Житомирська школярка пропонує отримувати енергію від соляних озер. Переконує: цей спосіб екологічий та недорогий

Про це повідомила Житомирська міська рада.

Дівчина назвала своє дослідження «Перспективи використання соляних озер для отримання енергії». До вивчення цієї теми її підштовхнула публікація у газеті «Сегодня», де йшлося про те, що неподалік від міста Соледар на Донеччині група драйверів досліджувала аномальну зону біля затопленої соляної шахти.

За словами місцевих жителів, у період Другої світової війни німці зберігали там щось настільки важливе, що при відступі підірвали цю шахту. А людей, які знали про вантаж, розстріляли. Зараз вона повністю затоплена.

У публікації йдеться, що дайвери вирішили дослідити чотири озера, під якими опинилась шахта. І зіткнулися з аномаліями, які нібито не піддаються поясненню. Одне озеро здивувало дайверів гіперсолоністю та температурою — чим глибше вони занурювалися, тим гарячіше ставало.

«На глибині 4,5 метра ми наткнулися на більш щільний шар води, ще більш солоний. Таке я зустрічав, тільки в печерах, де ви з прісної води можете переходити в солону. Цей перехід видно візуально. Виглядає він як рідке скло і називається ефект галоклина. А в другій половині озера, розділеного косою, вода всупереч всім очікуванням виявилася дуже холодною. Тут було всього десять градусів», — йдеться у публікації.

Що перевіряла школярка?

Дівчина каже, що до слів «аномалія» та «аномальне озеро» відразу віднеслася скептично. Свої сумніви перевірила дослідами.

Спочатку вона вирішила знайти середню різницю температури між шарами. Об’єм досліджуваної води склав 40 літрів. Товщина шару — 40 сантиметрів, а концентрація солі — 180 кг на метр куб.

Середнє значення різниці температур становило приблизно три градуси за Цельсієм. Хоча кількість води була невеликою, між шарами фіксувалася різниця температур.

«Я залила її водним розчином солі (середнє значення — 180 г на метр куб). Площа залежить від кількості необхідної енергії та розташування самого ставка», — розповіла школярка.

У такій водоймі, мовляв, утворилося три шари: шар гарячого розчину, теплоізолювальний та шар прісної води. За метод дослідження вона взяла емпіричний. Під час останнього експерименту виміряла температуру верхнього та нижнього шару впродовж шести місяців. Виявилося, що шари мають різну температуру.

«При насипанні солі перший шар прісної води — це фактично буде лінза, через яку проходять сонячні промені і нагрівають нижчі шари. А оскільки густина велика, то змішування шарів є несуттєвим. Тому нижній шар нагрівається сильніше, ніж верхній», — пояснила вона.

І що це означає?

Висновок школярки — водойми можна використовувати для отримання гарячої води, електроенергії та для опалення теплиць. Мовляв, цей спосіб отримання енергії є екологічно чистим та недорогим, соляні шахти можуть працювати цілодобово та в будь-яку пору року.

А ще вони мають довгостроковий термін експлуатації: частина води буде випаровуватися, а її рівень у водоймі треба буде підтримувати. В Україні цілком доцільно використовувати таку установку, переконана школярка.

Дівчина додає, що знає щонайменше шість соляних шахт, які можна використовувати з користю для України.