Євробачення-2023: чи стане цьогорічний конкурс «найбільш політизованим»

Щороку міжнародний пісенний конкурс «Євробачення» дивляться близько 180 мільйонів телеглядачів у десятках країн світу — навіть тих, що самі участі не беруть. Конкурс намагається об'єднати різні культури, догодити фанатам і водночас претендує на аполітичність. 

Чи справді це так і чому цьогорічне «Євробачення» у Великій Британії, яке проводять від імені постраждалої від війни України, вже називають «найбільш політизованим» із часів заснування — у матеріалі hromadske.

«Мир, мир, любов, любов»

У правилах «Євробачення» чітко декларовано, що цей конкурс є неполітичною подією. А всі національні мовники, які беруть у ньому участь, гарантують, що конкурс у жодному разі не буде політизовано, інструменталізовано чи якось «знеславлено».

Це призвело до того, що «Євробачення» потонуло в піснях про мир, любов, їхню відсутність або потребу в них. Серйозно сприймати цю тематику, здається, вже не може і сам конкурс. 2016 року ведучі представили свою знамениту «ідеальну пісню» для «Євробачення» — «Love, Love, Peace, Peace», де зібрали всі кліше.

Однак геополітика все ж не раз прослизала у виступах конкурсантів. 2007 року в росії наробила галасу «Lasha Tumbai» («Russia Goodbye») Вєрки Сердючки, а 2009-го — «We Don't Wanna Put In» (співзвучно з «Ми не хочемо путіна») від Грузії на тлі російсько-грузинської війни. Через небажання змінювати текст пісні того року Грузія не була допущена до конкурсу.

Не один рік триває негласне політичне протистояння на «Євробаченні» між Вірменією та Азербайджаном. У 2016 році EBU наклала санкції на вірменського мовника через показ прапору Нагірного Карабаху. А у 2015-му Вірменія мусила змінювати назву своєї пісні «Don't Deny» («Не заперечуй») яка, як уважається, написана про геноцид вірмен.

2022 року представники від Молдови змінили текст своєї пісні про потяг, де помітили натяк на «возз'єднання» з Румунією. Ну й, звісно, варто згадати білоруський гурт «Галасы ЗМеста», який на тлі протестів у країні збирався «вчити танцювати під дудочку та ходити по струночці», але не був допущений до конкурсу.

Були й грубші випадки демонстрації політичної позиції на «Євробаченні». Перша перемога Ізраїлю в 1978 році була суперечливою для арабських держав, які транслювали конкурс. Коли стало очевидно, що Ізраїль переможе, низка арабських мовників припинили трансляцію до кінця голосування. Окрім того, арабські країни, які мали право брати участь у конкурсі, відмовилися від нього через присутність Ізраїлю. Марокко було єдиною арабською державою, яка брала участь у «Євробаченні», змагаючись уперше та наразі востаннє, коли Ізраїль був відсутній.

Політизоване голосування

Те, що голосування країн на «Євробаченні» за інші держави часто політично вмотивовані, не секрет ні для кого. Феномен цієї упередженості став темою багатьох наукових досліджень, адже «Євробачення» називають наймасштабнішими у світі виборами на неполітичну посаду.

Дослідники намагалися визначити, що впливає на рішення країн (окрім, очевидно, виступів): культурні, мовні, етнічні, релігійні відмінності/схожості, географічна наближеність, «патріотичне» голосування мігрантів у різних країнах тощо.

В одному науковці збігаються: країни-учасниці «Євробачення» формують такі собі групи підтримки, у межах яких активніше віддають голоси одна за одну. Наприклад, австралійський математик Ентоні Деккер виділяв п’ять союзів у голосуванні: Східний, Північний, Балканський, Східне Середземномор’я та Західний. А інші математики виділили такі союзи, як «Імперія вікінгів», «Варшавський договір», «Мальтійський хрест» тощо.

Аналітики зазначали, що з роками альянси країн на «Євробаченні» стають дедалі більше ізольованими, що робити з цим — було незрозуміло. У 2023 році до правил голосування вирішили внести зміни: уперше з 2009-го учасників півфіналів визначатимуть винятково на основі голосів глядачів.

Також уперше голосувати можна буде і з країн, які не беруть участь у «Євробаченні», — їхні голоси будуть додані та конвертовані в бали, які матимуть таку саму вагу, як одна країна-учасниця в обох півфіналах та грандфіналі. Голоси журі, як і раніше, об’єднуватимуться з голосами глядачів, щоб визначити остаточний результат у фіналі.

«Євробачення» — це гроші (і політика)

«Євробачення» є некомерційним заходом, який фінансується здебільшого коштом мовників-учасників. Грошового призу для переможців теж немає. Плата за участь у конкурсі різниться для країн за принципом «найсильніші плечі несуть найбільшу вагу». Найбільші внески, як відомо, робить «Велика п’ятірка» — Франція, Німеччина, Італія, Іспанія та Велика Британія, отримуючи за це гарантоване місце у фіналі.

Дозволити собі участь у конкурсі щороку можуть не всі. У 2023-му «відвалилися» Чорногорія, Північна Македонія і Болгарія — через підвищення плати за участь, «непомірно високу вартість перебування у Великій Британії» та стрибок цін на тлі війни в Україні. ЗМІ пов'язали здорожчання внеску для участі з виключенням росії з конкурсу — мовляв, та була великим фінансовим вкладником.

Проведення конкурсу в себе вимагає від країни ще більших ресурсів. Але й дає змогу підзаробити на туризмі. Коли Україна востаннє проводила «Євробачення» у 2017-му, Київ відвідало найбільше за попередні три роки туристів. В Італії у 2022 році 57% туристів Турина протягом тижнів, коли проводили «Євробачення», приїжджали винятково на конкурс.

Шматок цього пирога не проти отримати й Велика Британія: там уже розраховують на прибуток готелів і барів від «ефекту хвилі» «Євробачення», можливості працевлаштування та розвитку готельного бізнесу. На тлі ажіотажу у країні намагалися просунути кампанію проти «туристичного податку», яким хочуть закрити діри в державному фінансуванні.

«Євробачення» — це «м'яка сила»

Царину культури, музики зокрема, дедалі частіше називають «м’якою силою». Конкурс дає буст артистам, які зі свого боку підвищують упізнаваність своєї країни, — те, що ми бачили на прикладі Kalush Orchestra, Maneskin та багатьох інших.

«Євробачення» — це «м'яка сила» саме України. Її тріумфом називають перемогу Джамали з піснею «1944» про історію кримських татар на конкурсі, який не толерує політичні теми.

Україна заробила собі на «Євробаченні» безумовний авторитет, зокрема як єдина країна, яка щороку проходить до півфіналів. І заодно — привертає світову увагу до проблем, які іншим способом важко донести до пересічних іноземців.

То що на нас чекає цього року? 

Після перемоги Джамали та рішення організаторів «Євробачення» не виключати Kalush Orchestra за заклик зі сцени врятувати захисників Маріуполя, за кордоном було багато спекуляцій, що конкурс став м’якше ставитися до політичних тем.

А втім, очевидно, що жорстока війна росії проти України вийшла за межі політики та стала для Європи питанням глобальної справедливості. Це можна помітити і з кількості пісень на антивоєнну тематику, які цьогоріч пройшли на конкурс.

Хорватію на «Євробаченні» представлятиме гурт Let 3 із піснею про «злого маленького психопата», який іде на війну. Красномовну лірику доповнюють психоделічні образи з натяком на Сталіна й іграшкові ядерні ракети. Після перемоги на нацвідборі гурт фактично підтвердив, що пісня має антивоєнну тематику та присвячена «багатьом персонажам», зокрема й президенту рф путіну.

А от Чехію на «Євробаченні» представить гурт Vesna, до складу якого входять учасники з Чехії, Словаччини й росії. Конкурсна пісня «My sister's crown» («Корона моєї сестри») звучатиме англійською, українською, чеською та болгарською на підтримку України.

Від Швейцарії виступить Ремо Форрер, у пісні якого є рядки: «Я не хочу бути солдатом, я не хочу гратися зі справжньою кров'ю, бо зараз ми не граємося».