ENRU
Продаж землі та вимоги МВФ: як провести реформу і не піймати облизня
7 червня, 2017
699fc4c4b88b05732
Запропонована урядом модель ринку землі в Україні не враховує всі аграрні підприємства Фото: Андрій Кравченко/POOL

Біля центрального входу у Верховну раду України відбулася акція протесту проти продажу землі: на неї зібралися близько 500 людей з різних областей.

Учасники акції тримали плакати і прапори з символікою «Аграрної партії України» та викрикували гасла: «Земля — ​​наше майбутнє!», «Не дамо продати землю» і «Продаж землі — геноцид українців».

Таким чином, учасники акції протестують проти запропонованої моделі продажу землі.

Як уряд пропонує продавати землю та як це роблять у світі — в матеріалі Громадського.

Що пропонує уряд?

Володимир Гройсман 29 травня обговорив з аграріями земельну реформу, без якої Україна не отримає наступні $4,5 млрд за програмою розширеного фінансування Міжнародного валютного фонду.

Підготувати законодавство для відкриття ринку землі — один із структурних маяків меморандуму між Україною і МВФ, але наразі уряд не має єдиної концепції.

Гройсман озвучив бачення уряду на необхідну реформу, без якої не буде траншу від МВФ.

Уряд пропонує дозволити покупку землі тільки фізичним особам  громадянам України.

Купувати можна не більше 200 га землі на одну людину. Продаж землі іноземцям та юридичним особам заборонено.

Останній пункт з’явився, тому що інакше, на думку прем’єра, землю скуплять люди, які «хочуть на цьому нажитися».

Задекларована мета: «Якщо відкривати ринок, то так, щоб це сприяло створенню справжнього фермерського класу».

Круглий стіл з обговорення моделі земельної реформи в України Фото: Владислав Мусієнко/POOL

Чому потрібен відкритий ринок землі?

В Україні сільгоспвиробники не володіють землею, яку обробляють. Орендована земля не може бути заставою в банку. Тому фермерським господарствам бракує кредитних ресурсів та інвестицій.

У відповідь на заборону сформувався тіньовий ринок — про це під час круглого столу відкрито заявив перший віце-прем’єр Степан Кубів. Земля часто передається у власність неофіційно, через довіреність, і не вноситься ані в реєстри, ані в податкові звіти.

Чи вирішує пропозиція уряду існуючи проблеми?

Для фермерських господарств

Запропонована урядом модель не враховує всі аграрні підприємства. Згідно зі звітом проекту підтримки реформ в сільському господарстві, в Україні зареєстровано земельні ділянки загальною площею 41,8 млн га, що становить 69% території країни.

Олександр Почкун, керуючий партнер аудиторської компанії Baker Tilly, яка щорічно досліджує аграрний ринок, впевнений, що більше 10 тисяч людей потенційних членів нового «фермерського класу» серед українців не набереться, навіть за найоптимістичніших прогнозів.

По 200 га «в руки на 10 тисяч — це 2% земельного фонду. 10 тисяч нових фермерів — це добре, але це не можна назвати відкриттям ринку.

За словами Почкуна, фермерські господарства в Україні по 200 га не обробляють, вони обробляють від 500 га і вище.

«Очікувати, що це сформує новий прошарок фермерів, (які оброблятимуть менші об’єми) не доводиться, як мінімум тому, що для цього потрібні інструменти фінансування, а про це поки що ніхто навіть не говорить», — сказав він в коментарі Громадському.

Самі дрібні фермери бояться, що не зможуть купити землю, яку вже обробляють, адже вільних коштів у таких об’ємах вони не мають.

«Я можу впевнено заявити, що ніхто сьогодні із сільськогосподарських виробників землю купити не в змозі. Ми до цього не готові, скажу відверто. Ми нині тільки почали купувати та користуватися якісною іноземною технікою та покращувати умови на фермах, а це значні витрати», — заявив Олег Мельничук, керівник одного з сільгосптовариств під час обговорення проблеми на Agri Invest Forum 2017.

Окрім того, банки, що мають кредитні ставки на порядок вищі, ніж в ЄС, не сприймають земельні ділянки в якості забезпечення. При цьому застава — це лише додаткова страховка, банки дають кредит під бізнес, під фінансову звітність, яку людина мати не може. Тому обмеження створить ґрунт для маніпуляцій — ділянки будуть скуповувати спекулянти і здавати в оренду.

Така модель не вирішує проблему нестачі оборотних коштів.

«Саме тому, ринок землі без юридичних осіб — це ринок землі без банківського кредитування з різко обмеженим колом покупців і без приходу інвестицій в країну», — впевнений Соколов, голова всеукраїнської аграрної ради.

Аграрії в Україні не володіють землею, яку обробляють, і не можуть використати її як банківську заставу, через що фермерські господарства стикаються з нестачею кредитних ресурсів та інвестицій Фото: Андрій Кравченко/POOL

Для агрохолдингів

У той же час, обмеження створить проблеми великим господарствам. Вони будуть використовувати квазі-методи купівлі землі через довірених осіб. На сьогоднішній день ефективне господарство — це 10-20 тисяч га, тобто 50-100 довірених осіб.

Клаптикова ковдра зі шматочків по 200 га у власності довірених фізосіб не може ані бути заставою в банку, ані відображатись в фінансовій звітності компанії.

Якою може бути альтернатива?

Як пояснив у коментарі Громадському виконавчий директор дослідницької організації CASE Ukraine Дмитро Боярчук, існує дві моделі ринку землі:              

  1. Так звана бразильська модель, яка дозволяє аграріям без обмежень купувати великі площі землі. Це знижує собівартість виробництва за рахунок економії на масштабах та дозволяє виробництво конкурентної продукції. У цьому випадку дохід від землі акумулюють агрохолдинги.
  2. Друга модель, коли власниками землі залишаються фізичні особи, які здають її в оренду, отримуючи дохід. Вона менш ефективна в плані виробництва, але дає можливість перерозподілити дохід від агрохолдингів на користь власників землі.         

Ринкові країни використовують певний компроміс між цими двома моделями. При цьому до першої схиляються країни Латинської Америки, Росія, Казахстан і Молдова, до другої — країни Європейського союзу.

В Україні найбільш ефективні виробники — це агрохолдинги. За даними Baker Tilly, врожайність на їхніх полях в середньому, вдвічі вища, ніж у дрібних підприємців.

«Те, що пропонує Гройсман — це, фактично, соціальна модель, коли значна частина доходів від агровиробництва повинна залишатись у дрібних власників землі. Яка модель краща чи гірша – це не питання економічної дискусії, це більше політичне питання кому дати заробляти з того гектара землі. Це повинен бути суспільний консенсус», — переконаний Боярчук.

Але консенсус можливий тільки на умовах допуску підприємств до купівлі землі.

Відразу 7 найбільших асоціацій виробників підписали спільне звернення до уряду з вимогою відкрити ринок землі для українських сільгосп компаній, засновниками яких є виключно громадяни України.

Кабмін пропонує соціальну модель ринку землі в Україні, коли значна частина доходів від агровиробництва повинна залишатись у дрібних власників землі Фото: Янош Немеш/УНІАН

Що може завадити відкриттю ринку?

Противники ідеї запуску обороту землі діляться на дві групи:

Перші — політики-популісти. Вони часто використовують аргумент, що ринок знищить селян, тому що їхні паї «скуплять за пляшку горілки і зроблять їх батраками».            

Другі — сільгоспвиробники. Згідно з даними опитування власників і директорів сільськогосподарських підприємств, яке провела Всеукраїнська Аграрна Рада, проти торгівлі землею висловилося 72,9% респондентів. При цьому 63% заявили, що зацікавлені в купівлі землі.

В цілому виступаючи за відкриття ринку, 7 асоціацій у своєму зверненні попросили уряд відкласти запуск реформи до 2024 року.

Причина проста: на придбання землі у них наразі просто немає грошей, що доводять результати опитування, це підтвердили 75% респондентів.

Вони непокояться, якщо до купівлі допустять лише фізичних осіб, то землю придбають ті, в кого є багато «вільних» грошей, щоб потім перепродати землю дорожче.

Втім Боярчук вважає, що зростання цін на землю — це радше позитив для країни.

«Після запуску ринку ми з’явимось на карті багатьох інвесторів. Номінальні обмеження нікого не будуть зупиняти, сюди потроху будуть текти гроші і вартість землі зростатиме, на цьому усі захочуть заробити. Ріст цін — це можливість для усіх причетних», — вважає експерт.

Як макроекономіст, він розглядає проблему з точки зору держави та підтримує ідею Гройсмана.

«Але треба дати можливість вже існуючім агрохолдингам легалізувати свою власність на землю. Можливо через кілька років, але юридичні особи повинні мати право купувати землю. Інакше це буде ще один етап тіньового ринку», — уточнює він.

Також, за словами першого заступника міністра аграрної політики і продовольства Максима Мартинюка, передача сільськогосподарських земель державної власності в оренду спричинить зростання надходжень до місцевих бюджетів України.

«Ми думаємо, що це може бути більше 1 млрд грн на кінець 2018 року у порівнянні з попередніми періодами», — сказав він.

Якщо проводити справжню реформу, то потрібно знайти таку модель, яка допоможе сільгоспвиробникам. Тож імовірно, на наступний круглий стіл, окрім аграріїв і депутатів, також мали б прийти представники банків і фінансових компаній, щоб дати ринку не тільки право, а й можливість купувати землю.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram