«З державних підприємств крали, крадуть та будуть красти» — екс-міністр економрозвитку і торгівлі

Про приватизацію, боротьбу із корупцією та управління державними компаніями говорили з Айварасом Абромавічусом, головою наглядової ради Академії корпоративного управління, міністром економрозвитку і торгівлі України (2014-2016). Він розпочинав реформу корпоративного управління, але не встиг її завершити.

ПРО РЕФОРМИ

Реформ більше, насправді, зроблено в Україні за три роки, ніж за 25 років незалежності.

Одна з головних — Prozorro (державні електронні закупівлі), очищення банківського сектору. Це болюча реформа для певної частини населення, у кого кошти застрягли в банку. Але так сталося, бо раніше нічого не робили. Ніхто не хотів взяти і закрити банки. Переважно вони створювалися зовсім з іншими цілями, ніж займатися банківською справою — зібрати гроші у вкладників та віддати їх пов’язаним особам через кредитування пов’язаних компаній. Закриті банки саме цим і займалися. Діра в банківській системі росла — і щось треба було робити.

Також треба сказати про енергетичну реформу: тепер купуємо без посередників, без російського газу. Але відсутність реформ у правоохоронній, судовій системах якраз є тими причинами, чому ми не маємо більш активного розвитку економіки.

Якщо подивитися, на що вказують інвестори — і зовнішні, і внутрішні, — це боротьба з корупцією, верховенство права, захист прав власності та суди. Тут кардинальних змін, на жаль, немає, в порівнянні з тим, що було до Майдану.

Голова наглядової ради Академії корпоративного управління, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус Фото: Микола Веприк/Громадське

ПРО БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ

Усі факти, на які я свого часу намагався звернути увагу громадськості та правоохоронних органів, тепер починають позитивно розвиватися. Чим вони закінчаться — великий знак питання. Але півтора-два роки потому щось нарешті відбувається.

Приклад з «Мегаполісом», який є монополістом з дистрибуції сигарет. Я скликав круглі столи, робочі групи, передавав документи Антимонопольному комітету, який, зрештою, призначив другий найбільший штраф в історії України після «Газпрому». І тільки через 2 роки правоохоронні органи звернули на це увагу. Були, скарги від таких компаній, як METRO Cash and Carry, які безпосередньо у Philip Morris не могли купувати сигарети. І тільки зараз починаються обшуки.

Те ж саме з державними підприємствами, такими як ОГКХ, як «Укрхімтрансаміак», як «Електроважмаш». Я по кожній з цих компаній намагався звернути увагу правоохоронних органів. Багато часу. У підсумку, що маємо? Бондика (Віктор Бондик — голова «Укрхімтрансаміаку») я не зміг звільнити. Він там пережив 7 міністрів. Але швейцарська прокуратура знайшла 20 млн євро його грошей і заарештувала. Журила з гірничо-хімічної компанії я не зміг звільнити, тому що він відмовляв йти і юридичних інструментів у мене не вистачало. Але, в підсумку, він потрапив в СІЗО з подачі НАБУ.

Після моєї відставки я ходив кілька разів в НАБУ, вони просили різні докази про розкрадання сум в особливо великих масштабах з державних компаній. І якщо у нас була якась інформація, ми це передали. Я впевнений, що це якраз і є частиною справи щодо вищезазначених компаній.

ПРО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖКОМПАНІЯМИ

З державних компаній крали, крадуть і будуть продовжувати красти. На жаль, це специфіка і реальність країн в ранній стадії розвитку, зі слабкими інститутами і високою толерантністю до корупції в суспільстві.

Як з цим боротися? Більшість компаній потрібно обов’язково продати якомога швидше, ти не зможеш навести порядок в 3000 державних компаній. Тому ми сфокусувалися на тому, щоб Фонд держмайна продавав особливо маленькі компанії.

Також ми зосередилися на збільшенні вартості, поліпшенні стандартів корпоративного управління в топ-50. Перший раз в історії зробили Звіт про найбільші компанії в Україні. Тому що до цього вони навіть не публікували свою фінансову звітність. Тобто 45 мільйонів власників навіть не знали, скільки вони заробляють, скільки витрачають, чим вони там займаються і так далі.

Ми зобов’язали їх пройти аудит. На жаль, через 2 роки, Постанова 390, наскільки я пам’ятаю, зобов’язує 46 найбільших підприємств пройти міжнародний аудит. Як мені відомо, наразі тільки 60% його пройшли. Пояснення цьому вони завжди знаходять — то грошей немає, то у них місцеві аудитори кращі, ніж ті, які працюють з компаніями міжнародного рівня.

Після відходу технократів з уряду рік тому, компетентних  у корпоративному управлінні людей в Кабміні залишилося мало. І я, і Яресько, і Пивоварський, і Павленко, і навіть Демчишин, були зі схожого середовища, пов’язані з управлінням інвестиціями, тому ми всі добре знали, що таке зміна керівників, підбір якісного персоналу, що таке Наглядова рада і так далі.

Айварас Абромавічус (в центрі) на засіданні Кабміну (архівне фото 2015 року) Фото: УНІАН/Кравченко Андрій/POOL

Зараз тим, хто намагається просувати цю реформу в Кабміні, набагато важче іншим пояснювати. Тому що там знань, звичайно, не вистачає. Надія на колег, які залишилися в міністерстві, — Макса Нефьодова, який взяв в руки цю реформу, сподіваюся, йому вдасться переконати прем’єр-міністра, що це потрібно.

За останній рік ця реформа загальмувалася, на жаль. За рік не призначений жоден генеральний директор великої компанії, не створена жодна нова наглядова рада.

Раніше це була «Укрзалізниця», «Укрпошта», «Укргазвидобування», це львівський аеропорт. Всі ці люди високоякісно були знайдені ще при нас, зокрема й Наглядова рада НАК «Нафтогаз». Там, як ви знаєте, 5 членів. Незалежні, 3 британців, у яких разом — понад 100 років досвіду роботи на ключових позиціях у компаніях British Petroleum і Koninklijke Philips. Тобто якби ми могли клонувати ось цю наглядову раду на інші держкомпанії, особливо «Укрзалізницю» та інші підприємства — це був би великий успіх.

Наглядова рада — це найкращий інструмент захисту цих компаній від політичного впливу. Досі маємо ненормальну практику, коли держкомпанії підкоряються і звітують перед міністром. У нас міністри змінюються кожні 11 місяців. Приходять люди без управлінського досвіду. Наглядова рада контролює компанію і менеджмент, створює стратегічне бачення, призначає генерального директора та призначає йому і всьому менеджменту оклад, компенсацію, бонуси й так далі.

Компанії не повинні контролюватися міністерством. Воно повинно створювати політику в сфері сектора, регулювати щоб ринок не спотворювався, щоб була конкуренція. Ми до цього йдемо, але надто повільно.

Голова наглядової ради Академії корпоративного управління, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус Фото: Микола Веприк/Громадське

ПРО УКРЗАЛІЗНИЦЮ І БАЛЧУНА

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Мораторій на продаж землі порушує конституційні права українців», — словацький реформатор

Коли я оголосив про свою відставку, прем’єр-міністр сказав «якщо такі погані справи в державних компаніях — швидше перепризначай всіх директорів». Я, як то кажуть, піймав його на слові та зосередився на «Укрзалізниці», «Укрпошті» та «Електроважмаші». І три дні присвятив тільки конкурсній комісії «Укрзалізниці».

35 кандидатів, кожному дали по півгодини конкурсної комісії. Я сказав: «Перший день дивимося тільки найсильніших кандидатів, зокрема вітчизняних та закордонних. Другий день — тільки корупціонерів, тобто всіх колишніх. Ну і в третій день — слабших кандидатів».

Найвеселішим був 2 день, коли вони всі клялися, били в груди, казали, що «ми готові працювати безкоштовно, тільки дайте нам цю можливість». Але, звичайно, таких керівників ми мали вже 25 років і дуже дешеві депутати, чиновники та керівники держкомпаній нам надто дорого в цій країні обходяться.

В конкурсі серед цих 35 кандидатів були 3 поляки, 3 німці, громадянин Люксембургу, громадянин Туреччини, Чехії, Канади, США та кілька дуже сильних українців. В остаточному турі був Балчун, ще один поляк, екс-глава чеської залізниці, глава Делойт по СНД — канадець з Нью-Йорка та один українець. Були дуже-дуже сильні кандидати, тому можна було вибрати або Балчуна, або іншого зі схожою кваліфікацією.

Голова правління «Укрзалізниці» Войцех Бальчун (в центрі) на засіданні уряду Фото: УНІАН/Мусієнко Владислав/POOL    

Я знаю, наскільки йому важко доводиться, знаю скільки необґрунтованої критики він отримує, політичної підтримки не вистачає, але я задоволений цим вибором. І звик кожною можливістю підтримувати його і всіх інших, яких ми обрали.

Підтримка Гройсмана з’явилася за останні кілька місяців, але на самому початку, звичайно, він (Балчун — ред.) приїхав, політичної підтримки немає, від тих грошей, які ми обіцяли, ми тільки чверть можемо заплатити, тому що 75% його окладу залежить від затверджених міністерством ключових показників, яке відмовляося це робити. Він думав, що призначає всіх своїх заступників, але не подумав, що вони призначаються Кабміном. І тільки перед його приходом в компанію теж були істотні зміни внесені до статуту, де його відповідальність повністю розбавлена. Тому він отримав ось цей пакет несподіванок, де і працювати не дають, і не платять, і ще брудом обливають.

Це найбільша державна компанія в нашій країні, де розкрадаються шалені гроші, де більшість з наших промислово-фінансових та інших угруповань мали свої якісь схеми, людей і так далі. Це потрібно ламати і від цього треба позбавлятися. І наскільки мені відомо, Войцех йде в правильному напрямку.

(Взимку цього року стався конфлікт навколо «Укрзалізниці», під час якого профільний міністр Володимир Омелян звинуватив Войцеха Балчуна в неефективності та імітації реформ. Детальніше про це читайте в матеріалі Громадського «Конфлікт навколо «Укрзалізниці»: причини і версії»)

ПРО КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ

Коли я працював, шукали керівників, які можуть за себе постояти. І можливість знайти таких людей значно підвищилася, коли ми отримали від донорів гроші на активний пошук кандидатів, шляхом залучення світових компаній з пошуку персоналу, так званих head hunter.

Також наші шанси зросли, коли ми їм призначили високі ринкові заробітні плати. Тому що за 1000 доларів ні Войцех Балчун, ні Андрій Коболєв, ні інші прогресивні наші та іноземні менеджери не будуть тут працювати. Бо робота на держпідприємстві в Україні не підвищує твою репутацію. Навпаки, ризики репутації, ризики особистої безпеки, тому що ти будеш ламати якісь схеми, і ризики, що ти підпишеш будь-який папір, включаючи бонус собі на 8 березня на 500 гривень, і незабаром до тебе в гості почнуть вдиратися наші шановні правоохоронні органи.

Нині я займаюся створенням Академії управління в Україні. Мета — створити клуб з однодумців, де люди могли б обмінюватися досвідом у сучасному керуванні компаніями. Світ змінюється, технології змінюються, одні бізнеси йдуть у небуття, інші з’являються — як в такому світі управляти компаніями, щоб залучати нормальних працівників, створювати додану вартість, підвищувати вартість компанії і так далі.

Голова наглядової ради Академії корпоративного управління, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус Фото: Микола Веприк/Громадське

ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ

Ми можемо довго ще міняти стандарти корпоративного управління: іноді будуть успіхи, іноді будуть поразки. Але найефективнішою була б приватизація. Практично немає галузей стратегічно дуже важливих країні. Ну навіщо державі, наприклад, «Укрспирт», який розкрадають.

Проблема приватизації дуже чутлива, момент втрачений — треба було приватизацію робити відразу, після виборів. Зараз, об’єктивно кажучи, наближаємося знову до виборів, тому це політично дуже чутлива тема. Продаси за 200 — популісти вискочать на сцену і скажуть: «Так я ж за 400 продав би! Що ти там робиш?». Продаси за 400, інші популісти вискочать, скажуть: «Та як? Ті вже 800 коштують. Як ти це, скотиняко, продаєш за 400?». І так далі. Ну це чистої води популізм.

Актив коштує стільки, скільки він коштує на даний момент. Держава повинна створити просто прозоре, конкурентне, з максимальною рекламою для участі, зокрема, іноземних інвесторів, середовище для приватизації наших активів.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram