Культура / Візуальне мистецтво

«Не всі розуміють сучасне мистецтво, і що?»: художник Гамлет — про зафарбований стріт-арт у Харкові

1 жовтня, 2018 14:48
Культура/Візуальне мистецтво/«Не всі розуміють сучасне мистецтво, і що?»: художник Гамлет — про зафарбований стріт-арт у Харкові
Зберегти
Вигляд
lead
#cтінасрачу в Харкові — цей хештег останніми днями набув популярності в українських соцмережах. Ідеться про вуличну роботу художника Гамлета Зіньківського, яка видалася деяким місцевим мешканцям «шизофренією», через що її зафарбували. Чи подобається Гамлету такий «діалог», як ставляться до його робіт харків'яни та інші мистці — розповідає Громадське.

#cтінасрачу в Харкові — цей хештег останніми днями набув популярності в українських соцмережах. Ідеться про вуличну роботу художника Гамлета Зіньківського, яка видалася деяким місцевим мешканцям «шизофренією», через що її зафарбували. Прибічники стріт-арту Гамлета збунтувалися й вирішили домальовувати нові послання, але вже з менш художніми формулюваннями, та їх також оперативно зафарбовують. Тепер уже комунальники.

Instagram-сторінка стіни вже має понад 6 тисяч підписників, це більше, ніж на сторінці у Facebook самого художника. Чи подобається Гамлету такий «діалог», як ставляться до його робіт харків'яни та інші мистці — розповідає Громадське.

З чого все почалося

Двоє місцевих мешканців увечері 5 вересня зафарбували роботу художника Гамлета Зіньківського на одній із трансформаторних підстанцій Харкова. Він намалював її ще у 2016 році. Фотографії, як двоє невідомих зафарбовують стріт-арт, згодом з'явилися в мережі.

Невідомі зафарбовують стіну увечері 5 вересня Фото: instagram «Стена Срáча»

Уже наступного дня на стіні з'явився напис «**й, так лучше?» Його швидко перетворили на ще одну сіру пляму, але вже працівники ЖЕКу. А відтак почалася справжня арт-війна між комунальниками й тими, хто підтримує художника Гамлета або ж просто прагне розголосу: на сірому тлі з'явилося «Какой Харьков, такой и Бэнкси», а згодом стіна почала заповнюватися зображеннями статевих органів, нецензурними написами тощо. І, як у казці Оскара Уайльда «Кентревільський привид»,

зранку на місці малюнків знову й знову з'являлася сіра пляма. 

Тепер харків'яни долучили до діалогу й Facebook-спільноту: активно фотографують зміни на стіні, роблять селфі на її тлі й навіть створили Instagram-канал, де наживо показують оновлення громадянського стріт-арту.

А коли на місце приїхала поліція, у мережі з'явилися нові меми.

Комунальники вкотре зафарбовують стіну Фото: instagram «Стена Срáча»

Що думає автор

Спочатку автор малюнку розповідав ЗМІ, що історія з малюнком посмішила його. Та коли за кілька днів про стіну почали говорити всі, каже, що поставить крапку в цій суперечці, щойно повернеться з презентації нової книжки Сергія Жадана, для якої робив ілюстрації.

«Коли в мене з'явиться час, то я або відновлю роботу на стіні, або зроблю нову, й поставлю в цій ситуації крапку. А якщо і цей малюнок зафарбують, я поки не знаю, що робитиму. На мій погляд, значно цікавіше — це моя виставка, яка відкрилася у кварталі від цього місця», — розповів художник Громадському.

Виставку Гамлета відкрили в муніципальній галереї в Харкові. Над проектом «7 правило» він працював увесь 2017 рік, тобто це 365 малюнків, колажів, фотографій. Так, за його словами, можна зазирнути в життя художника через своєрідний щоденник.

Дехто з місцевих вважає, що сам Гамлет придумав таку провокацію, аби привернути увагу до виставки. Та художник заперечує це, зауважуючи, що в Instagram-сторінки стіни підписників більше, ніж на його сторінці у Facebook.

Гамлет також каже, що його роботи на будівлях Харкова знищують не вперше:

«На Пушкінській зафарбували. Я навіть і не пригадаю, що там було. На Чичибабіна, 2 був намальований мужик, який сидить навприсядки і напис «Чудесная скоропостижная жизнь». Залишили тільки слово «чудесная», а решту замалювали й замість мужика — сіра пляма. Тоді ніхто нічого не сказав. А тут прямо бум».

Художник Гамлет Зіньківський у Харкові, 7 квітня 2017 року Фото: сторінка Gamlet Zinkivskiy у facebook

На питання, чи не вважає він корисним такий «діалог» на стіні, каже прямо: «Хотілося б, щоб хтось малював щось добре. Щоб це був справді діалог. Тому що коли одна людина малює фалос, інша прикриває це якимись квіточками, а третя пише адресу, де придбати наркотики — це не діалог, а бозна-що».

За словами художника, в міськраді навіть пропонували написати заяву на тих, хто зафарбував малюнок. Але він відмовився, адже сам не має необхідних дозволів на цей стріт-арт.

«Це нормально для вуличного мистецтва, коли щось зникає. Ми не настільки розвинена країна, як Англія, де вирізають шматок стіни з роботою Бенксі. Де вартість квартири на домі, на якомусь щось намалював Бенксі множиться на чотири. Хоча одного разу мені дзвонив ріелтор і дякував — чоловік купив квартиру через те, що на домі є мої роботи. Не всі розуміють сучасне мистецтво, і що? Хапатися за голову, ніби ми через це найгірша країна світу не варто», — підсумовує художник.

Люди малюють на стіні, яку вже декілька разів замальовували працівники ЖЕКа Фото: instagram «Стена Срáча»

Що кажуть харків'яни

Ми запитали кількох харків'ян, що вони думають про «арт-конфлікт» у рідному місті.

  Валерій Полковнік, бібліотекар Харківської державної академії культури:

«Коли я почув цю новину, був навіть маленький шок. Це єдина гарна річ у тому кварталі і напевно популярніша за супермаркет АТБ за поворотом, а ви її замалювали? Люди, з вами все гаразд? Потім трошки охолонув і замислився: це ж вуличне мистецтво, напевно, художник, малюючи, розуміє, що малюнки рано чи пізно знищать».

  Анастасія Бородіна, спеціалістка з інформаційних технологій:

«Вважаю, що ті, хто замазав стіну Гамлета, — справжнісінькі вандали, які живуть в минулому столітті. Це мистецтво і дуже шкода, що якісь люди вирішують за нас, потрібно це мистецтво Харкову чи ні. Тому я на боці тих, хто щодня/ночі/ранку приходить на Гоголя і залишають свій слід на цій стіні. Навіть якщо там намалюють статевий орган».

  Денис Губанов, фотограф:

«Для мене завжди його роботи були більше, ніж біла фарба на чорному полотні Харкова. Ти просто йшов собі містом і бачив щось, що могло змусити тебе замислитися, або хоча б просто тішило око. Уперше, коли розбили його роботу з окулярами, мені було дуже прикро, тому що в ній не були чогось поганого, там була проста фраза «Я пытаюсь увидеть правду» і два дзеркала замість лінз в окулярах.

Завжди вражала позиція людей, що краще проста сіра стіна, ніж те, що може вас пов'язати з мистецтвом. І найприємнішим в цій історії для мене, що ця стіна досі бореться за те, щоб не бути сірою. Сірих стін у нас досить, а от зі стінами з душею у нас проблеми».

  Ігор Зарудко, креативний директор у видавництві Vivat:

«У всій цій історії є головна мораль. Вуличні графіті виконали свою пряму роль — викликали емоції. Можна стати на бік тих, хто зафарбовував, можна стати на бік тих, хто відстоював, але суть від цього не змінюється — це реакція. Особисто я, звісно, переконаний, що зафарбовувати не варто. Роботи Гамлета — це картини з власною філософією, що змушують замислитися. Гамлет популяризує сучасне українське мистецтво на світових виставках і наше місто повинно пишатись тим, що безоплатно може споглядати його самовираження. Вуличному мистецтву бути, хоче цього хтось чи не хоче. На те й існують такі представники стріт-арту як Бенксі, як наша гордість Гамлет. Ми не диктуємо правила вулицям Харкова, вони живуть своїм життям, ми ж або вливаємось, або — ні».

Чим усе закінчиться

Куратор проектів у «Мистецькому Арсеналі» Олександр Соловйов уважає, що ця історія перетворилася на дискусію про соціальну роль сучасного мистецтва: що може, чи не може художник, як реагують на його творчість люди, та чи існують подвійні стандарти серед інших митців. Одна справа, коли йдеться про авторську картину, каже він, інша — коли це стосується публічного простору, стріт-арту чи графіті. Олександр наводить приклад зафарбованої роботи Володимира Кузнецова в «Мистецькому Арсеналі», що українські митці вважають цензурою:

«Але виходить, що ті самі митці, які засудитили цей акт в «Арсеналі», до зафарбованого стріт-арту Гамлета поставилися інакше. Наприклад, художник Микола Рідний казав: якщо художник може не спитавшись намалювати роботу в публічному просторі, то й замалювати її також можуть. Я розумію, що це різні приклади, але тоді де ця межа?» — коментує Олександр Соловйов і додає, що замальовування художніх робіт — це насильницькі аргументи і він їх не сприймає.

Кураторка мистецьких проектів Дар'я Придибайло-Пащенко у своєму блозі підсумовує: «Знищення роботи Гамлета можна розглядати як якийсь симптом неприйняття себе: робота говорить про важливий процес для кожної особистості, зокрема й суспільства в цілому — пошуку себе».

Українське суспільство наразі трансформується, відкидаючи старі стереотипи. Борючись зі своїми страхами, воно формує нову суб'єктивність, каже вона.

Пов`язані новини