Зеленський доручив МЗС і ГПУ терміново зайнятися поверненням нацгвардійця Марківа

Про це повідомляє прес-служба глави держави.

«Прошу забути про політичні розбіжності між новою владою та незміненими керівниками цих відомств і докласти максимум зусиль для видачі Україні колишнього бійця батальйону Нацгвардії імені Кульчицького Віталія Марківа», — сказав Зеленський.

Також він доручив українським дипломатом завжди буди на зв’язку із засудженим українцем.

12 липня нацгвардійця Віталія Марківа, звинуваченого у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі на Донбасі у 2014 році, суд Італії засудив до 24 років ув'язнення. При цьому італійський прокурор вимагав засудити Марківа до 17 років ув’язнення. Цей вирок будуть оскаржувати.

В останньому слові Марків сказав, що є українським військовим, простим солдатом, патріотом, і додав, що завжди захищатиме Україну.

• Віталій Марків, який має громадянство України та Італії, перебуває за ґратами з 30 червня 2017 року, коли його заарештували в аеропорту Болоньї.
• Його звинуватили у вбивстві за попередньою змовою з групою осіб італійського фотографа Андреа Роккеллі та його російського перекладача Андрія Миронова. Вони загинули внаслідок мінометного обстрілу 24 травня 2014 року біля підніжжя гори Карачун під Слов’янськом, на контрольованій тоді бойовиками території.
• Прокурори вважають загибель Роккеллі умисним убивством. За їхньою версією, перебуваючи на горі Карачун, Марків передав інформацію про перебування журналістів українській армії.
• Захист відкидав ці звинувачення, наполягаючи на тому, що журналісти перебували в зоні війни без розпізнавальних знаків і стали жертвами перехресного вогню.
• Італійська сторона відмовилася від проведення слідчих дій на місці події, а також проігнорувала пропозиції України щодо створення спільної слідчої групи, які лунали після арешту Марківа.
• Звинувачення проти Марківа базуються на свідченнях французького журналіста Вільяма Рогелона (ключовий свідок у справі), який був разом з Мироновим та Роккеллі біля пагорба Карачун під Слов’янськом і якому єдиному вдалося вижити.