Кандидат зоологічних наук Ігор Балашов позує для фото у лабораторії.
Фото:

Ігор Балашов

«Цвітуниця-цурпалочка» — приблизно так можна перекласти з латинської назву раніше невідомого науці вимерлого виду равликів. Єдиного відомого його представника дослідники знайшли у фрагменті бурштину з М’янми (колишня Бірма). 

Зоолог Ігор Балашов з Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАНУ є одним із авторів опису цього виду. Він розповів hromadske про те, звідки в молюска така назва, про приватні колекції бурштину та кого знаходять у нашому рівненському бурштині.

Дуже маленький равлик

Його знайшли в сантиметровій пластинці бурштину. Мушля равлика має циліндричну форму 1,7 мм заввишки, 0,9 мм завширшки. Якщо не брати до уваги шматочки рослин, то інших включень поруч із ним немає. Але є невелика бульбашка повітря.

«Равлик, коли потрапив у смолу і почав у ній тонути, зробив, так би мовити, “бульк” вийшло повітря, що було всередині мушлі», — розповідає Ігор Балашов.

Цей равлик жив у лісі, найпевніше – у листяній підстилці чи дернині, де живився, найімовірніше, дрібними грибами та залишками рослин. Вважається, що ліси, в яких утворився бірманський бурштин, розташовувалися на морському узбережжі. Саме так пояснюється той факт, що в цьому бурштині іноді знаходять морські організми.

Бурштиновий годинник

Вік бірманського бурштину складає близько 99 мільйонів років (плюс-мінус приблизно пів мільйона). Тобто мінерал утворився в середині крейдового періоду, який розпочався 145 мільйонів років тому, а закінчився 66 мільйонів років тому знаменитим вимиранням динозаврів.

Великою перевагою викопних решток у бурштині у порівнянні зі звичайними скам'янілостями є те, що їх легко датувати. Адже весь бурштин в одному покладі має практично однаковий вік. Це означає, що якщо ми знаємо, з якого регіону походить бурштин, то його вік відомий «автоматично» і визначати його для кожного окремого шматка не треба. Натомість щоб з’ясувати вік звичайної скам’янілості, потрібно бачити, в якому шарі породи вона залягала.

Фрагмент статті Ігоря Балашова у журналі Zootaxa, присвяченій відкриттю нового виду равлика Euthema truncatellina.
Фото:

Ігор Балашов/Zootaxa

Як бурштин потрапляє до науковців

Бурштин у М'янмі видобувають переважно на півночі, в долині Гукаунг. Він залягає доволі глибоко, тому копають його у шахтах. Роблять це не науковці й не заради науки, а для заробітку. Єдиний шлях для науковця дослідити цей бурштин — купити його у видобувачів. Усі знахідки з бірманського бурштину отримані науковцями лише в такий спосіб.

«Видобуток там значно активізувався протягом останніх кількох років, що спричинило своєрідний “бум” в описі нових видів з бірманського бурштину, до якого й ми трохи долучилися», — каже Ігор Балашов.

У випадку з равликом один з авторів наукової статті подарував зразок породи в колекцію Інституту зоології НАН України. Аби купити подібні знахідки, Інститут сьогодні просто не має коштів.

Схожі на далеких родичів

Новий вид равлика належить до родини Diplommatinidae, як і понад пів тисячі сучасних видів — теж дрібних равликів, що живуть у тропіках обох півкуль. Наземні равлики та слимаки, яких ми бачимо в Україні, належать до іншої еволюційної групи. Їхні предки, імовірно, вийшли на суходіл з води пізніше, ніж предки равлика із М’янми та його родичів.

Водночас зовні равлик із бурштину дуже схожий на представників далекого з погляду еволюції роду равликів Truncatellina. Їхня зовнішня подібність обумовлена не тим, що вони близькі родичі, а тим, що вони однаково пристосувалися до подібних умов. Так само, наприклад, схожі між собою риби та китоподібні, які зовсім не є близькими родичами. Таке явище зоологи називають «конвергенцією».

Щоб підкреслити зовнішню схожість далеких родичів у цьому разі, дослідники назвали цей вид також Truncatellina.

«Назва truncatellina відображає циліндричну форму мушлі й перекладається з латини якось на кшталт «пеньочок», «обрубочка» чи «цурпалочка». Родова ж назва утворена від давньогрецького «euthem» — «цвітіння». Тобто загалом назву Euthema truncatellina можна перекласти як «цвітуниця-цурпалочка», — пояснює Ігор Балашов.

Равлик та динозаври

У бурштині знаходять найрізноманітніших тварин чи їхні частини. Наприклад, цього року в бурштині з М’янми китайські дослідники виявили голову ящірки, яку спочатку помилково прийняли за голову крихітного летючого динозавра — про це навіть встигли написати світові медіа.

А кілька років тому теж у бірманському бурштині справді знайшли хвіст маленького пернатого динозавра. Оскільки за геологічними мірками весь бурштин у північній М’янмі утворився майже одночасно, можна сміливо стверджувати, що маленький равлик жив «пліч-о-пліч» із динозаврами.

Інші молюски в бурштині

Молюски в бурштині трапляються дуже рідко — набагато рідше, ніж комахи. Якщо не брати до уваги знахідки у бірманському бурштині, всього було описано лише 11 видів молюсків із бурштину, який знаходять на узбережжі Балтійського моря. Один з них раніше цього року описав Ігор Балашов разом із колегами. А решта десять були описані різними дослідниками, починаючи з XIX століття.

Також окремих молюсків знаходили в домініканському бурштині на острові Гаїті та в ліванському бурштині з Близького Сходу. Але, на жаль, вони були не в тому стані, щоб можна було описати нові види. Так відбувається, коли мушлі пошкоджені, або їх погано видно через бруд чи структуру бурштину.

З бірманського бурштину за останні три роки описали 18 видів молюсків. Крім них, там знаходили молюсків, яких не визначили з точністю до виду. Наприклад, справжньою сенсацією кілька років тому стала знахідка в бурштині амоніту роду Puzosia – представника вимерлої групи головоногих молюсків, що жили в морях і океанах.

Тепер стає очевидно, що в бірманському бурштині молюски зустрічаються набагато частіше, ніж в інших. Тому на цих 18 видах, швидше за все, справа не закінчиться. Зокрема, цього або наступного року в Ігоря Балашова має вийти публікація з описом ще одного нового виду з того самого бірманського бурштину. Ще кілька зразків він поки досліджує.

Шматок бурштину на виставці «Український світ бурштину» в Замковому музеї в Любліні, південно-східна Польща, 19 січня 2017 року.
Фото:

EPA/Wojciech Pacewicz

Втрачені для науки

З рівненського бурштину — того, який видобувають в Україні, — поки що не описували нових видів молюсків. У науковій літературі навіть немає згадок, що вони там бувають. Але вони там є.

«Одного такого молюска кілька років тому продали на естонському сайті, що спеціалізується з продажу бурштину. Але ми про це дізналися вже постфактум. Залишається тільки сподіватися, що його купили для колекції якоїсь наукової установи й що хтось цей вид опише. Але це малоймовірно, бо, скоріше за все, він пішов у приватну колекцію, і ми вже ніколи нічого про нього не дізнаємося», — розповідає Ігор Балашов.

Ще двох молюсків у рівненському бурштині він бачив у приватній колекції на власні очі. Один із них точно невідомий науці. Але, на жаль, власник за жодних умов не хоче передавати його до колекції Інституту зоології або якоїсь іншої наукової установи. А без цього описати вид неможливо.

Бо для того, щоб це зробити, необхідно принаймні один екземпляр долучити до офіційної колекції серйозної наукової установи. Такий екземпляр називають «голотип», і він слугує іншим науковцям «еталоном» того чи іншого виду. Тобто дослідники не можуть «позичити» бурштин для вивчення і щоб потім цей «еталон» зберігався невідомо де і в кого.

Ігор Балашов переконаний, що у рівненському бурштині з приватних колекцій є безліч інших невідомих видів організмів. Це погано, тому що для науки вони фактично втрачені.

Хто є в рівненському бурштині

На щастя, не весь рівненський бурштин перебуває в приватних колекціях. Ще у 2000 році Інститут зоології придбав велику його колекцію у державного підприємства «Укрбурштин». 

Завдяки його дослідженню науковці описали кількасот нових видів. Переважно це комахи, перш за все, — мурашки, оси та жуки. Але також є, наприклад, мохи та печіночники (дрібні рослинки, схожі на мохи).

Поділитись: