чинний виконувач обов’язків прем’єр-міністра Бельгії Шарль Мішель. Це призначення не потребує затвердження Європейським парламентом. На відміну від номінацій на посади президента Єврокомісії, головного виконавчого органу Євросоюзу, та високого представника ЄС із питань зовнішньої політики та політики безпеки, тобто головного дипломата союзу. На ці посади обрали чинну міністерку оборони Німеччини Урсулу фон дер Ляєн та виконувача обов’язків глави МЗС Іспанії Жозепа Борреля відповідно. Вони можуть обійняти свої посади в листопаді-грудні цього року.

Також на посаду голови Європейського центрального банку номінували нинішню директорку МВФ Крістін Лаґард. Франс Тіммерманс та Марґрете Вестаґер будуть віцепрезидентами Єврокомісії.

Проблемні консультації

Позачерговий саміт у Брюсселі розпочався 30 червня. На ньому лідери держав провели виснажливі перемовини, що тривали понад 20 годин поспіль. Пошук компромісу координував Дональд Туск. Кандидатів погодили ввечері 2 липня.

Розв’язання шукали понад місяць, ще з часу завершення виборів до Європарламенту. Найгостріша боротьба точилася щодо призначення президента Єврокомісії, який у ЄС відповідає за законодавчі пропозиції та стежить за дотриманням правил Союзу. Зараз цю посаду обіймає Жан-Клод Юнкер.

Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер (другий ліворуч) вітається з поліцейським у день зустрічі лідерів ЄС в Брюсселі, Бельгія, 2 липня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/GEOFFROY VAN DER HASSELT

Обрати кандидатів складно, бо на словах лідери прагнуть зберегти географічний та гендерний баланс, розподіл між великими та малими державами, водночас відобразивши результати виборів до Європарламенту. Останні вибори суттєво вдарили по традиційному домінуванню правоцентристів із Європейської народної партії та соціалістів. Більше місць отримали ліберали, «зелені» та праві.

Своїм досягненням східноєвропейські країни вважають те, що на головні посади не призначили німця Манфреда Вебера та нідерландця Франса Тіммерманса. Зокрема, про це відкрито говорить уряд Угорщини. На думку прем’єра цієї країни Віктора Орбана, очолити ЄС мали люди, які «поважають Угорщину, розуміють історію Центральної Європи та важливість європейської християнської культури». Угорщина та Польща опиралися обранню Тіммерманса, бо саме він активно просував у ЄС санкційні процедури щодо верховенства права в цих країнах.

Віцепрезидент Європейської комісії Франс Тіммерманс на з'їзді німецьких соціал-демократів у Тюбінгені, Німеччина, 10 травня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/RONALD WITTEK

«Перемога Орбана й Ко. Вони завадили Тіммермансу боротися за верховенство права», — зазначив у Twitter колишній президент Європейського парламенту Мартін Шульц. Водночас Урсулу фон дер Ляєн він назвав найслабшим міністром у німецькому уряді.

Вебер спершу був ключовим претендентом на посаду президента Єврокомісії як обраний кандидат від найбільшої партійної групи — Європейської народної партії (ЄНП). Його підтримувала канцлерка Анґела Меркель. Однак проти виступили очільники Франції й Люксембурга. Загалом кандидатуру мали схвалити лідери щонайменше 21 з 28 країн.

На цьому саміті ставку зробили вже на першого заступника голови Єврокомісії Тіммерманса, що належить до групи соціалістів. Унаслідок цього компромісу Вебер мав очолити Європарламент. Але цього разу не вдалося отримати згоду окремих лідерів із ЄНП і держав Вишеградської четвірки — Польщі, Словаччини, Угорщини та Чехії. І зрештою Вебера не номінували на жодну з посад.

Лунало ще безліч прізвищ. Кандидатура Урсули фон дер Ляєн виникла раптово — вона не була обраним кандидатом від якоїсь із партійних груп. Її запропонував Емманюель Макрон, і Франція досягла згоди з Німеччиною. Жоден із лідерів не проголосував проти кандидатури фон дер Ляєн. Лише канцлерка Німеччини Меркель формально утрималася через позицію соціал-демократів, своїх партнерів за коаліцією в Німеччині. Як повідомив Туск, вона підтримує це призначення.

Польща, Словаччина, Угорщина та Чехія теж підтримали фон дер Ляєн. Як повідомили польські ЗМІ, Варшава — через «правильну» позицію німкені щодо Росії.

Чинний президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер (праворуч) з новообраною очільницею головного виконавчого органу Євросоюзу Урсулою фон дер Ляєн, Брюссель, Бельгія, 4 липня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/OLIVIER HOSLET

Однак те, що фон дер Ляєн не було серед шести офіційних кандидатів від фракцій у Європарламенті, уже викликало обурення в парламенті ЄС та серед учасників німецької урядової коаліції. Тож під час затвердження кандидатура німкені може стикнутися з проблемами. Проти її призначення вже виступили «зелені». Також кандидатуру розкритикували соціалісти, але невідомо, чи вони намагатимуться заблокувати призначення.

Щоб обійняти посаду, кандидатка повинна отримати голоси абсолютної більшості парламентарів, тобто принаймні на один більше, ніж половина депутатів — 376 із 751.

Німецькі медіа називають дивним вибір фон дер Ляєн ще й з огляду на її незадовільну роботу на посаді міністерки оборони Німеччини. Йдеться про скандали у відомстві, у тому числі корупційні, та численні повідомлення про жахливий стан збройних сил Німеччини. Левова частка нової військової техніки, що потрапляла на баланс армії, виявлялася неготовою до використання.

Західна Європа домінує

Зрештою, з другої спроби в середу Європарламент у Страсбурзі обрав і свого президента. Італієць Давид-Марія Сассолі на цій посаді вже замінив співвітчизника Антоніо Таяні. Новий склад Європарламенту, сформований після травневих європейських виборів, почав роботу 2 липня.

Сассолі належить до «Прогресивного альянсу соціалістів і демократів» і досі працював віцепрезидентом парламенту ЄС. Депутатом його обрали від опозиційної італійської Демократичної партії.

Новий президент Європарламенту Давід-Марія Сассолі (праворуч) зі своїм попередником співвітчизником Антоніо Таяні (ліворуч), Страсбург, Франція, 3 липня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/PATRICK SEEGER

Попри сподівання Дональда Туска, що парламент очолить представник Східної Європи, болгарина та уродженця України Сєрґєя Станішева до остаточного списку не включили, а чех Ян Заграділ із фракції консерваторів фінішував другим.

Усі номіновані політики — представники західноєвропейських країн. Це важливо не лише для східно- та центральноєвропейських країн ЄС, а і для України. Насамперед — через бачення європейськими діячами політики щодо Росії.

Хоча німецька міністерка критикувала РФ за окупацію Криму та війну на Донбасі, її позиція поміркована. Зокрема, Урсула фон дер Ляєн виступала проти надання Україні озброєнь.

Новий голова Європейської Ради Шарль Мішель критично висловлювався щодо санкцій проти Росії. Як із посиланням на джерела повідомила «Європейська правда», він переконував президента Петра Порошенка в необхідності пом’якшення санкцій. Водночас досі Бельгія не йшла проти єдиної позиції ЄС та відкрито не виступала за скасування санкцій. Складно передбачити, як на це вплине призначення Мішеля на нову посаду в ЄС.

Крім того, складно очікувати від представника Бельгії, що він так само активно виступатиме на підтримку України, як це робив Дональд Туск разом із деякими іншими політиками зі Східної Європи.

Унаслідок нових призначень Німеччина, Франція та країни Бенілюксу збільшують свій вплив у ЄС. Водночас стає все помітнішим не лише їхнє протистояння із країнами східної групи, які не дозволили призначити Тіммерманса, а і взагалі в ЄС, де консенсус знайти дедалі складніше.

Поділитись: