Журналістка: Суспільство хоче мати героїв, але часто забуває, що герої — це люди

Таку думку вона висловила у етері програми «Нині вже» на hromadske.

«Суспільство повинно про них пам’ятати через 3-4-5 місяців, 3 роки і так далі, якщо вони цього захочуть, або оберуть собі шлях публічної кар’єри чи якоїсь політичної діяльності. Я також переконана, що суспільство і журналісти і активісти і правозахисники повинні пам’ятати про тих людей, менш медійних, які досі залишаються в полоні. Більше того, я вважаю, що ореол героя — це величезний тягар. Я б побажала цього ореолу тільки тим людям, які хочуть його справді мати», — наголосила вона.

Трощинська також додала, що не варто від когось вимагати того, «чого ми не робимо самі».

«Не кожен з нас є героєм і не кожен з нас може бути героєм в тих чи інших обставинах. Якщо вони захочуть робити якусь кар’єру, якщо вони захочуть бути громадськими діячами чи захочуть боротися за звільнення інших полонених або вирішать стати членами якоїсь партії і їхні вчинки будуть такими, що потребують запитань від суспільства, абсолютно ми повинні ставити їм ці запитання, але не на другий день після того, як вони вийшли з полону», — підкреслила журналістка.

7 вересня відбувся великий обмін полонених, з російського полону повернулися 35 українців. Серед них — 24 моряки, яких РФ захопила в Керченській протоці, режисер Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух та інші, чиї прізвища кілька років поспіль звучали майже на всіх міжнародних зустрічах як прізвища політв'язнів.

Однак, попри масштабний обмін, за даними українського омбудсмена Людмили Денісової, у Росії та на окупованих нею територіях залишаються за ґратами щонайменше 115 українців. Зокрема — кримський активіст Олексій Чірній, засуджений у справі так званих «українських диверсантів» Андрій Захтей, обвинувачений у шпигунстві Валентин Виговський. Також російська влада не припиняє переслідування кримських татар.

На непідконтрольних територіях Донбасу утримують ще 227 українців.