У Ради Європи — нова очільниця. Хто вона та що її призначення означає для України?

26 червня пізно ввечері делегати ПАРЄ обирали нового генерального секретаря Ради Європи. У першому ж турі, досить неочікувано для багатьох, перемогла представниця Хорватії Марія Пейчинович-Бурич. Вона отримала абсолютну більшість голосів — 159, тоді як її суперника, бельгійського дипломата Дідьє Рейндерса, підтримали тільки 105 депутатів. Хорватська політикиня вступить на посаду у вересні та очолюватиме РЄ протягом п’яти років. Громадське розбиралось, хто така Пейчинович-Бурич та як її обрання відобразиться на відносинах Ради Європи та України.

Попередник Ягланд

Попередником Пейчинович-Бурич на посаді генсека РЄ протягом двох термінів поспіль був норвежець Торбйорн Ягланд. За десять років він здійснив певні реформи — посилив співпрацю Ради Європи з Євросоюзом та ООН, започаткував «Світовий форум демократії» (щорічну міжнародну конференцію, що кожного листопада збирається у Страсбурзі), за його керівництва РЄ почала випускати ґрунтовні звіти про стан демократії та дотримання прав людини у Європі. Але українцям він запам’ятався зовсім іншим.

Саме на другий термін Ягланда на посаді генсека Ради Європи припала російська агресія в Криму і на Донбасі. Спочатку РЄ (за активної участі українських делегатів) зайняла досить жорстку позицію щодо окупантів. За анексію Криму та бойові дії на Донбасі в російської делегації відібрали право голосу в Парламентській асамблеї Ради Європи. Та коли Росія у 2017 році припинила сплачувати внески у бюджет РЄ, що частково паралізувало роботу організації, та зрештою погрожувала взагалі вийти з Ради Європи, Ягланд почав всіма силами лобіювати повернення російських делегатів.

Навряд чи справа була саме в російських грошах — у Раду Європи входять фінансово потужні держави, які й без Росії здатні сформувати достатній бюджет цієї організації. Радше Ягланд не хотів лишати інституцію, якій він віддав 10 років життя, у стані складної кризи та увійти в історію як генсек, при якому з Ради Європи зі скандалом вийшов один з членів. Але намагання Ягланда повернути російську делегацію до ПАРЄ виглядали то як поступки у відповідь на шантажування, то як відверта проросійська політика.

Зрештою, Ягланду вдалося. Росію у ПАРЄ повернули — в останній момент, щоб російські депутати змогли взяти участь у голосуванні за нового генсека Ради Європи.

Кого і чому підтримувала Україна

Спочатку на цю посаду висунули чотирьох кандидатів. Але, за деякими повідомленнями, Україна хотіла підтримувати п’ятого. Точніше — п’яту.

Ідеться про очільницю Литви Далю Грибаускайте, відому своєю потужною підтримкою України та антиросійською позицією. У Грибаускайте добігає кінця президентська каденція, і начебто її вмовляли після закінчення повноважень балотуватися на посаду генеральної секретарки РЄ. Але так і не вмовили. Тож Україні довелося визначатися, кого підтримати з інших кандидатів.

Як заявив один з українських делегатів у ПАРЄ, Володимир Ар’єв, більшість української делегації збиралась голосувати за колишнього прем’єра Литви Андрюса Кубілюса. Кубілюс з усіх чотирьох претендентів дійсно виглядав найбільш проукраїнським та навіть пропонував Україні своєрідний план Маршалла — виділяти нашій державі від євроінституцій 5 мільярдів євро допомоги на рік. Але зрештою Кубілюса, так само як і грецьку політикиню Дору Бакоянні, викреслили зі списку кандидатів.

Поразка фаворита

У «фінал» виборчих перегонів вийшли двоє.

Перший (і, як вважалось, фаворит виборів) — бельгієць Дідьє Рейндерс. Він вже майже 20 років працює в уряді Бельгії, з 2011 року очолює МЗС цієї країни та обіймає посаду віцепрем'єра. Він є авторитетним європейським політиком, але навряд чи був би вигідним для України очільником Ради Європи. Рейндерс — прихильник розширення діалогу з Росією, останніми роками неодноразово відвідував цю країну, зокрема, попри негласний бойкот, приїздив туди на чемпіонат світу з футболу.

Багато хто очікував на перемогу саме Рейндерса у голосуванні в ПАРЄ 26 червня. Але він програв у першому ж турі, отримавши тільки 105 голосів.

Важко сказати, чому так сталося. Можливо, причиною поразки бельгійця було бажання делегатів ПАРЄ обрати на цю посаду саме жінку (вдруге за історію Ради Європи), можливо, відіграли свою роль певні неоднозначні факти у політичній біографії Рейндерса (зокрема, за його участі Бельгія підтримала включення до комітету ООН з прав жінок Саудівської Аравії, в якій права жінок дуже обмежені), можливо, вплинуло небажання східноєвропейських країн вчергове побачити на посаді генсека Ради Європи представника західного політичного істеблішменту. А, можливо, саме так деякі депутати вирішили реабілітуватись за повернення напередодні у ПАРЄ делегації Росії.

Хто така Пейчинович-Бурич та що від неї чекати Україні

Марія Пейчинович-Бурич, яка так неочікувано та ефектно перемогла на виборах у ПАРЄ, народилась у Боснії та Герцеговині. Була депутаткою хорватського парламенту, вже два роки очолює МЗС Хорватії та обіймає посаду віцепрем’єрки. Не в останню чергу їй Хорватія зобов’язана членством у Євросоюзі — Пейчинович-Бурич брала активну участь у переговорах. Цей досвід, можливо, допоможе новій керівниці РЄ, на відміну від західноєвропейських політиків, краще зрозуміти Україну, яка теж прагне євроінтеграції.

Про те, що кандидатура нової генеральної секретарки Ради Європи — бажаний для України варіант, каже й те, що українське МЗС у розпал передвиборчого процесу випустило заяву, в якій вказало: Раду Європи має очолити жінка, яка представляє Східну Європу. З усіх офіційно зареєстрованих кандидатів та кандидаток тільки Пейчинович-Бурич відповідала цим двом критеріям. Натяк був дуже прозорим.

Марія Пейчинович-Бурич як міністерка ЗС та віцепрем’єрка представляла уряд Андрея Пленковича, який відомий своєю підтримкою України. Зокрема, Пленкович приіздив до Києва на третю річницю Революції Гідності та неодноразово висловлювався на підтримку територіальної цілісності нашої держави. Голова українського МЗС Павло Клімкин схвально відгукувався про співпрацю із Пейчинович-Бурич — зокрема, дякував їй за підтримку України в міжнародних організаціях та окремо — за допомогу Хорватії з реабілітацією пораненіх бійців АТО. Натомість у Росії місцеві експерти оцінюють призначення Пейчинович-Бурич не дуже схвально — кажуть, що вона «висловлюється з російського питання досить стримано».

Але не варто забувати, що Марія Пейчинович-Бурич, коли Хорватія кілька місяців тому головувала у Раді Європи, підтримувала повернення російської делегації до ПАРЄ. Тому ставитись до нової генеральної секретарки РЄ українцям слід із досить стриманим оптимізмом.