Життя знову прекрасне!.. Якщо правильно підібрати антидепресанти

Чи згасає сексуальне бажання від антидепресантів? Чи можна на них «підсісти» — ще й так, що не зіскочиш? Чи принесуть вони омріяне щастя? Зрештою, чому їх так бояться?
Дедалі більше українців приходять до медикаментозного лікування депресії, а втім, стереотипів і страшилок у суспільстві все ще багато. Аби розвіяти міфи про ці препарати та розібратися, кому й коли вони потрібні, hromadske поговорило із психіатром вищої категорії Євгеном Скрипником. Він уміє пояснювати просто, без надлишку медичних термінів — зрозуміло й заразом цікаво. Про це свідчить і кількість людей, які його читають у соцмережах. В інстаграмі лікар має вже 150 тисяч підписників.
Два-три тижні — і досить?
«Я сам приймаю антидепресанти, і нічого страшного, — з усмішкою каже Євген Скрипник. — Раніше, коли хвилювався надміру чи посилювалася тривога, міг випити транквілізатор. А тоді подумав: навіщо, якщо є антидепресанти? Зараз вживаю їх — почуваюся нормально, без тривог і порушення сну», — ділиться своїм досвідом психіатр.
Питань у мене назбиралося чимало, але починаю здалеку — з основ.
Спершу скажіть, що таке антидепресанти? Для чого вони?
Це різні за хімічною структурою та механізмом дії психотропні речовини. Їх винайшли передусім для того, щоб лікувати клінічну депресію та покращувати людям пригнічений настрій. Зараз їх використовують і для інших станів. Вони знімають депресивні, тривожні, посттравматичні й інші симптоми психічних розладів. Допомагають вийти з почуття емоційного виснаження, смутку, безнадії, нервової напруги і тривоги, а також підвищують розумову активність.
Між іншим, ними лікують і тривалі болі в тілі. Приміром, у людини ниє внизу живота — звісно, вона звертається до уролога чи проктолога. Цей лікар не бачить причини — аналізи в нормі, жодних органічних уражень. Виявляється, у пацієнта невропатичний або хронічний біль, а його також лікують антидепресантами. Ще в людини можуть боліти м'язи чи суглоби в усьому тілі, може бути психогенне запаморочення або ж синдром подразненого кишківника. Неочікувано, але тут також допомагають антидепресанти.
Тобто АД призначають, коли щось «незрозуміле»?
(Сміється).
Часто наша нервова система реагує болем у тілі на стрес. Хоча настрій пацієнта може бути більш-менш нормальним. Переважно все добре, але може спати погано, інколи серцебиття пришвидшене чи біль у спині. 90% болів у спині — психогенні, тобто пов'язані зі спазмами м'язів, а не якимись грижами. Тут теж допомагають антидепресанти.Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
Або сітка з йоду (заходжуся сміхом).
Сітка з йоду нікому не допомагає — я це питання вивчав. Там просто ефект плацебо, покращення кровообігу — жодного.
Не кажіть про це моїй мамі, бо їй допомагає (знову жартую). То як на хімічному рівні працюють антидепресанти?
Є препарати різних типів — їх призначає лікар-психіатр, підбирає індивідуально для кожного пацієнта. До речі, це важливо: антидепресанти — ліки рецептурні, самостійно їх купувати зась. Тільки за рецептом і в прописаному лікарем дозуванні.
Здебільшого це медикаменти, що підвищують у мозку рівень речовин, які називаються нейромедіаторами. Деякі гормони-нейромедіатори пов’язані з настроєм та емоціями — як-от серотонін та норадреналін. Ліками ми допомагаємо мозку компенсувати їхню нестачу чи кволу активність.
А через скільки АД починають діяти?
По різному, залежно від препарату й конкретного організму. Приблизно за 3-4 тижні. Якщо змін немає, лікар вирішує збільшити дозу того ж самого препарату. Зазвичай варто саме змінити дозування, а не «перестрибувати» щоразу на інший антидепресант. Хоча бувають випадки, коли треба змінити й самі ліки.
Деякі пацієнти скаржаться: пили пігулки місяць-два, а ефекту нуль.
90% людей неправильно приймають антидепресанти, 60-70% лікарів неправильно їх призначають. Часто бачу, що психіатр призначає препарат лише на місяць. Якщо вам трапився такий лікар, тікайте від нього якомога далі.Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
Після покращення пігулки треба пити щонайменше пів року. Саме поліпшення може настати через місяць-два-три, тобто загалом виходить десь дев'ять місяців. Це під час депресії. А під час тривожних розладів після покращення слід вживати не менше ніж рік.
Зараз усі українці перебувають у стресовій ситуації. Навіть у тих, хто має стабільні їжу, сон, сексуальне життя, підбили важливу четверту базову опору нашої психіки — безпеку. А в багатьох підкосило й інші три.
Тому рекомендація щодо 6-12 місяців стосувалася мирного життя — зараз я всіх пацієнтів закликаю приймати антидепресанти не менш як рік після покращення. За цей час нейромедіатори накопичаться в організмі, тоді можна спокійніше жити далі.
«Батарейка розрядилась»
Як зрозуміти, що зі мною щось негаразд і вже потрібно йти до психіатра?
Коли погіршується сон. Якщо людина не поспала нормально одну ніч раз на тиждень — нічого страшного. Якщо ж людина не спить більш як три ночі на тиждень понад три місяці — це вже порушення сну.
Ще один «дзвіночок» — постійна тривожність. Уранці прокинувся, а вже тривожно. Можуть бути й неочевидні симптоми: скажімо, болі у шлунку. Ви пішли до гастроентеролога — а він каже, що з його погляду все добре. Це ознака, що у вас щось не те з нервовою системою.

Найбільш відома ознака депресії: речі, які приносили задоволення, вже давно вас не тішать. Я винайшов такий метод — відчуття «зарядженості батарейки». Питаю пацієнта, наскільки у нього «заряджена внутрішня батарейка»? Якщо на 80% — це норма; на 50-60% — легка депресія; на 40-50% — помірна депресія; на 20-30% — важка депресія.Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
Здавалося б, це ж суб’єктивна та нефахова оцінка. Проте, хоч як дивно, чи не 99% людей визначають цей показник правильно — тобто пацієнти насправді чітко себе сканують. За три останні роки через мої консультації пройшло близько дев’яти тисяч пацієнтів. Їхню самооцінку за цим принципом я звіряв потім із тестом Бека на депресію — результати збігалися.
Цим тестом, а також тестом на депресію PHQ-9, можна швидко себе перевірити — їх легко знайти в інтернеті. Вони підкажуть, іти до лікаря чи ні. Але подальша діагностика вже має бути фаховою — це лише орієнтир.
Чи можна замінити антидепресанти психотерапією?
Легку депресію лікують психотерапією, але можна вже додати медикаменти. Але психотерапія тут на першому місці.
Для помірної депресії головну роль досі відіграє психотерапія, але вже точно варто пити пігулки.
Якщо ж ідеться про важку депресію, то тут передусім антидепресанти, а потім уже психотерапія.
Варто зауважити, що антидепресанти можуть лікувати симптоми депресії та допомогти навіть на тривалий час, але не завжди усувають причини такого стану. Саме тому їх зазвичай застосовують у поєднанні із психотерапією. Так лікують у всьому світі.
На жаль, в Україні психотерапія ще не повсюдна, не вийшла на належний рівень розвитку і не задовольняє реальні потреби. У нас досі замало фахівців, які практикують когнітивно-поведінковий метод. Український католицький університет у Львові випускає таких спеціалістів, але цього недостатньо для такої великої країни.
Покладатися лише на психотерапію — дорого. Один сеанс на тиждень у професіонала може коштувати 1500-2000 гривень, водночас упаковка антидепресантів удвічі менше, і її вистачає на місяць. Це дешевше і не вимагає стільки енергії, якої у людини в депресії обмаль.Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
Психотерапія — це не просто «ліг на диван, випив кави, заплатив гроші, встав — от тобі вже й добре». Це важка робота над собою, пропрацювання усіх своїх страхів і переживань.
У психотерапії є дієвий спосіб боротьби з депресією — поведінкова активація. Це коли людина в депресії змушує себе робити речі, які колись приносили задоволення. Вона має згадати, що їй подобалось. Наприклад, ходити в гості, малювати, гуляти в парку. Вона змушує себе піти у парк один раз, другий, третій — а потім головний мозок згадує, як йому це подобалося, у природний спосіб підіймається рівень нейромедіаторів.
А втім, це дієво у разі неважкої депресії. Коли ж людина вже з ліжка не може встати, не те що змусити себе щось робити, — тоді призначають антидепресанти.
Своєчасне призначення препарату на ранніх стадіях розладу значно знизить ваші витрати на подальше лікування.
Медикаменти викликають звикання? Як потім від них відмовитися?
Коли пацієнт припиняє лікування, у нього спочатку можуть виникнути порушення сну, тривожність. Це називається «синдром скасування». Його часто плутають із залежністю. Насправді цей стан характерний майже для всіх ліків.Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
Звикання і залежності від антидепресантів немає — це не наркотики. Якщо різко кинути приймати препарати, може на певний час порушитись серцебиття, підвищитися тиск.
До речі, коли людина тільки починає приймати антидепресанти, у неї також декілька тижнів можуть бути тривожність, нудота, головний біль, порушення сну — це нормальні побічні симптоми. Треба почекати, поки вони минуть.
Ці ж симптоми можуть виникнути й після завершення приймання препарату. Тому треба робити це поступово: спершу знизити дозу до 1/2, потім до 1/4, 1/8.
Годування грудьми, кермування автівкою і келих вина на вечерю
Є ж і сталі побічні ефекти, так?
Антидепресанти — складні хімічні препарати, тож у них може бути побічна дія. Побічних ефектів не буде, якщо пити якусь валер'янку, гомеопатичні засоби — «розбавлений у воді цукор». Але в них не буде і сталого лікарського ефекту, бо все це «фуфломіцин». А всі справжні медичні препарати мають побічні ефекти.Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
Проблема в тому, що коли наші люди читають список цих побічних ефектів, то переконують себе, що всі вони у них проявляться. Це не так. Фармкомпанії зазначають увесь перелік потенційних загроз, аби їх потім не звинуватили, що вони вас не попередили. Проте ці ефекти спостерігаються далеко не в усіх пацієнтів.
Найчастіше йдеться про порушення роботи шлунково-кишкового тракту, розлади сну. Також потенційні проблеми — зниження лібідо, порушення ерекції та відстрочений оргазм. Зазвичай такі симптоми тривають перші два-три місяці, а далі поступово зникають.
Варто не забувати, що певна побічна дія пов’язана, власне, з симптомами депресивних і тривожних розладів. Наприклад, пониження лібідо. Деколи доведеться почекати якийсь час, щоб сексуальна функція налагодилася. Або порадитися з лікарем — він додасть інші препарати, які допоможуть подолати проблему.
Є такий міф, що антидепресанти перетворюють тебе на «овоч». Або уявлення, що не можна годувати грудьми чи їздити за кермом під час такого лікування. Насправді сучасні медикаменти можна приймати навіть тим, хто збирається вагітніти. З ними можна годувати грудьми, можна керувати транспортом. Щодо алкоголю ситуація справді трохи відмінна, бо він вступає в реакцію з ліками, а сам є депресантом. Але келих вина раз на місяць можна випити.
Чи обов’язково вірити в ліки, щоб вони допомогли? Якщо я їх боюся, вони не допоможуть?
В антибіотики можна вірити чи ні, але вони все одно допомагають. Так і тут, це ж медикаменти.
Звичайно, ефект плацебо виключати не можна — у ліках проти головного болю до 20% ефекту саме від плацебо. Тому краще вірити, ніж не вірити, та це не обов’язково.
Якщо йти до психіатра, як вибрати «саме того»?
Неважливо, чи психіатр із приватної клініки, чи з державної. Головне: він мусить вас вислухати і пояснити, що з вами відбувається.
Є своєрідні «червоні прапорці»: якщо маєте підтверджену депресію, лікар не має призначати вам якусь хрінь замість антидепресантів. Хороший психіатр не казатиме вам, що психотерапія — це «порожні балачки» і вона вам непотрібна. Або якщо випише антидепресанти лише на два тижні — теж тікайте від нього.Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
Якщо коротко — ви маєте вийти з кабінету з чітким розумінням, що з вами коїться і що ви далі робитимете. Без запитань.
А правда, що у США та Європі люди після 50 років поголовно приймають антидепресанти — це в них вважається нормою?
Авжеж, у країнах з розвиненою медичною культурою до цього ставляться простіше. Про це розповідають і наші жінки, які виїздили через війну в Чехію чи Польщу, які нам близькі. Українки там зверталися до медиків з головним болем, а їм призначали антидепресанти… Вони дивуються, а потім дізнаються, що головний біль може бути симптомом депресії. Вони про неї й не здогадувалися, бо просто не звикли так думати.
Наші заробітчани розповідають, що дідусі та бабусі в Іспанії чи Італії спокійні, адекватні, без тривог, у них небагато інфарктів та інсультів. І часто живуть понад 90 років. Вони приймають антидепресанти інколи до кінця життя.
У мене на прийомі була жінка, яка доглядає дідуся в Італії. Вона розповідала, що йому 99 років — і останні 12 він приймає антидепресанти. Щомісяця здає аналізи — вони у нього ідеальні. Нещодавно надіслала мені відео, як танцює з ним уже на його сторіччі.
Чи зробить людину щасливою «магічна пігулка»?
Після повномасштабного вторгнення у вас побільшало пацієнтів із тривогою та депресією?
Приблизно на 30-40%. І це переважно молодь 25-35 років. Може, старше покоління вже більш пристосоване до життя, загартоване, має досвід негараздів. А війна обрубала плани багатьох молодих людей: хтось думав навчатися, робити кар'єру, переїхати, купити житло, народити дітей. Тепер вони у розпачі. Плани руйнуються в зародку.
Але через те, що вони молоді та просунуті, знайомі з західним способом життя й довіряють науці, — не бояться медикаментів і відкрито діляться своїм досвідом.
АД роблять людину щасливою?
Щасливою «магічним способом» людину роблять наркотики — але це ненадовго… Антидепресанти діють інакше: вони роблять пацієнта таким, яким він був до депресії. Ліки не розв'язують проблему, а дозволяють вийти на той рівень, з якого людина здатна змінити ставлення до неї та зрештою її розв'язати. Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
Наприклад, погані стосунки з начальником. Людина через це дратується, не спить, переживає. А після медикаментозного лікування вдається подивитися на ситуацію тверезо. Деколи виявляється, що проблема не така жахлива або її взагалі не існувало — «усе було в голові».
Водночас побутує міф про те, що пігулки зроблять і без того психічно здорову людину щасливою чи принесуть їй «кайф». На здорову людину антидепресанти не діють — їй не стане ні краще, ні гірше. Якби вони так чудодійно покращували настрій і робили щасливими, їх би вже давно усі пили. На ділі це всього лиш препарати, які допомагають упоратися з порушенням роботи нейромедіаторів.
Є приклади з життя ваших пацієнтів?
Та їх тисячі. Сьогодні мені жінка написала, що раніше не могла навіть вийти з дому. Тривога так її мучила, що була неспроможна зайти в магазин і боялася наблизитися до ліфта. А після лікування всюди почала ходити, поміняла роботу, вилікувала зуби.
В іншої через психічний розлад були панічні атаки — вона від них страждала. А нещодавно зателефонувала — їде в Польщу дітей провідати, два роки їх не бачила. Зараз задоволена своїм станом.
Добре, коли люди діляться досвідом і переконують близьких звернути увагу на їхній стан. От жінка п’є пігулки три місяці, відчуває ефект — скаже мамі. Вже й мама приймає, потім і чоловік теж. Усі відчувають покращення, розкажуть друзям — ті зрештою також наважаться звернутися до психіатра. Бо це ж не так страшно, як здається.
Що робити, аби депресія не турбувала?
Не скажу, що кожному українцю треба приймати антидепресанти, але про своє психічне здоров’я дбати варто всім. Та й загалом про здоров'я, це ж усе пов'язано. Налагодьте сон, займайтеся спортом, ходіть гуляти, спілкуйтеся — ми ж істоти соціальні.Євген Скрипник, лікар-психіатр вищої категорії
А ще не варто їсти на ніч — і загалом треба харчуватися збалансовано. Позбудьтеся надлишку негативної інформації. Викиньте ті десятки новинних каналів у телеграмі, залиште один перевірений, без панічних настроїв.
І не бійтеся будувати плани на майбутнє: треба планувати і ремонт, і відпустку через рік. Навіть якщо цього не станеться, планувати потрібно, бо від цього виділяються «гормони щастя».
- Поділитися: