Життя

Справа чеченського правозахисника: помста за розслідування масової страти

26 січня, 2018 17:02
Життя/Справа чеченського правозахисника: помста за розслідування масової страти
Зберегти
Вигляд
lead
9 січня в Чечні правоохоронці затримали керівника місцевого відділення правозахисного центру «Меморіал» Оюба Тітієва. Його адвокат повідомив, що проти нього порушили справу за незаконне зберігання наркотиків.

9 січня в Чечні правоохоронці затримали керівника місцевого відділення правозахисного центру «Меморіал» Оюба Тітієва. Адвокат Тітієва повідомив, що проти нього порушили справу за незаконне зберігання наркотиків.

Громадське публікує матеріал ​  Олени Мілашиної – спеціальної кореспондентки «Новой Газеты», що висвітлює ситуацію в Чечні, в межах партнерства незалежних медіа Східної Європи.


9 січня в Чечні затримали мого друга, керівника чеченського офісу «Меморіалу» Оюба Тітієва. Багато років ми готувалися до цього, ми знали, що це станеться. Коли ми бачилися востаннє, Оюб казав саме про такий сценарій — підкинуть «наркоту». А я про себе додавала: «І це в кращому випадку»...

На екстрений випадок в Оюба був «браслет Естемірової». Пристрій, який вигадали шведські правозахисники після викрадення і вбивства у 2009 році чеченської правозахисниці Наталі Естемірової.

Я ніколи не забуду, як збивалися з ніг колеги з «Меморіалу» в пошуках Наташі. Як я повторювала її доньці як мантру — мама жива, ми її скоро знайдемо. Як потім ми її знайшли її тіло на узбіччі федеральної траси «Кавказ».

...Кнопка-SOS призначена для того, щоб у мить небезпеки відзначити геолокацію власника браслета. Я багато років жартувала над цим пристроєм.

— Натиснути ти її не встигнеш, зате посприяєш стеженню за собою, — запевняла я Оюба.

Але він уперто носив цей браслет, знімаючи його тільки під час поїздок за межі Чечні. Кнопку Оюб так і не натиснув.

Нам неймовірно пощастило. Був свідок затримання, друг Оюба, з яким він мав зустрітися вранці 9 січня. Не дочекавшись, той поїхав у бік Грозного, де побачив машину та самого Оюба. І шістьох співробітників чеченської поліції, які обшукували автомобіль. Оюб зберігав дивовижну холоднокровність. Він зробив другові жест, щоб той не зупинявся, не виходив з машини, щоб їхав геть. Власне, врятував людину.

Насправді Оюба Тітієва затримували того ранку двічі. Як він розповів на суді під час обрання запобіжного заходу, спочатку його зупинили двоє співробітників ДПС, і поки один перевіряв багажник, другий підсунув під переднє сидіння чорний пакет з марихуаною. Відтак його доправили в Курчалоєвський ВМВС. Там запропонували зробити «явку з повинною», але Оюб категорично відмовився.

— Не хочеш так, буде тобі тоді «за законом», — пригрозили Оюбу вони, розуміючи, що знайдена без понятих марихуана не може бути доказом.

Тоді Тітієву віддали ключі від машини й відпустили, водночас разом з ним їхав співробітник поліції у штатському, тримаючи в руках «речовий доказ». Для надійності, мабуть. А потім Оюба затримали вдруге, вже «згідно із законом», пакетом і понятими.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Чому Росія хоче депортувати журналіста «Новой газеты» в Узбекистан

Уже за дві години ми точно знали, що його доставили у ВМВС Курчалоєвського району. Це «рідне» ВМВС Оюба. І це — дуже страшне місце, де загинуло багато чеченців. Абсолютно точно встановлена причетність співробітників Курчалоєвської поліції до звірячого вбивства у 2009 році чеченських активістів Зареми Садулаєвої та Аліка Джабраїлова. Курчалоєвських ми підозрюємо і в причетності до розправи над Наталкою Естеміровою. 

Оюб Тітієв, Грозний, 2011 рік Фото: Марія Шищенкова

Курчалоєвську поліцію тоді очолював родич глави Чечні — Хамзат Едельгірієв. Цю людину, абсолютно скаженої вдачі, боявся сам Кадиров. Зрештою, після чергової витівки, яка підривала авторитет Кадирова, Едельгірієва зняли з посади. Саме тоді Курчалоєвський ВМВС перестав з'являтися в моторошних новинах з Чечні.

Шість годин МВС Чечні заперечувало факт затримання Оюба Тітієва. Адвоката, який оперативно прибув до Курчалоєвського ВМВС, не допускали до Оюба протягом восьми годин — грубе порушення права на захист. І лише коли ми поширили інформацію, що затримання бачили свідки, співробітники Курчалоєвського ВМВС неофіційно підтвердили перебування Оюба в будівлі, заявивши, що затримали його за статтею 228 — «Зберігання наркотичних засобів».

У той час ми всі відчули щось схоже на вдячність до чеченського МВС, мовляв, спасибі, що живий…

Оюб у Москві: «Я сьогодні погано себе почуваю, тому що не пробіг обов'язкові 10 кілометрів».

Оюб у Празі: «Я сьогодні пробіг 10 кілометрів, Прага зранку чудова!» 

Оюб у Стокгольмі (дуже холодно, між іншим):
— Бігав? — питаю, кутаючись у светр, пальто, рукавиці я вже пропалила на вітрі цигаркою.

— А як же! — відповідає задоволено, з м'яким докором у голосі. — А ти все не можеш кинути палити?

— А ти коліна не бережеш. Біг по асфальту — це дуже шкідливо! — віджартовуюсь я і трохи заздрю його силі волі.

До війни — вчитель фізкультури. Дитячий тренер з боротьби. Щодня — пробіжка, через день — тренування в спортзалі. Людині 60 років. Яка в біса марихуана? Смішно...

Оюб Тітієв, Грозний, 2011 рік Фото: Марія Шищенкова

Ми подружилися з Оюбом після першої ж зустрічі. Наташа Естемірова привезла мене в Гудермес (тоді Оюб очолював Гудермеський офіс «Меморіалу», який довелося закрити у 2015 році після нападу кадирівців).

Мені треба було в Ялхой-Мохк. Там була, та й нині розташована  секретна в'язниця. Одна з багатьох у Чечні. Я тільки починала освоюватися в республіці після вбивства Ані Політковської.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Почуття провини: Аркадій Бабченко про десятиліття без Анни Політковської

Що я могла би без моїх дорогих і відчайдушних чеченських друзів? Наташі, Оюба й тих, кого наразі не можу називати. Наташу вже можна. Її вбили. Оюба — теж можна. Його, який довгі роки виконував неймовірно мужню роботу й ніколи не світився публічно («мені ще працювати, мені не потрібно, щоб про мене знали»), 9 січня засвітили ті, хто вирішив розправитися з ним. Це рішення хибне. З далекосяжними наслідками.

З першої зустрічі Оюб став моїм янголом-охоронцем. Я пам'ятаю нашу божевільну поїздку в село Байтаркі Ножай-Юртовського району. Коли чеченська влада всупереч усім чеченським звичаям і поняттям про милосердя видала заміж за 54-річного начальника Ножай-Юртовського РВВС Гучігова 17-річну Хеду-Луїзу Гойлабієву. У травні 2015-го я на прохання родичів дівчинки опублікувала звернення до Рамзана Кадирова.

Ми думали, він допоможе. Адже це Рамзан категорично заборонив брати другими дружинами (а по факту — коханками) неповнолітніх. І я, наївна, абсолютно щиро розраховувала на допомогу Кадирова. Він уважав за краще перетворити ситуацію у фарс, щоб продемонструвати — «Новая газета» все бреше».

Дівчинку і її родину змусили погодитися на цей шлюб. Престарілого жениха змусили розлучитися з першою дружиною, від якої в нього було четверо дорослих уже дітей. Зіграли «весілля століття». Я  приїхала в Чечню, потрібно було їхати в гори, де мешкала сім'я Гойлабієвих. Просити знайомих чеченців так ризикувати я не могла. 

Це була моя особиста справа. Моя особиста історія. Оюб якимось дивом знайшов мене в дагестанському Хасав'юрті, де я збиралася брати таксі, і сказав: «Одна ти не поїдеш». Ми, пам'ятаю, ще посперечалися й навіть трохи один на одного нагримали. Потім, звичайно, помирилися, наїлися чуду (дагестанська випічка — ред.). І рвонули в неймовірної краси чеченські гори.

Доїхали, поговорили з ким змогли, а відтак на його «Ладі» мчали в сутінках, що стрімко западали, по Ножай-Юртівському серпантину, рятуючись від переслідувачів.

Саме після цієї поїздки в Байтаркі йому натякнули, що може бути чеченцю за допомогу мені. Оюб ніколи не розповідав, хто саме і як саме йому погрожував. Погрози розподіляв по шкалі: жовтий — несерйозно, червоний — небезпечно, але жити й працювати можна. Помаранчевий  був лише двічі.

Саме після «весілля століття» він нарешті погодився вивезти за межі Чечні хоча б свою родину. На жаль, вони невдовзі повернулися. Це дуже дружна сім'я. Чудна дружина, доньки, син. Увесь 2017 рік на його внутрішньому семафорі загроз горів помаранчевий і вже не перемикався. 

Саме тому 9 січня всім було зрозуміло, що з Оюбом трапилася біда. І тільки я одна, як тоді з Наташею, повторювала мантру: вони його відпустять, він зараз до нас повернеться.

Оюб Тітієв, Грозний, 2011 рік Фото: Марія Шищенкова

Що глибше я поринаю у проблеми Чечні, то більше розумію: дружбу й роботу треба розділяти. Останні роки я відвідувала грозненський «Меморіал» тільки після того, як відпрацьовувала відрядження. Майже перестала використовувати інформацію Оюба, радше сама постачала йому здобуті з власних джерел відомості. Він ображався, звичайно. Але я стала надто небезпечною для чеченських друзів. Точніше, зрозуміла, що друзі дорожчі за будь-яку інформацію.

Увесь минулий рік ми з «Меморіалом» паралельно, не перетинаючись,  не обмінюючись інформацією, працювали над однією  моторошною  темою. У січні на території Полку патрульно-постової служби імені Ахмата Кадирова сталася масова страта. Мінімум 27 людей, затриманих за підозрою в причетності до екстремізму, вбили без суду і слідства.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Це була страта: як зимової ночі в Чечні таємно розстріляли десятки невинних людей

Ми звели дані лише тоді, коли серед чеченців, родичів загиблих, знайшлися сміливці, які подали офіційні заяви на ім'я уповноваженого з прав людини Тетяни Москалькової і голови Слідчого комітету Росії Олександра Бастрикіна.

Перевірка даних, опублікованих «Новой газетой» і підтверджених розслідуванням «Меморіалу», триває вже дев'ять місяців. За цей час офіційно констатували смерть чотирьох людей зі списку. Доля решти залишається невідомою. Сумнівів у тому, що ці люди мертві, немає.

Саме тому російська влада не може зважитися на припинення перевірки без порушення кримінальної справи. А на порушення кримінальної справи і нормальне розслідування цього злочину вони, либонь, ніколи не зважаться.

Він міг робити те, що не можуть сьогодні робити журналісти і правозахисники, які приїжджають у Чечню. Він міг говорити з людьми, що живуть тут. У цьому сенсі затримання Оюба і його кримінальне переслідування — удар. Удар, що збиває з ніг. Але не смертельний. Розслідування «січневої страти», безумовно, продовжиться.

Незважаючи на те, що гучна торішня історія з позасудовими розправами в Чечні не доведена Слідчим комітетом до порушення кримінальної справи, світова громадськість повірила жертвам, журналістам і правозахисникам. А відсутність адекватних законних дій держави у випадку з переслідуваннями геїв у Чечні і «січневою стратою» лише посилило ефект.

Підсумок виявився дуже болісним для чеченської влади. Наприкінці минулого року Рамзана Кадирова включили у відкриту частину «списку Магнітського» з формулюванням: «за причетність до позасудових розправ, тортур і порушень прав людини». За день після включення до списку, облікові записи Рамзана Кадирова в соцмережах Facebook і Instagram заблокували.

До цього можна ставитися як завгодно, але в чеченського керівництва відлучення від Instagram викликало шок і лють. Кадиров позбувся не лише «улюбленої іграшки». Це були його особисті ЗМІ з аудиторією в більш ніж 4 мільйони підписників. Ба більше, Instagram Кадирова давно перетворився в дивовижно ефективний спосіб поширення по всьому світу страху перед чеченськими силовиками.

Блокування облікових записів Кадирова призвело до поголовного і вже добровільного закриття своїх сторінок усіма одіозними чеченцями. Відтак і дієвість «чеченської сили» різко скоротилася. Бравурні заяви про створення власної регіональної соцмережі і перехід у російські соцмережі виглядають жалюгідно. Число «друзів» Кадирова у «ВКонтакте» за час блокування зменшилася з 20 до 18 осіб.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Чеченські кілери: як наймані вбивці полюють на опонентів Кадирова

25 грудня на сайті агентства «Грозний Інформ» з'явилося офіційне повідомлення спікера чеченського парламенту Магомеда Даудова:

«Відповідально заявляю, що одними з тих, хто стоїть за ситуацією, пов'язаною із санкціями і блокуванням акаунтів глави ЧР у соціальних мережах, є псевдоправозахисники, які працюють у всяких «комітетах» і «центрах», «журналісти» найбрехливіших ЗМІ, які отримують за підривну антиросійську діяльність «престижні премії» і «тридцять срібняків» у самому Вашингтоні та інших західних країнах...

Ми й далі мовчки дивитимемося, як намагаються дестабілізувати ситуацію в Росії, сіяти ворожнечу в нашому суспільстві? <...> Якщо в Росії не був би мораторій, з ворогами народу було б «Салам Алейкум» — і все!».

Після такого «Салам алейкум» і все» залишалося чекати конкретних дій. А в Чечні всі ці роки залишалася тільки одна мішень для атаки. Оюба Тітієва затримали рівно за два тижні після заяви Даудова, у перший робочий день 2018 року.

/Олена Мілашина

Пов`язані новини